Постанова 4824 № 761/38032/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 червня 2023 року м. Київ Справа №761/38032/21 Провадження № 22-ц/824/7084/2023 Резолютивна частина постанови оголошена 07 червня 2023 року Повний текст постанови складено 08 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Олешко Л.Ю. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України», поданою адвокатом Мороз Світланою Сергіївною, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (далі - ТОВ «ВКФ Фарби України») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору. Позов мотивований тим, що відповідачем було порушено умови попереднього договору, що виразилось у несплаті частини грошових коштів за попереднім договором у розмірі 17 752,00 грн, які мали бути сплачені відповідачем до моменту укладання основного договору, тобто до 30 червня 2015 року, повідомлення про неможливість виконання свого зобов`язання відповідачем не направлялось, що мало наслідком неукладення основного договору у визначений сторонами строк, внаслідок чого зобов`язання за попереднім договором є припиненими в силу вимог закону. При цьому, після направлення позивачем на адресу відповідача письмового повідомлення про розірвання попереднього договору, сторонами не укладено та нотаріально не посвідчено додатковий договір щодо розірвання попереднього договору, що в подальшому, може негативно вплинути на майнові права позивача. З урахуванням того, що відповідачем було порушено умови попереднього договору в частині належного виконання грошового зобов`язання у відповідності до умов підпункту 2.3.1 пункту 2.3 попереднього договору, позивач має право в односторонньому порядку розірвати укладений договір. ТОВ «ВКФ Фарби України» просило розірвати попередній договір від 20 жовтня 2014 року, укладений між ТОВ «ВКФ Фарби України» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І. І. за реєстровим № 2873. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору.Призначено підготовче судове засідання у справі. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ТОВ «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні. У січні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву. У відзиві, зокрема, зазначено про неправомірні вимоги позивача щодо розірвання попереднього договору, виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати грошових коштів у повному обсязі та неукладення основного договору з вини позивача, що обумовлюється не введенням будинку в експлуатацію. У квітні 2022 року представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якому заперечував факт належного виконання відповідачем своїх обов`язків за попереднім договором, наголошував на відсутності в матеріалах справи повідомлень про укладення основного договору та припинення зобов`язань за попереднім договором в силу вимог закону, що не заперечується відповідачем у відзиві на позов. Представником позивача також наголошено, що відповідно до пункту 1.2 попереднього договору сторони зобов`язалися укласти основний договір в строк до 30 червня 2015 року, з огляду на неукладення основного договору, зобов`язання за попереднім договором, вважаються припиненими з підстав, визначених частиною третьою статті 635 ЦК України. На переконання представника позивача, ТОВ «ВКФ Фарби України» має достатньо підстав для розірвання попереднього договору, тому вважав поданий відповідачем відзив необґрунтованим, а також таким, що не спростовує аргументи позивача, викладені у позовній заяві, відтак просив позов задовольнити. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів порушення відповідачем умов попереднього договору, а доводи щодо невиконання відповідачем грошового зобов`язання, є безпідставними, з огляду на умови попереднього договору, якими зокрема передбачено сплату 17 752,17 грн в день укладення основного договору (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 попереднього договору). Суд також зазначив, що не заслуговує на увагу аргумент представника позивача, як на підставу розірвання попереднього договору в одностороньому порядку, неукладення основного договору в строк до 30 червня 2015 року, оскільки вказаний обов`язок, поєднано з умовою надсилання позивачем пропозиції на укладення основного договору, а також отримання позивачем відповідних документів обумовлених сторонами у пункті 1.2 попереднього договору. 02 березня 2023 року ТОВ «ВКФ Фарби України» подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що пункт 1.2 попереднього договору не визначає залежності між датою укладення основного договору та отриманням позивачем будь-яких документів. Таким чином висновок суду щодо відсутності необхідних документів є безпідставним. Отримання будь-яких документів позивачем не впливає на дату підписання основного договору, яку сторони погодили в попередньому договорі. Судом першої інстанції не встановлено факту направлення відповідної пропозиції, зокрема, відповідачем. Зобов?язання щодо укладення основного договору, як і зобов?язання щодо направлення повідомлення є припиненими з 01 липня 2015 року в силу імперативних вимог частини третьої статті 635 ЦК України. Інші аргументи апеляційної скарги є подібними аргументам, наведеним у позовній заяві. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року клопотання представника ТОВ «ВКФ Фарби України» - адвоката Мороз С. С. про поновлення строку на оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «ВКФ Фарби України» - адвоката Мороз С. С. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року у справі за позовом ТОВ «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору. Витребувано з Шевченківського районного суду м. Києва матеріали справи № 761/38032/21 за позовом ТОВ «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору. 10 квітня 2023 року матеріали справи № 761/38032/21 за позовом ТОВ «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 квітня2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. В судовому засіданні представник позивача ТОВ «ВКФ Фарби України» адвокат Мороз С.С. підтримала доводи апеляційної скарги. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Конюшко І.Б. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Встановлено, що 20 жовтня 2014 року між ТОВ «ВКФ Фарби України» та ОСОБА_2 укладено попередній договір, посвідчений 20 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І. І. за реєстровим № 2873. Відповідно до пункту 1.1. попереднього договору за даним попереднім договором сторони зобов`язуються, в строки встановлені даним попереднім договором, укласти в майбутньому договір купівлі-продажу відповідного до якого ТОВ «ВКФ Фарби України» зобов`язується передати окрему квартиру, характеристики якої вказані в пункті 1.3. розділу 1 цього попереднього договору, в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зобов`язується прийняти об`єкт та належним чином оплатити його вартість в обсязі згідно з розділом 2 попереднього договору. Пунктом 1.2. попереднього договору визначено, що сторони зобов`язуються укласти основний договір в строк до 30 червня 2015 року, але не раніше виконання відповідачем вимог пункту 2.3.1 цього договору. Сторони встановили, що основний договір укладається протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідачем відповідного повідомлення від ТОВ «ВКФ Фарби України». В будь-якому випадку ТОВ «ВКФ Фарби України» повинен направити відповідачу вказане повідомлення протягом 5 робочих днів після отримання ним правовстановлюючих документів на об`єкт та надання реєстраційною службою Головного управління юстиції у м.Києві документів, що є необхідними для належного укладення та оформлення основного договору. Згідно з пунктом 2.1. попереднього договору сторони встановили, що при укладенні основного договору 100% ціна об`єкта (сума основного договору) буде, разом з ПДВ складати 561 216,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 93 536,10 грн. Відповідно до пункту 2.3. попереднього договору сторони встановили, що виконання зобов`язання щодо укладення та виконання основного договору, яке встановлене пунктом 1.1. розділу 1 попереднього договору повинно бути забезпечене. Для підтвердження зобов`язань, що виникли у сторін згідно з цим попереднім договором щодо укладення та виконання основного договору та забезпечення виконання таких зобов`язань, відповідач сплачує позивачу суму грошових коштів у наступних розмірі, порядку та умовах. Згідно з підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. попереднього договору ОСОБА_2 зобов`язується сплатити забезпечувальну суму позивачу, що складає 80% (50,904 кв. м) - 442 864,80 грн, в тому числі ПДВ 73 810,80 грн за фіксованою вартістю 1 кв. м 8 700,00 грн, не пізніше 22 жовтня 2014 року. Залишок в розмірі 17% (10,8171 кв. м) - 100 599,03 грн, в тому числі ПДВ (20%) 16 766,51 грн за фіксованою вартістю 1 кв. м 9 300,00 грн, не пізніше 25 липня 2017 року. Та 3% (1,9089 кв. м), що становить 17 752,77 грн, в тому числі ПДВ (20%) складає 2 958,80 грн, буде повністю сплачена ОСОБА_2 ТОВ «ВКФ Фарби Україна» у день укладення основного договору. Відповідно до підпунктів 2.3.2., 2.3.3 пункту 2.3. попереднього договору кожний платіж за цим договором сплачується відповідачем в безготівковій формі на банківський рахунок позивача, вказана сума коштів буде, після її належної сплати відповідачем, зарахована до платежів за основним договором у момент укладення такого основного договору. Згідно з пунктом 2.5. попереднього договору сторони погодили, що документом, який підтверджує проведення розрахунків за цим договором між сторонами, є документи надані банківською установою (банківські виписки) щодо операцій з коштами на рахунку відповідача та щодо зарахування коштів на рахунок позивача. Згідно з пунктом 4.2. попереднього договору сторони погодили, що основний договір може бути укладений виключно у разі сплати відповідачем повної суми коштів, що передбачена підпунктом 2.3.1 пункту 2.3. розділу 2 цього попереднього договору на банківський рахунок позивача у належному порядку. Відповідно до пункту 4.7. попереднього договору сторони встановили, що укладення та оформлення основного договору, можливе лише в тому випадку, якщо сума коштів, визначена підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. розділу 2 цього попереднього договору, буде повністю сплачена відповідачем на рахунок позивача, до моменту вказаного укладення та оформлення основного договору. Пунктом 5.4. попереднього договору визначено, що у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, які викладені в даному попередньому договорі, ТОВ «ВКФ Фарби України» має право розірвати даний попередній договір в односторонньому порядку з вини відповідача. При цьому сума, що була фактично сплачена відповідачем на рахунок позивача на виконання цього попереднього договору, повертається на банківський рахунок відповідача, за винятком суми коштів у гривнях, що еквівалентна 5% від суми встановленої у підпункті 2.3.1. пункту 2.3. розділу 2 цього попереднього договору, які залишаються у розпорядженні позивача в якості неустойки. ТОВ «ВКФ Фарби України» повідомляє відповідача про розірвання договору шляхом направлення поштового повідомлення (цінним листом з описом вкладеного) на адресу відповідача, що вказана у цьому попередньому договорі. Даний попередній договір є розірваним з дати направлення такого повідомлення відповідачу. У такому разі сторони зобов`язані підписати та нотаріально посвідчити додатковий договір щодо розірвання даного попереднього договору. Вказане в даному пункті повернення коштів здійснюється протягом 60 календарних днів з дати підписання та нотаріального посвідчення згаданого додаткового договору про розірвання цього попереднього договору. Витрати на оформлення, нотаріальне посвідчення (реєстрацію) такого договору про розірвання несе та сторона, з вини якої відбулося розірвання, втрати чинності або унеможливилось виконання Попереднього договору. Пунктом 6.1 попереднього договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту укладення основного договору, або до моменту виконання зобов`язань за попереднім договором щодо штрафних санкцій відповідною стороною при розірванні попереднього договору. У тексті позовної заяви представник ТОВ «ВКФ Фарби України» зазначає, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 17 752,17 грн на підтвердження чого, надає довідку від 22 квітня 2021 року з тексту якої убачається, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «ВКФ Фарби України», станом на 22 квітня 2021 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 17752,17 грн. ОСОБА_2 не заперечується відсутність оплати за попереднім договором в розмірі 17 752,17 грн, зокрема, представник відповідача наголошує, що вказана сума має бути сплачена при укладені основного договору, який з об`єктивних підстав неможливо укласти, оскільки будинок не введено в експлуатацію. 22 квітня 2021 року ТОВ «ВКФ Фарби України» направлено засобами поштового зв`язку лист-повідомлення ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору, зі змісту якого вбачається, що основний договір в строк до 30 червня 2015 року не укладено у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за попереднім договором, а саме: наявності заборгованості в розмірі 17 752,17 грн. Відтак, позивач у вказаному повідомленні стверджує, що зобов`язання за попереднім договором є припиненими з 01 липня 2015 року, тому пропонує відповідачу узгодити дату, час та місце підписання додаткового договору щодо розірвання попереднього договору. Матеріали справи не містять відповіді ОСОБА_1 на вказане повідомлення позивача. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Положеннями частини першої статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Встановлено, що між сторонами виникли зобов`язання, які врегульовані статтею 635 ЦК України. Аналізуючи умови попереднього договору, суд приходить до висновку, що грошові кошти в розмірі 17 752,17 грн підлягають сплаті відповідачем, в день укладення основного договору, що обумовлено сторонами у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 попереднього договору. Судом не встановлено, що позивач у відповідності до пункту 1.2 попереднього договору, виконав своє зобов`язання за договором та направляв повідомлення відповідачу про намір укласти основний договір. Позивачем не спростовується факт відсутності необхідних документів для оформлення та укладення основного договору, що було обумовлено сторонами у пункті 1.2 попереднього договору, що як наслідок становить об`єктивну неможливість укладення Основного договору. Встановлено, що основний договір станом на день ухвалення рішення у справі та на час перегляду справи в апеляційному порядку між сторонами не укладено. Згідно частини третьої статті 635 ЦК України, зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Разом з тим, пунктом 6.1 попереднього договору передбачено, що він діє до укладення основного договору, або до виконання зобов`язань за попереднім договором щодо штрафних санкцій відповідною стороною при розірванні попереднього договору. Аналіз умов попереднього договору дає підстави зробити висновок про те, що у відповідача відсутня об`єктивна можливість укласти з позивачем основний договір, з огляду на відсутність у позивача обумовлених у попередньому договорі документів, крім того судом не було встановлено, що позивач направляв пропозицію стосовно укладення основного договору в порядку, визначеному пунктом 1.2 попереднього договору. Оскільки виконання обов`язку відповідача сплатити забезпечувальний платіж в розмірі 3 % в безпосередньому зв`язку пов`язано з укладенням основного договору, який не укладено сторонами, посилання позивача, як на підставу розірвання попереднього договору, у зв`язку з несплатою відповідачем грошових коштів в розмір 17 752,77 грн є безпідставним, що як наслідок не може бути розцінено судом, як неналежне виконання відповідачем умов попереднього договору. Судом не встановлено, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за попереднім договором, що мало б наслідки одностороннього розірвання попереднього договору, що передбачено пунктом 5.4 попереднього договору. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України). Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем умов попереднього договору, а доводи щодо невиконання відповідачем грошового зобов`язання, є безпідставними, з огляду на умови попереднього договору, Київський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Безпідставним є аргумент позивача, як підстава розірвання попереднього договору в односторонньому порядку, неукладення основного договору в строк до 30 червня 2015 року, оскільки вказаний обо`язок, поєднано з умовою надсилання позивачем пропозиції на укладення основного договору, а також отримання позивачем відповідних документів обумовлених сторонами у пункті 1.2 попереднього договору, що ТОВ «ВКФ Фарби України» виконано не було. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ТОВ «ВКФ Фарби України» без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає. Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України», поданою адвокатом Мороз Світланою Сергіївною, залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна