LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824369/8122/21

від 06.06.2023 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 369/8122/21 Головуючий у 1 інстанції: Волчко А.Я. Провадження № 22-ц/824/9198/2023 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Крижанівської Г.В., Матвієнко Ю.О., секретар Шевченко Т.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Прилуцької Ніни Миколаївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,- в с т а н о в и в: В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Зазначив, що між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 600 000,00 доларів США для торгівлі на біржі під зобов`язання останнього повернути вказану суму грошових коштів та 10% від прибутку до 01 червня 2021 року, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 25 травня 2020 року. Посилаючись на те, що станом на 10 червня 2021 року, ОСОБА_2 не виконав своїх зобов`язань та не повернув коштів, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 16 254 360,00 грн., що еквівалентно 600 000,00 доларів США. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року в позові ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду матеріалам справи. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що відповідно до наданої ОСОБА_2 розписки грошові кошти у розмірі 600 000,00 доларів США були передані не у позику, а для торгівлі на біржі, а правовідносини, які склалася між сторонами, не є позиковими. Написана 25 травня 2020 року відповідачем розписка містить усі істотні умови договору позики, дані позичальника, суму коштів та дату їх отримання, умови та строки повернення. Зазначення у розписці даних, що грошові кошти отримані для торгівлі на біржі лише визначають цільове призначення їх використання, що не заборонено чинним законодавством та не виключає наявність між сторонами позикових зобов`язань. В судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заявляючи вимоги про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики, ОСОБА_1 надав розписку відповідача від 25 травня 2020 року про отримання коштів. За змістом розписки ОСОБА_2 підтвердив, що сумісно з ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти 25 березня 2020 року, 25 квітня 2020 року, 19 травня 2020 року в сумі 600 000,00 доларів США, для торгівлі на біржі, під 10%, очікуваний прибуток розраховується окремо та зобов`язався сумісно з ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 01 червня 2021 року. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Правові висновки застосування ст. ст. 1046,1047 ЦК України викладені у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 20143 року № 6-63цс13, в якій зазначено, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні висновки. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Як вбачається зі змісту розписки від 25 травня 2020 року, ОСОБА_2 підтвердив, що він разом і ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 600 000,00 доларів США, для торгівлі на біржі, під 10%, з додатковим розрахуванням очікуваного прибутку. При цьому згідно з вказаною розпискою зафіксовано, що кошти передавалися раніше 25 березня 2020 року, 25 квітня 2020 року, 19 травня 2020 року. Відтак, зі змісту наданої позивачем розписки вбачається, що між сторонами та іншими особами ( ОСОБА_3 ) існували домовленості передачі ОСОБА_2 грошових коштів для торгівлі на біржі з подальшим розрахуванням прибутку. Вказані умови вказують на те, що між сторонами склалися інші відносини, аніж відносини, що вникають з договору позики. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про незастосування судом першої інстанції принципу "Jura novit curia", відповідно до якого суд у вирішенні спору самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно від посилання сторін. Дійсно, суд відповідно до принципу "Jura novit curia" може самостійно визначити норму права, але суд не може самостійно визначити підстави позову, які є відмінними від визначених позивачем, оскільки це буде порушенням принципу цивільного судочинства, який визначений ст. 13 ЦПК України (диспозитивність). Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що між сторонами суто правовідносини позики, , оскільки такі посилання спростовується змістом наданої ОСОБА_2 розписки. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Прилуцької Ніни Миколаївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Крижанівська Г.В. Матвієнко Ю.О.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»