Постанова Київський апеляційний суд № 367/5129/22

Справа № 367/5129/22 суддя в І-й інстанції Горбачова Ю.В. Провадження № 33/824/2598/2023 суддя в 2-й інстанції Фінагеєв В.О Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А Іменем України 29 травня 2023 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Аніпка Сергія Володимировича на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2022 року серії ВАВ № 740401 17 листопада 2022 року близько 11 год. 20 хв. по АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 та двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , насильство в сім`ї психологічного характеру, яке включало в себе словесні образи, погрози, приниження та залякування, що викликало побоювання ОСОБА_2 за свою безпеку та безпеку своїх дітей, які в подальшому залишили місце свого постійного проживання, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок. Ухвалюючи оскаржувану постанову місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який підтверджується дослідженими доказами. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Аніпко С.В. просить скасувати постанову місцевого суду через порушення норм чинного законодавства та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Аніпко С.В. вказує про те, що в судовому засіданні не було встановлено умисного вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема, застосування ним фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які ОСОБА_2 має передбачене законом право, тощо, внаслідок чого, могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Так, під час розгляду справи, суддею, в порушення вимог статті 245 КУпАП: 1) безпідставно було відхилене клопотання про допит свідків, які були очевидцями подій, які відбувались приблизно об 11:20 год., 17 листопада 2022 року, за адресою: АДРЕСА_2 , явку яких було забезпечено; 2) не допитано відповідного фахівця, в тому числі, в галузях медицини та психології щодо настання (можливості настання) негативних наслідків для фізичного та/або психологічного здоров`я ОСОБА_2 , в результаті дій ОСОБА_5 ; 3) не досліджувались письмові пояснення свідків, які були очевидцями подій, які відбувались приблизно об 11.20 год., 17.11.2022 року, за адресою: АДРЕСА_2 , які містяться в матеріалах справи; 4) не досліджувались письмові пояснення самого ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи; 5) не встановлювались наслідки розгляду компетентними державними органами, заяви ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 17 листопада 2022 року, протокол про отримання якої міститься в матеріалах справи; 6) не встановлено, які саме дії ОСОБА_1 є протиправними та їх характер тощо. Подані до суду матеріали не містять об`єктивних та фактичних даних, які б підтверджували, що ОСОБА_1 , мав умисел на вчинення будь-якого насильства відносно ОСОБА_2 , наслідком чого стало вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому висновок суду щодо скоєння останнім правопорушення ґрунтується лише на припущеннях, неналежних і недопустимих доказах та надуманих підставах. За таких обставин, в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, суддею не було здійснено підготовчу стадію провадження у справі про адміністративне правопорушення. Реалізуючи свої процесуальні права, ОСОБА_1 , в судовому засіданні, надав свої пояснення по справі, під час надання яких не визнав себе винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та навів обґрунтування своєї невинуватості. З невідомих причин судом першої інстанції було проігноровано невизнання вини та обґрунтування своєї невинуватості, викладені ОСОБА_1 у своїх поясненнях. Викладеним, в поясненнях ОСОБА_1 обставинам, не надано належної правової оцінки та не надано належних обґрунтувань мотивів прийняття чи відхилення тих чи інших обставин та обґрунтувань. Проігноровано практику Європейського суду з прав людини, норми Конституції та законів України, чим порушено презумпцію невинуватості особи. Натомість, в рішенні суду, з невідомих причин, суддею зазначено, що ОСОБА_1 погодився з обставинами подій, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, що є відвертою неправдою і жодним чином не кореспондується з невизнанням вини останнім. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що суддею, при розгляді справи було порушено процесуальні права особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, наслідком чого стало безпідставне продовження розгляду справи, визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім того, ретельний аналіз усіх положень КУпАП, дає підстави стверджувати, що даний нормативний акт не передбачає такої міри відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, як - покарання, що також дає підстави стверджувати, що при винесенні оскаржуваної постанови, суд, на власний розсуд, порушуючи вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, вийшов за межі своїх повноважень, прийшовши до висновку про притягнення ОСОБА_1 до такої міри відповідальності, яка не передбачена Законом. В апеляційній скарзі захисник також просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне скарження, поновити вказаний строк та вказує про те, що в судовому засіданні оскаржувана постанова не проголошувалася. При цьому, копію постанови ОСОБА_1 у строки встановлені ч. 1 ст. 285 КУпАП ані вручено, ані вислано не було. З метою встановлення факту вручення та/або направлення вказаної постанови ОСОБА_1 , до місцевого суду направлено відповідний адвокатський запит, відповідь на який отримано не було. Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень текст оскаржуваної постанови надіслано судом до реєстру 27 лютого 2023 року. Будучи належним чином повідомленими про час та дату розгляду справи, ні ОСОБА_1 ні його захисник Аніпко С.В. до судового засідання не з`явилися. Про причини неявки не повідомили. Заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника Герасимовської Н.М., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Дана норма визначає строк, з якого починає обраховуватись десятиденний строк на апеляційне оскарження, тобто з наступного дня після винесення постанови. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, які виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03). Також, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»). Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13). З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було проголошено 14 лютого 2023 року. Строк на апеляційне оскарження обраховується з дня винесення постанови, а тому останнім днем на апеляційне оскарження постанови було 24 лютого 2023 року. При цьому, вперше апеляційна скарга подана захисником ОСОБА_1 адвокатом Аніпком С.В. лише 10 березня 2023 року (а.с. 31). ОСОБА_1 та його захисник адвокат Аніпко С.В. були належним чином повідомлені про розгляд справи місцевим судом 14 лютого 2023 року, про що свідчить відповідна розписка, наявна у матеріалах справи (а.с.15). ОСОБА_1 був присутнім під час розгляду справи місцевим судом, а, відтак, був обізнаний про дату винесення оскаржуваної постанови та результати такого розгляду. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, адвокат Аніпко С.В. вказує про те, що в судовому засіданні 14 лютого 2023 року постанова, яка б відповідала вимогам ч. 1 ст. 283 КУпАП, не проголошувалася. Крім того, адвокат зазначає, що оскаржувану постанову було оприлюднено 01 березня 2023 року. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що місцевим судом 14 лютого 2023 року була проголошена постанова в повному обсязі. При цьому, окремо вступної та резолютивної частини постанови матеріали справи не містять. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні. Вказуючи на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, скаржник не звернув уваги, що ст. 294 КУпАП початок перебігу строку на апеляційне оскарження пов`язує з днем винесення постанови, а не з моментом отримання її копії чи оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Будучи обізнаними про час та дату розгляду справи та результат розгляду справи, захисник ОСОБА_1 адвокат Аніпко С.В. звернувся до суду з адвокатським запитом лише 22 лютого 2023 року, який було отримано місцевим судом 24 лютого 2023 року, тобто, в день закінчення терміну на апеляційне оскарження постанови. В даному випадку, ОСОБА_1 будучи присутнім під час проголошення постанови суду, не був позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про отримання копії постанови, ознайомитися з її змістом та відповідно подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк. Однак, ні він, ні його захисник цього не зробили та не надали суду апеляційної інстанції доказів того, що вони зверталися безпосередньо до місцевого суду в межах строку на апеляційне оскарження з метою отримання постанови і що її не видали з будь-яких причин. Такі звернення в матеріалах справи відсутні. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що захисником ОСОБА_1 адвокатом Аніпком С.В. подано апеляційну скаргу із пропуском строку, визначеного ст. 294 КУпАП, підстав для його поновлення не вбачається, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Відмовити захиснику ОСОБА_1 адвокату Аніпку Сергію Володимировичу в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Аніпка Сергія Володимировича на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.О. Фінагеєв