Постанова 4857 № 380/4501/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/4501/21 пров. № А/857/12691/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Онишкевича Т. В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року (головуючий суддя Крутько О.В., м. Львів) у справі №380/4501/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №913060184618 від 03.11.2020 в частині зменшення їй розміру пенсії з 70% до 60% від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Львівської обласної прокуратури №21/1287вих-20 від 23.10.2020 та в частині застосування обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести їй з 03.11.2020 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, виходячи з розрахунку 70 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Львівської обласної прокуратури №21/1287вих-20 від 23.10.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), та виплачувати без застосування обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за минулий період з 03.11.2020 до моменту здійснення перерахунку пенсії і переказати її на особистий рахунок. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.11.2020 № 913060184618 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 з 03.11.2020 перерахунок пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, виходячи з 70% сум грошового забезпечення, визначених у довідці Львівської обласної прокуратури від 23.10.2020 № 21/1287вих-20 та провести виплату перерахованої пенсії з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи. Позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо поширення на неї норм, які запроваджують обмеження пенсії максимальним розміром. Зазначає, що є непрацюючим пенсіонером, пенсія їй призначена до 01.01.2016, а тому до розміру її пенсії не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII. Відповідач в апеляційній скарзі за наслідком скасування рішення суду першої інстанції просить суд апеляційної інстанції ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги відповідач обгрунтовує тим, що Законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни в ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, де змінено відсоток максимального розміру пенсії з 80 на 70, а Законом України від 28.12.2014 №76-VІІІ «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» змінено відсоток максимального розміру пенсії з 70 на 60. 04 листопада 2021 року ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду зупинено провадження у справі №380/4501/21 до набрання законної сили судовим рішенням палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі №580/5962/20. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року провадження у справі відновлено. Оскільки апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991. Львівською обласною прокуратурою позивачці надано довідку № 21/1287 вих-20 від 23.10.2020 про розмір заробітної плати, обрахованої згідно статті 81 Закону України "Про прокуратуру" для перерахунку пенсії за відповідною посадою прокурора відділу організації, прийому громадян, розгляду звернень та запитів, з якої позивач була звільнена. 30 жовтня 2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до довідки Львівської обласної прокуратури № 21/1287 вих-20 від 23.10.2020. Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області листом повідомило позивача про здійснений перерахунок пенсії та скерувало завірену копію рішення № 913060184618 від 03.11.2020, згідно якого перерахунок здійснено у розмірі 60% заробітної плати та обмежено максимальний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає зменшення відсоткового значення розміру її пенсії з 70% до 60% заробітної плати та обмеження її пенсії десятьма прожитковими мінімумами протиправним, у зв`язку з чим звернулась з цим позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначив, що на момент проведення перерахунку пенсії позивачу законодавчими нормами були встановлені обмеження максимального розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Спірними у цій справі є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри « 80 «замінено цифрами « 70». Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри 70 замінено цифрами 60 . За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України. Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015. З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. При вирішенні спірних правовідносин, судом апеляційної інстанції враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, які в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. У згаданій постанові Верховний Суд вирішив відступити від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 70 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Щодо правомірності дій пенсійного органу щодо обмеження пенсії позивачу десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Ухвалюючи постанови від 15.05.2019 у справі № 554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 02.05.2020 у справі № 704/87/17, від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 та від 03.06.2021 у справі № 359/3736/17, Верховний Суду виходив із того, що при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону №1789-XII, пенсійним органом обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії. Водночас у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а викладено висновок про те, що оскільки позивач є непрацюючим пенсіонером, і пенсія призначена йому до 01.01.2016, то до розміру пенсії позивача не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII. За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України Про прокуратуру , не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції. При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом. Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, положення пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень. Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром. З огляду на викладене, Верховний Суд вважав за необхідне у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20 відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат. Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке поле для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення. Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується. За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява № 2033/04); справа «Khoniakina v. Georgia» (заява № 17767/08)). Хоча виплати соціального страхування є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав. Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном. При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення». Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції лише частково відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №380/4501/21 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич