Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/4330/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4330/22 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року (суддя Малих О.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 24.01.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 29 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ у Вінницькій області, ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просив: - визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, періодів роботи з 01.02.1988 року по 29.03.1988 року на посаді закрійника головних уборів, з 25.04.1990 року по 28.10.1990 року водієм у Межотраслевому центрі "Соцекосистема" на дільниці "Мотор", з 29.10.1990 року по 31.03.1991 року на Малому підприємстві "Орбита" транспортної дільниці "Старт", період зайняття підприємницькою діяльністю з 27.09.1991 року по 01.04.1997 року на загальній системі оподаткування, період навчання у Миколаївському кооперативному технікумі на денному відділенні з 01.09.1978 року по 01.03.1983 рік; - зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи з 01.02.1988 року по 29.03.1988 року закрійником головних уборів, з 25.04.1990 року по 28.10.1990 року у Міжотраслевому центрі "Соцекосистема" на дільниці "Мотор" водієм, з 29.10.1990 року по 31.03.1991 року на Малому підприємстві "Орбита" транспортної дільниці "Старт", період зайняття підприємницькою діяльністю з 27.09.1991 року по 01.04.1997 року на загальній системі оподаткування, період навчання у Миколаївському кооперативному технікумі на денному відділенні з 01.09.1978 року по 01.03.1983 року; - зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити позивачу пенсію за віком з моменту звернення з заявою про призначення пенсії з 26.05.2022 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №143250006886 від 02.06.2022 року про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано ГУПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача період служби у лавах Радянської Армії з 09.10.1978 року по 20.11.1980 року, періоди навчання у Миколаївському кооперативному технікумі з 01.09.1978 року по 08.10.1978 року, з 26.11.1980 року по 01.03.1983 року та періоди роботи з 01.02.1988 року по 29.03.1988 року, з 25.04.1990 року по 28.10.1990 року, з 29.10.1990 року по 31.03.1991 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 26.05.2022 року з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Частково не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позов та зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до загального страхового стажу для призначення пенсії період зайняття підприємницькою діяльністю з 27.09.1991 року по 01.04.1997 рік. Апелянт повідомив, що листом від 14.02.2023 року за №1787А6М4-29-50-01-02 отримав від податкового органу відповідь, яка також підтверджує, що він перебував на обліку як ФОП з 1991 по 1997 роки та подав декларації про доходи від індивідуальної діяльності. ГУ ПФУ у Вінницькій області надіслало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. ГУ ПФУ у Миколаївській області своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 26 травня 2022 року звернувся із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком до ГУ ПФУ в Миколаївській області відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги подану заяву розглянуто ГУ ПФУ у Вінницькій області, за результатом чого винесено рішення №143250006886 від 02.06.2022 року про відмову в призначенні пенсії. Підстава відмови: наявність страхового стажу 15 років 06 місяців 06 днів при необхідних 19 роках. До страхового стажу не зараховано такі періоди роботи: - з 01.09.1978 року по 01.03.1983 року оскільки у період навчання заявник проходив військову службу, що суперечить факту навчання за денною формою; - з 01.02.1988 року по 29.03.1988 року оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства; - з 25.04.1990 року по 28.10.1990 року оскільки накази про прийняття та звільнення внесені чорнилами іншого кольору, що свідчить про можливі дописи; - з 29.10.1990 року по 31.03.1991 року оскільки різниця між датою звільнення (31.03.1991 року) та датою наказу про звільнення (14.01.1992 року) перевищує допустиму межу; - з 27.09.1991 року по 01.04.1997 рік оскільки заявником не було підтверджено час здійснення підприємницької діяльності відповідно до законодавства. Вважаючи зазначене рішення протиправним ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування та просив зобов`язати пенсійний орган призначити йому пенсію за віком з дати відповідного звернення. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції погодився з доводами позивача про протиправність оспорюваного рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області, і тому скасував його. При цьому суд визнав, що періоди роботи позивача: з 01.02.1988 року по 29.03.1988 року, з 25.04.1990 року по 28.10.1990 року та з 29.10.1990 року по 31.03.1991 року, період служби у лавах Радянської Армії з 09.10.1978 року по 20.11.1980 року та періоди навчання у Миколаївському кооперативному технікумі з 01.09.1978 року по 08.10.1978 року, з 26.11.1980 року по 01.03.1983 року підлягають зарахуванню до його страхового стажу. Відмовляючи у задоволені позову в частині зобов`язати врахувати до страхового стажу у період з 27.09.1991 року по 01.04.1997 року суд виходив з ненадання позивачем доказів на підтвердження здійснення підприємницької діяльності у вказаний період. Обираючи спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 26.05.2022 року з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки суд першої інстанції виходив з того, що до компетенції суду не належить здійснення перерахунку пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині оскарження колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV). Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV). Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи, які у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року досягли віку 63 років та набули страховий стаж - 19 років. Пунктом 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Відповідно до пункту 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. З матеріалів вбачається, що в межах даної справи спірним є період трудової діяльності позивача з 27.09.1991 року по 01.04.1997 року у якості фізичної особи підприємця, що перебувала на загальній системі оподаткування. Так, згідно з приписами підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. №22-1, (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637. Відповідно до пункту 4 Порядку №637, 1993 р., час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток №1). Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Згідно з абзацом 3 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а. Як вбачається матеріалів справи, документів на підтвердження сплати страхових внесків у період з 27.09.1991 року по 01.04.1997 року, ОСОБА_2 із заявою про призначення пенсії не надав. Тому пенсійним органом було правомірно відмовлено у зарахуванні згаданого періоду до страхового стажу позивача. Наданий до суду першої інстанції лист ДПІ від 16.05.2022 року №113/А/1429-50-05-02 щодо надання інформації про систему оподаткування ФОП ОСОБА_1 також не підтверджує факт сплати позивачем страхових внесків, а тому обґрунтовано був відхилений судом. Ураховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 27.09.1991 року по 01.04.1997 року. Колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем до апеляційної скарги письмові докази здійснення ним підприємницької діяльності у спірний період (листи ГУ ДПС у Миколаївській області від 14.02.2023р.№ 1787/6/14-29-50-01-02, від 07.02.2023р. за № 1138/6/14-29-50-05-02; Свідоцтво про держану реєстрацію підприємця, що здійснює свою діяльність без заснування юридичної особи №2172 від 17.03.1994 року; Сертифікат на право провадження торгівельної діяльності №770 від 30.01.1996 року; Повідомлення про страхові внески від 12.01.1996 року; Довідку про реєстрацію книги обліку та доходів від 14.02. 1997 року №17-00/104-401; Довідку про реєстрацію як підприємця у ДПІ у Центральному район м. Миколаєва від 14.02.1997 р. за №17-00/10-401; Копії квитанцій про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду ОСОБА_3 за 1996 рік), оскільки в матеріалах справи відсутні докази про надання зазначених документів до суду першої інстанції та апелянтом не наведено підстав неможливості їх подання. При цьому, згідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Водночас, слід підкреслити, що вказані вище документи позивач може подати ГУ ПФУ у Миколаївській області при повторному розгляді заяви про призначення пенсії за віком від 26.05.2022 року відповідно до рішення, що переглядається. Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не містить належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи давали підстави вважати інакше. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов