LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851480/5646/22

від 12.06.2023 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 по справі № 480/5646/22 залишити без змін.

Головуючий І інстанції: О.В. Соп`яненко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2023 р. Справа № 480/5646/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2022, по справі № 480/5646/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 12.08.2022 № 222418280703, № 222318280703. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 12.08.2022 № 222318280703, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 201971 грн. У задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 12.08.2022 № 222418280703 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 116293 грн., застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 29073,25 грн. відмовлено. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким зазначену частину позовних вимог задовольнити. В обґрунтування вимог посилався на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначивши, що у зв`язку із невиконанням позивачем вимоги стосовно проведення інвентаризації у присутності (за участі) представників податкового органу відповідач позбавлений можливості підтвердити залишки товарно-матеріальних цінностей у складських та виробничих приміщеннях позивача. Стосовно клопотання відповідача щодо розгляду справи за участі представника відповідача колегія суддів зазначає наступне. Так, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Оскаржуване рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Враховуючи, що в силу п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи, зважаючи на відсутність необхідності їх виклику для надання пояснень з огляду на обставини справи, підстав для апеляційного розгляду справи у судовому засіданні суд не вбачає. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Головного управління ДПС у Сумській області у період з 23.06.2022 по 01.07.2022 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами проведеної перевірки складений акт № 1357/18-28-07-03-07/00220434/55 від 07.07.2022, яким зафіксовано наступні порушення: - п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.п. «б» п. 200.4 ст. 200, п. 201.12 ст. 201 Кодексу, п. 6 Порядку 21, оскільки завищено суду ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 318264 грн.; - п. 199.1, 199.3 ст. 199, п. 200.1, п.п. «в» п. 200.4 ст. 200 Кодексу, оскільки завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1202 грн. На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області 12.08.2022 прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 222418280703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 116293 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 29073 грн.; - № 222318280703, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 201971 грн. Позивач, не погоджуючись з рішеннями відповідача, оскаржив їх в судовому порядку. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сплачена позивачем 31.12.2021 сума ПДВ у розмірі 116293,16 грн. мала бути віднесена до податкового кредиту у грудні 2021, а не січні 2022, у зв`язку з чим платником податків допущено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що проведення платником податків інвентаризації не у присутності представника контролюючого органу не є порушенням порядку проведення інвентаризації та не спростовує її результатів. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині з наступних підстав. Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу щодо невиконання позивачем вимоги стосовно проведення інвентаризації у присутності (за участі) представників податкового органу. Так, проведеною перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації), відповідачем встановлено її завищення на 201971 грн. внаслідок порушення п. 200.1, п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв`язку із неможливістю підтвердження фактичних залишків придбаних товарно-матеріальних цінностей та імпортованого товару на складі та виробничих приміщеннях підприємства. Висновки контролюючого органу обґрунтовані наступними обставинами. В ході проведення перевірки посадовій особі ПАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» надано лист Головного управління ДПС у Сумській області від 23.06.2022 № б/н з вимогою проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у присутності представників контролюючого органу станом на 23.06.2023. На виконання вимоги Головного управління ДПС у Сумській області від 23.06.2022 № б/н до перевірки надано наказ від 23.06.2022 № 176 про проведення позапланової інвентаризації у ПАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» протягом 23.06.2022 - 27.06.2022 та створення відповідної комісії. Також платником податків до перевірки надано інвентаризаційні описи необоротних активів, запасів від 23.06.2022, від 24.06.2022, від 25.06.2022, від 27.06.2022. Із матеріалів справи встановлено, що підставою для висновків податкового органу про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування стала неможливість підтвердити залишки товарно-матеріальних цінностей у складських та виробничих приміщеннях, оскільки посадовими особами ПАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» не забезпечено проведення інвентаризації у присутності представників контролюючого органу. Втім, колегія суддів таку позицію вважає помилковою, виходячи з наступного. В силу положень пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014. Відповідно до п. 5 розділу І Положення № 879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання. Пунктом 7 розділу І Положення № 879 передбачено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, у тому числі на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа. Згідно з пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. Отже, зі змісту вказаних вище норм Положення № 879 встановлено, що присутність посадових осіб органу, який оформив вимогу про проведення інвентаризації, не є обов`язковою. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 820/817/17. Таким чином, оскільки в даному випадку ПАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» виконано вимоги контролюючого органу щодо проведення інвентаризації та надано контролюючому органу відповідні документи, складені за результатами її проведення, у контролюючого органу були відсутні підстави для висновку про неможливість підтвердження фактичних залишків придбаних товарно-матеріальних цінностей та імпортованого товару на складі та виробничих приміщеннях підприємства. На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з підстав, викладених у акті перевірки, є необґрунтованими та спростовані у ході розгляду справи. При цьому, інших доводів стосовно невідповідності результатів проведеної платником податків інвентаризації фактичним обставинам чи даним бухгалтерського обліку позивача податковим органом не наведено. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого рішення, належні та допустимі докази щодо обґрунтованості доводів апеляційної скарги не надано, внаслідок чого, висновок суду про обґрунтованість позовних вимог є правильним. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 по справі № 480/5646/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»