Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/19792/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2023 р. Справа № 520/19792/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 , головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 13.12.22 року по справі № 520/19792/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд: - скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 10.08.2021 № 16242-2414-2030, № 16247-2414-2030, № 16256-2414-2030, № 16241-2414-2030, № 16245-2414-2030, № 16252-2414-2030 та від 16.08.2021 № 0869407-2414-2030, № 0869404-2414-2030, № 0869406-2414-2030; - стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір за подання позовної заяви. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 520/19792/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 520/19792/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 повністю; здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на професійну правничу допомогу з представництва позивача в суді апеляційної інстанції. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2023 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 по справі № 520/19792/21 - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Харківській області від 10.08.2021 № 16242-2414-2030 у розмірі 1 075,05 грн, № 16252-2414-2030 у розмірі 1 954,70 грн, № 16247-2414-2030 у розмірі 1 331,00 грн, № 16245-2414-2030 у розмірі 5 550,72 грн, № 16256-2414-2030 у розмірі 1 566,10 грн, № 16241-2414-2030 у розмірі 4483,35 грн. Провадження в адміністративній справі в частині оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Харківській області від 10.08.2021 № 16242-2414-2030 у розмірі 1 075,05 грн, № 16252-2414-2030 у розмірі 1 954,70 грн, № 16247-2414-2030 у розмірі 1 331,00 грн, № 16245-2414-2030 у розмірі 5 550,72 грн, № 16256-2414-2030 у розмірі 1 566,10 грн закрито. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 10.08.2021 № 16241-2414-2030 у розмірі 4483,35 грн задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 10.08.2021 № 16241-2414-2030 у розмірі 4483,35 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 № 520/19792/21 залишено без змін. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, 61057, ЄДРПОУ 43983495) витрати на правничу допомогу у розмірі 555 (п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 55 (п`ятдесят п`ять) коп. та судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 252 (вісті п`ятдесят дві) грн 21 (двадцять одна) коп. 28.05.2023 до Другого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі № 520/19792/21 щодо розподілу судових витрат, понесених сторонами у зв`язку з переглядом справи у Другому апеляційному адміністративному суді та стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та позовних вимог, за якими закрито провадження у справі. В обґрунтування зазначеної заяви вказав, що у судовому засіданні 24.04.2023 на виконання вимог ч. 7 ст. 139 КАС України позивачем було зроблено заяву про те, що докази витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі. Так, на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, надано: додаткову угоду № 3 від 30.12.2023 до Договору № 17/2021 про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2021, акт приймання-передачі наданих послуг № 4 від 25.05.2022, квитанцію B0C7-AB7H-5B2H-A7E2 від 26.05.2022, детальний опис робіт (наданих послуг) від 26.05.2023, в якому наведені виконані адвокатом Рижковим І.П. послуги з представництва ОСОБА_1 в Другому апеляційному адміністративному суді по справі № 520/19792/21. Пославшись на положення ч. 8 ст. 139 КАС України, стверджує, що самостійне визнання відповідачем протиправності частини оскаржуваних податкових-повідомлень рішень та їх скасування лише під час розгляду справи в суді, а не під час проведення процедури досудового врегулювання спору, надає право суду апеляційної інстанції покласти на відповідача судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції пропорційно до тієї частини позовних вимог, за якими було закрито провадження у справі. Відповідач правом подання заперечень на вказану заяву не скористався. Сторони про дату, час та місце проведення розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України). Відповідно до частин 3 та 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Колегія суддів вважає, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення з наданням відповідних доказів подана у строк, передбачений частиною 7 статті 139 КАС України (28.05.2023), судове засідання відбулось 23.05.2023. Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому, розмір витрат має бути співмірним зі складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України). З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першоїстатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії ордеру на надання правової допомоги серії ВІ № 1060242 від 06.10.2021, договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2021 № 17/2021, укладеного між адвокатом Рижковим І.П. та Запорожцем Д.І., додаткової угоди № 3 від 30.12.2023 до Договору № 17/2021 від 30.04.2021, акту приймання-передачі наданих послуг № 4 від 25.05.2022, квитанції B0C7-AB7H-5B2H-A7E2 від 26.05.2022, детального опису робіт (наданих послуг) від 26.05.2023. Так, відповідно до п.1.4 договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2021 № 17/2021 предметом даного договору є представництво інтересів клієнта у судах загальної та спеціальної юрисдикції під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших органах державної влади та місцевого самоврядування, перед фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності на підпорядкування. Пунктами 2.1.6 та 2.1.7 вищевказаного договору передбачено, що адвокат зобов`язаний надавати правові послуги з питань згідно предмета Договору, представляти і захищати права та інтереси Клієнта. Згідно з положеннями пунктів 3.2, 3.3. договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору. Сторони також можуть узгодити фіксований розмір гонорару за окремим видом правової допомоги, а також «гонорар успіху», про що обов`язково має бути зазначено в додатковій угоді. Розмір гонорару, за виключенням «гонорару успіху», не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт. Сторони узгодили, що факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, зразок якого є Додатком 2 до цього Договору (п. 3.6). Додатковою угодою № 3 від 30.12.2022 до Договору № 17/2021 від 30.04.2021 сторони передбачили, що адвокат готуватиме та подаватиме до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року у справі № 520/19792/21 та здійснюватиме весь комплекс дій з представництва інтересів Клієнта в Другому апеляційному адміністративному суді при перегляді справи № 520/19792/21. Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 1 від 30.09.2021 сторони дійшли згоди про застосування до правовідносин з виконання Адвокатом завдання, вказаного в пункті 1 даної Додаткової угоди № 3, положень пункту 3.2 Договору № 17/2021 та вирішили встановити фіксований розмір гонорару Адвоката з представництва Клієнта в Другому апеляційному адміністративному суді, який складає 2 000,00 (дві тисячі) гривень та не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 4 від 25.05.2023 адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги: - підготовка та подання до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги від 08.01.2023 року на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року у справі № 520/19792/21; - підготовка та подання додаткових пояснень від 23.05.2023 до Другого апеляційного адміністративного суду додаткових пояснень від 23.05.2023, включаючи: вивчення додаткових пояснень ГУ ДПС у Харківській області від 05.05.2023,10.05.2023, 12.05.2023; вивчення додаткових доказів, поданих ГУ ДПС у Харкіській області до суду апеляційної інстанції; - участь 24.04.2023, 23.05.2023 в судовому засіданні у справі № 520/19792/21 в Другому апеляційному адміністративному суді (включаючи час проїзду до будівлі суду та очікування початку судового засідання); - виїзд до Другого апеляційного адміністративного суду 11.05.2023 в судове засідання у справі № 520/19792/21, яке було перенесено за заявою ГУ ДПС у Харківській області. Загальна вартість вказаних послуг становить 2000 грн. Оплата отриманих позивачем послуг підтверджується копією квитанції B0C7-AB7H-5B2H-A7E2 від 26.05.2022 на суму 2000 грн. Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17). За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Тобто, виключно за наявності заперечень сторони, за рахунок якої заявник просить відшкодувати витрати на правничу допомогу, суд може зменшити розмір таких витрат. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20). Колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19. Разом з цим, ГУ ДПС в Харківській області до суду апеляційної інстанції не було подано заперечень про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з наданням відповідних доказів та викладенням доводів на підтвердження неспіврозмірності. За таких обставин, за відсутності заперечень відповідача, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати оцінку відповідності заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 КАС України, та, відповідно, самостійно зменшити розмір заявлених до відшкодування сум. Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. З огляду на викладене, враховуючи відсутність належно обґрунтованих заперечень з боку ГУ ДПС в Харківській області щодо заявленого представником позивача розміру витрат на правничу допомогу, незначний розмір заявленої до відшкодування суми, а також застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, колегія суддів, вважає, що стягненню з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн, а отже заява представника позивача підлягає задоволенню в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ст. ст. 243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В Прийняти додаткову постанову, якою заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, 61057, ЄДРПОУ 43983495) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Русанова В.Б. Жигилій С.П.