Постанова 4818 № 636/651/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 12 червня 2023 року м. Харків справа № 636/651/23 провадження №22-ц/818/757/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю. за участю секретаря - Гармаш К.В. учасники справи: заявник: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 20 лютого 2023 року, В С Т А Н О В И В : У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15.02.2023 року до досягнення дитиною 23 років. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 20 лютого 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, з ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про видачу судового наказу. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що положеннями ст. 201 СК України передбачено застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина. До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Вказує, що згідно ч. 1 ст.191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання 'такої заяви. Таким чином, закон надав заявнику вільній вибір у присуджені аліментів, зокрема пред`явлення позову або подання заяви про видачу судового наказу, і ніяким чином не передбачив, що у разі досягнення особою повноліття заявником повинен бути пред`явлений тільки позов. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, отже відсутні підстави для видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) боржника. Відповідно до ч. 1ст.160 ЦПК України наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу та відповідно до ч. 1ст.167ЦПК України розгляд заяви проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Згідно з ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Статтею 161 ЦПК України встановлено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема, заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; а також вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.п. 4, 5 ч.1 ст. 161 ЦПК України). Так, відповідно до ч. 4 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. При цьому стаття 183 СК України знаходиться у главі 15 СК України, статтею 180 якої визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стаття 198 СК України визначає, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавець встановлює обов`язок батька/матері утримувати дитину до досягнення нею повноліття незалежно від наявності у них матеріальної можливості надавати таку допомогу. Після досягнення дитиною повноліття - лише якщо вони можуть надавати таку матеріальну допомогу. Обов`язок по утриманню повнолітніх дочки або сина, які продовжують навчання, не є продовженням обов`язку по утриманню дитини до вісімнадцяти років. Це два самостійні обов`язки, які закріплені в різних главах Сімейного кодексу України. Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Цей склад юридичних фактів розглядається у позовному провадженні за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Враховуючи наведені норми ЦПК, при вирішенні питання про видачу судового наказу суд повинен переконатися у безспірності заявлених стягувачем вимог. Відповідно до ч. 3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. При цьому судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та довідки від 20.01.2023 за № 51, в якій зазначено номер її паспорту громадянина України - НОМЕР_2 , а отже, втратила статус дитини, а тому станом на 15.02.2023 є повнолітньою особою. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу. Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 заявлено вимогу про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на повнолітню дочку, що не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване судове рішення. На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна О.Ю. Тичкова Повний текст судового рішення виготовлено 12.06.2023 року.