Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/2579/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" травня 2023 р. Справа№ 910/2579/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Тищенко А.І. Михальської Ю.Б. при секретарі судового засідання Репіковій З.А. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.05.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі № 910/2579/23 (суддя Грєхова О.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії В судовому засіданні 25.05.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, представник позивача 09.03.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» про забезпечення позову від 20.02.2023. Позивач вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та незаконною з огляду на те, що судом, на його думку, було порушено вимоги процесуального права у вигляді неповної, та відповідно неправильної оцінки змісту Заяви від 20.02.2023, що призвело до формулювання помилкових висновків всупереч фактичним обставинам. Відмовою в задоволенні заяви від 20.02.2023 суд допустив можливість продовження банком неправомірних дій щодо позивача, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - позивач обґрунтовував свої позовні вимоги не лише неправомірними рішеннями відповідача, але й неправомірними діями останнього, що були вчинені ним на підставі такого неправомірного рішення, що підтверджує висновок про неповну оцінку судом отриманих процесуальних документів позивача; - вказані позивачем заходи забезпечення позову відповідають вимогам статті 137 ГПК України; - на момент розгляду заяви суд володів інформацією про суть спору між позивачем та відповідачем, а також доказами щодо фактичних обставин цього спору, доданими до позову, вважає достатньо обґрунтованим для забезпечення позову у спірній ситуації підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування вказаних у заяві видів забезпечення позову, а також підтверджені наявними у цій справі доказами вчинені банком дії, які позивач вважає неправомірними; - заходи забезпечення позову є адекватними, відповідають вимогам на забезпечення яких вони вживаються; - відсутні підстави вважати, що обрані позивачем заходи до забезпечення позову матимуть наслідком повне припинення господарської діяльності банку; - вважає безпідставним висновок суду про відсутність в заяві відповідних обґрунтувань та доказів, щодо тотожності заходів забезпечення позову у заяві із позовними вимогами у позові. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними рішеннями відповідача у відносинах сторін за Кредитним договором № 210721-МКЛВ від 21.07.2021. Також до позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» долучено заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом: 1) зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» до набрання законної сили ухваленим у цій справі рішенням суду зупинити подальше нарахування процентів на суму відновленої ним 30.09.2022 заборгованості ТОВ з ІІ «Белферт Україна» по кредиту за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ у розмірі 46 239 709,90 грн.; 2) заборонити АТ «Банк Кредит Дніпро» до набрання законної сили ухваленим у цій справі рішенням суду вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення із ТОВ з ІІ «Белферт Україна» відновленої 30.09.2022 заборгованості за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ, розмір якої складає 46 239 709,90 грн. та заборгованості за процентами, нарахованими АТ «Банк Кредит Дніпро» з 30.09.2022 на зазначений вище розмір відновленої заборгованості по кредиту, у тому числі, але не виключно, заборонити АТ «Банк Кредит Дніпро»: - вимагати від ТОВ з ІІ «Белферт Україна» погашення вказаних вище заборгованостей по кредиту і по процентам за кредитом за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ та/або стягувати у примусовому порядку чи списувати через механізм договірного списання грошові кошти з будь-яких рахунків ТОВ з ІІ «Белферт Україна» на погашення будь-якої із вказаних вище заборгованостей по Кредитному договору від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ; - нараховувати та вимагати сплату ТОВ з ІІ «Белферт Україна» штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), процентів за ст. 625 ЦК України та індексу інфляції, комісій чи застосовувати іншу відповідальність за непогашення ТОВ з ІІ «Белферт Україна» відновленої 30.09.2022 заборгованості за кредитом за Кредитним договором від 21.07.2021 №210721-МКЛВ у розмірі 46 239 709,90 грн. та заборгованості за нарахованими на цю суму кредиту процентів за користування ним (з урахуванням застосування вказаного заходу у зв`язку із встановленими в Україні карантином, воєнним станом, надзвичайним станом); - звертати стягнення на заставлене майно ТОВ з ІІ «Белферт Україна» чи інше його майно для задоволення вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ у сумі відновленої 30.09.2022 заборгованості за кредитом у розмірі 46 239 709,90 грн. та заборгованості за процентами, нарахованими на вказаний розмір відновленого кредиту; 3) заборонити АТ «Банк Кредит Дніпро» до набрання законної сили ухваленим у цій справі рішенням суду вимагати від ТОВ з ІІ «Белферт Україна» укладення будь-яких договорів/додаткових угод до Договору про задоволення вимог заставодержателя (Договір про передачу рухомого майна у власність обтяжувала в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання) від 11.05.2022 чи інших договорів/правочинів, з огляд на які вбачатиметься встановлення умов щодо: зростання заборгованості ТОВ з ІІ «Белферт Україна» за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ на суму відновленої 30.09.2022 спірної заборгованості за кредитом у розмірі 46 239 709,90 грн. та/або зменшення кількості і вартості товарів в обороті (поліетилену високого тиску різних марок) на суму списаних АТ «Банк Кредит Дніпро» з його балансу 30.09.2022 і не повернення ТОВ з ІІ «Белферт Україна» товарів в обороті, які у травні 2022 були використані в якості функції задоволення вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» у процедурі звернення стягнення них; 4) заборонити АТ «Банк Кредит Дніпро» (його органам управління чи комітетам) до набрання законної сили ухваленим у цій справі рішенням суду приймати чи затверджувати будь-які рішення щодо відновленої ним 30.09.2022 суми заборгованості позивача за кредитом та/або списаних відповідачем 30.09.2022 суми заборгованості позивача за кредитом та/або списаних відповідачем 30.09.2022 зі свого балансу товарів в обороті, які будуть спрямовані на ускладнення реалізації захисту/поновлення порушених прав ТОВ з ІІ «Белферт Україна» та/або унеможливлення чи створення будь-яких перешкод для виконання відповідачем рішення суду у разі задоволення позову. Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що: необхідність застосування вказаного заходу забезпечення позову допоможе запобігти застосуванню відповідачем можливих інструментів уникнення виконання ним рішення суду у цій справі та зупинити до моменту вирішення цієї справи досягнення задоволення ним своїх вимог за Кредитним договором на суму відновленої заборгованості чи розпорядження ним списаними 30.09.2022 з балансу товарами Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2579/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2579/23. 05.04.2023 матеріали справи №910/2579/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині. 24.04.2023 апелянтом до суду подано квитанцію №57891 від 09.03.2023 про сплату судового збору в сумі 2684,00 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белфет Україна» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/2579/23, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 25.05.2023. Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав, викладених у поясненнях на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів оскарження у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії, а саме: - визнання неправомірним рішення правління АТ «Банк Кредит Дніпро» від 30.09.2022 в частині, що стосується ТОВ з ІІ «Белферт Україна» у межах відносин із АТ «Банк Кредит Дніпро» за Кредитним договором № 2102721-МКЛВ від 21.07.2021; - зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» відновити ТОВ з ІІ «Белферт Україна» розмір його заборгованості за кредитом за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ, який був встановлений АТ «Банк Кредит Дніпро» згідно його меморіального ордеру від 31.05.2022 в результаті проведеної ним процедури досудового звернення стягнення на предмет застави; - зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» провести перерахунок заборгованості ТОВ з ІІ «Белферт Україна» за Кредитним договором № 210721-МКЛВ від 21.07.2021, списавши проценти у повній сумі їх нарахування та за весь період їх нарахування починаючи з 30.09.2022 включно, які нараховувались на суму відновленої АТ «Банк Кредит Дніпро» 30.09.2022 заборгованості за кредитом на підставі його рішення Правління від 30.09.2022. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними рішеннями відповідача у відносинах сторін за Кредитним договором № 210721-МКЛВ від 21.07.2021. Обґрунтовуючи власну заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що на момент подання даної заяви про забезпечення позову відповідач уже вчинив безпідставні дії щодо позивача, які продовжують тривати й досі, що підтверджується поведінкою відповідача та доданими до позову з цього приводу доказами. Заявник зазначає, що задовольнивши у травні 2022 року свої вимоги до позивача за Кредитним договором за рахунок прийнятого відповідачем у власність заставного майна в процедурі звернення стягнення, яке вважається завершеною, відповідач у вересні 2022 року частково списує зі свого балансу майно (товари в обороті - поліетилен високого тиску різних марок), яке раніше (з травня 2022 року) виконувало функції задоволення вимог відповідача та водночас відновлює заборгованість позивача за кредитом на суму вартості списаного ним з балансу майна, розмір якої складає 46 239 709,90 грн. При цьому, за таких обставин списані відповідачем з його балансу товари в обороті не були повернені позивачу до цього часу, що свідчить про безпідставність проведеної відповідачем операції по відновленню заборгованості позивача за кредитом за Кредитним договором на суму у розмірі 46 239 709,90 грн., на яку відповідач з 30.09.2022 безпідставно нараховує проценти. Таким чином, заявник зазначає, що застосування у межах даної справи зазначених у цій заяві заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду по цій справі дозволить забезпечити дієвий захист прав та інтересів позивача і допоможе зупинити до вирішення справи безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача та вчинення відповідачем інших протиправних дій щодо позивача, якими продовжуватимуться порушення прав та інтересів останнього. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Частиною 4 статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд зазначив про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про: - визнання неправомірним рішення правління АТ «Банк Кредит Дніпро» від 30.09.2022 в частині, що стосується ТОВ з ІІ «Белферт Україна» у межах відносин із АТ «Банк Кредит Дніпро» за Кредитним договором № 2102721-МКЛВ від 21.07.2021; - зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» відновити ТОВ з ІІ «Белферт Україна» розмір його заборгованості за кредитом за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ, який був встановлений АТ «Банк Кредит Дніпро» згідно його меморіального ордеру від 31.05.2022 в результаті проведеної ним процедури досудового звернення стягнення на предмет застави; - зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» провести перерахунок заборгованості ТОВ з ІІ «Белферт Україна» за Кредитним договором № 210721-МКЛВ від 21.07.2021, списавши проценти у повній сумі їх нарахування та за весь період їх нарахування починаючи з 30.09.2022 включно, які нараховувались на суму відновленої АТ «Банк Кредит Дніпро» 30.09.2022 заборгованості за кредитом на підставі його рішення Правління від 30.09.2022. Посилання позивача на вчинення відповідачем дій з метою погашення заборгованості позивача за Кредитним договором № 210721-МКЛВ від 21.07.2021, не свідчать про існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не свідчать про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а свідчить про існування спору між сторонами щодо розміру такої заборгованості. Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача. З огляду на заходи забезпечення позову, заявлені заявником, та обґрунтування наведені в підтвердження необхідності застосування таких заході, подана заявником заява про забезпечення позову за своєю суттю зводиться до оцінки спору по суті на стадії розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, що суперечить приписам частини 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України якими встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду, який полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, мають тимчасовий характер і діють до закінчення розгляду справи по суті заявлених вимог. За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Так, заявник не зазначив, які докази вказують на наявність обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення саме у даній справі. Посилання позивача на вчинення відповідачем дій з метою погашення заборгованості позивача за Кредитним договором №210721-МКЛВ від 21.07.2021, не свідчать про існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не свідчать про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а свідчить про існування спору між сторонами щодо розміру такої заборгованості. Заявником жодним чином не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду. З огляду на заходи забезпечення позову, заявлені заявником, та обґрунтування наведені в підтвердження необхідності застосування таких заходів, подана заявником заява про забезпечення позову за своєю суттю зводиться до оцінки спору по суті на стадії розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, що суперечить приписам частини 11 ст.137 ГПК України, якими встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. За встановлених обставин відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову жодним чином не може призвести до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29). За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття оскаржуваної ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» про забезпечення позову. Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/2579/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/2579/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна».

4. Матеріали оскарження у справі №910/2579/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови підписано 12.06.2023 після виходу колегії суддів з відпустки. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.І. Тищенко Ю.Б. Михальська