Постанова 4872 № 915/277/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/277/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 року, м. Миколаїв, суддя Коваль С.М. у справі №915/277/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область до відповідача Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м. Миколаїв про стягнення 89 447 грн. 03 коп., - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", смт.Велика Димерка, Броварський район, Київська область звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м. Миколаїв, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у загальному розмірі 89 447 грн. 03 коп., з яких: 59631 грн. 35 коп. - основного боргу; 29815 грн. 68 коп. - штрафу, а також вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі. Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов`язань за договором купівлі-продажу від 19.08.2021 року № Ш596/08/21 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару в установлений договором строк, внаслідок чого позивачем нараховані сума заборгованості за договором та неустойка, як відповідальність за невиконання умов укладеного вище договору. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 року у справі №915/277/22 (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область задоволено у повному обсязі; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область грошові кошти в сумі 59631 грн. 35 коп. - основного боргу, 29815 грн. 68 коп. - штрафу, а також судовий збір у розмірі 2 481 грн. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами по справі доведено неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо повної та своєчасної оплати за поставлений продавцем товар за договором купівлі-продажу від 19.08.2021 року № Ш596/08/21, з огляду на що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" потребують задоволення у повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Фізична особа - підприємець Шуклін Віталій Михайлович, м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 року у справі № 915/277/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а також неповним з`ясуванням обставин справи. Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи та умови договору купівлі-продажу, зазначив, що згідно Указу Президента України за №64/2022, виданого 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. За Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року та №259/2022 від 18.04.2022 року строк дії воєнного стану продовжено (в тому числі прийняті відповідні Закони України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»). Як вказано скаржником, одразу, з першого дня дії воєнного стану в країні, факт форс-мажорних обставин, воєнних дій в Україні з 24.02.2022 року, засвідчено відповідним загальновідомим листом Президента Торгово-промислової палати України, Чижиковим Геннадієм, у якому Торгово-промислова плата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). У зв`язку із цим, відповідач наголосив, що упродовж останніх п`яти місяців він не має змоги з об`єктивних причин (обставин непереборної сили) займатися підприємницькою діяльністю в повній мірі та отримувати прибуток задля виконання взятих на себе зобов`язань за договорами, в тому числі й перед позивачем по справі. Крім того, скаржник зауважив, що через ситуацію в країні значно порушено як графік роботи відповідача, так і графік роботи його контрагентів. Скаржник вказав, що він сповіщав позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором, з огляду на що вважає, що має право на відмову від подальшого виконання зобов`язань за чинним договором та звільнення його від сплати неустойки у зв`язку із настанням обставин непереборної сили. Наведені обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення на користь відповідача. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 року у справі № 915/277/22, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 27.04.2023 року поштою через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №682/23/Д1), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область просило суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м. Миколаїв залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 року у справі №915/277/22 залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи. Зокрема, у відзиві позивач, посилаючись на відсутність повідомлення відповідача щодо невиконання ним господарських зобов`язань внаслідок наявності обставин непереборної сили та наявність у боржника фінансової спроможності по оплаті за поставлений товар, зазначив, що прострочена заборгованість у покупця виникла до настання форс-мажорних обставин. При цьому, на переконання позивача, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність на підтвердження чого, останнім не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м. Миколаїв не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 року у справі №915/277/22 не потребує скасування, з огляду на таке. Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. 19.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", смт.Велика Димерка, Броварський район, Київська область та Фізичною особою - підприємцем Шукліним Віталієм Михайловичем, м. Миколаїв укладено договір купівлі-продажу №Ш596/08/21, за умовами п. 2.1. якого продавець на протязі терміну дії чинного договору зобов`язується передавати у власність, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.2. договору). Момент переходу права власності на товар до покупця і, відповідно, ризиків, яких може зазнати товар, є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару (п. 3.2. договору). Вартість товару визначається сумарною вартістю переданого товару згідно відповідних видаткових накладних на протязі всього терміну дії даного договору (п. 4.1. договору). Згідно із п. 4.2. договору, покупець сплачує вартість отриманого товару, згідно відповідних видаткових накладних, у національній валюті України. Покупець зобов`язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом семи календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної (п. 4.3. договору). Також за умовами вказаного договору, у випадку порушення строків виконання зобов`язань за цим договором більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) несплаченої вартості переданого покупцеві товару (п. 4.6 договору). Відповідно до п. 5.1 договору під настанням обставин непереборної сили розуміються: пожежі, стихійні лиха, війни або військові операції будь-якого характеру, заборони експорту або імпорту, або інших незалежні від волі сторін обставини, які затримують термін виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. Згідно із п. 5.2 договору, якщо вищезазначені обставини будуть діяти більш 3-х місяців або, якщо шкода або збитки товару виникли внаслідок дії обставин непереборної сили, то кожна із сторін буде мати право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за чинним договором і, в цьому випадку, жодна із сторін не буде мати права на відшкодування іншою стороною шкоди або збитків. За умовами п. 5.3. договору сторони погодили, що сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором повинна, не пізніше семи днів з моменту настання вказаних в цьому параграфі обставин, сповістити іншу сторону. Належним доказом наявності вказаних вище обставин і їх тривалості, будуть служити довідки, видані Торгово-промисловою палатою України (п. 5.4. договору). Сторонами погоджено, що договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє на невизначений строк. Сторона, яка бажає розірвати договір повинна письмово сповістити про таке іншу сторону за 30 діб до моменту такого розірвання (п. 6.1, 6.2 договору). Вказаний договір підписано та скріплено печатками контрагентів без застережень та зауважень. На виконання умов договору купівлі-продажу продавцем покупцю було поставлено товар на загальну суму 418177 грн. 97 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними за період з 08.09.2021 року по 23.02.2022 року та товарно-транспортними накладними за аналогічний період, які підписані як покупцем, так і продавцем без застережень та зауважень. Також у матеріалах справи наявні платіжні доручення від 06.09.2021 року № 176, від 09.09.2021 року № 186, від 22.09.2021 року № 219, від 27.09.2021 року № 227, від 27.09.2021 року № 230, від 08.10.2021 року № 258, від 28.10.2021 року № 297, від 08.11.2021 року №319, від 08.11.2021 року № 320, від 08.11.2021 року № 321, від 08.11.2021 року № 322, від 15.11.2021 року № 339, від 06.12.2021 року № 392, від 06.12.2021 року № 393, від 13.12.2021 року № 404, від 28.12.2021 року № 441, від 23.12.2012 року № 439, від 10.01.2022 року №472, від 10.01.2022 року № 473, від 17.01.2022 року № 487, від 10.01.2022 № 474, від 17.01.2022 року № 486, від 21.01.2022 року № 513, від 31.01.2022 року № 528, від 07.02.2022 року № 549, від 21.02.2022 року № 582, від 21.02.2022 року № 583, від 21.02.2022 року №584, які підтверджують той факт, що відповідач сплатив на рахунок позивача 358546 грн. 62 коп. згідно виставлених останнім рахунків. Відповідно до картки рахунку №361 по контрагенту: Шуклін Віталій Михайлович за період з 01.02.2022 року по 31.12.2022 року фінансові обороти сторін за договором за вказаний вище період складають 78999 грн. 90 коп., сальдо покупця станом на 31.12.2022 року становить 59631 грн. 35 коп. 10.05.2022 року позивачем на електронну адресу відповідача було направлено вимогу №10/05/2022-1, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область вимагало у Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м. Миколаїв сплати заборгованості за договором у розмірі 89447 грн. 04 коп. З акту звірки розрахунків станом на 21.06.2022 року від 21.06.2022 року, підписаного як покупцем так і продавцем без заперечень та зауважень, вбачається, що заборгованість Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м. Миколаїв за договором купівлі - продажу перед позивачем складає 59631 грн. 35 коп. Також у матеріалах справи наявна довідка Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 щодо настання в Україні форс-мажорних обставин (військову агресію сусідньої держави). При цьому, Торгово-промислова палата України у вказаній довідці зазначила, що встановлені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Також у матеріалах справи наявні скрін-шоти електронної переписки в період з 21.02.2022 року по 21.06.2022 року між позивачем та відповідачем, з якої вбачається, що фінансової спроможності у відповідача щодо оплати за поставлений продавцем товар у останнього немає. Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин, зокрема, оплати відповідачем за поставлений позивачем товару у розмірі 59631 грн. 35 коп. матеріали господарської справи не містять. Предметом спору у справі №915/277/22 є наявність або відсутність підстав для стягнення з Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область грошових коштів у загальному розмірі 89 447 грн. 03 коп., з яких: 59631 грн. 35 коп. - основного боргу за договором купівлі -продажу та 29815 грн. 68 коп. - штрафу за невиконання покупцем господарських зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. При цьому, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття. Так, Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом встановлено та сторонами по справі не заперечується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу від 19.08.2021 року №Ш596/08/21, продавець передав у власність покупця товар на загальну суму 418177 грн. 97 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними за період з 08.09.2021 року по 23.02.2022 року та товарно-транспортними накладними за аналогічний період, які підписані як покупцем, так і продавцем без застережень та зауважень. Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар на суму 358546 грн. 62 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 06.09.2021 року № 176, від 09.09.2021 року № 186, від 22.09.2021 року № 219, від 27.09.2021 року № 227, від 27.09.2021 року № 230, від 08.10.2021 року № 258, від 28.10.2021 року № 297, від 08.11.2021 року № 319, від 08.11.2021 року № 320, від 08.11.2021 року №321, від 08.11.2021 року № 322, від 15.11.2021 року № 339, від 06.12.2021 року № 392, від 06.12.2021 року № 393, від 13.12.2021 року № 404, від 28.12.2021 року № 441, від 23.12.2012 року № 439, від 10.01.2022 року № 472, від 10.01.2022 року № 473, від 17.01.2022 року № 487, від 10.01.2022 № 474, від 17.01.2022 року № 486, від 21.01.2022 року № 513, від 31.01.2022 року № 528, від 07.02.2022 року № 549, від 21.02.2022 року № 582, від 21.02.2022 року № 583, від 21.02.2022 року №

584. Таким чином, станом на 21.06.2022 року - день підписання сторонами акту звіряння розрахунків, заборгованість покупця перед продавцем складала 59631 грн. 35 коп., що не заперечується на час перегляду даної справи судом апеляційної інстанції ані позивачем, ані відповідачем. Статтею 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Так, як встановлено судами у даній справі, за умовами спірного договору купівлі - продажу, згідно із п. 4.2., 4.3 договору, покупець сплачує вартість отриманого товару, згідно відповідних видаткових накладних, у національній валюті України семи календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної. Також за умовами вказаного договору, у випадку порушення строків виконання зобов`язань за цим договором більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) несплаченої вартості переданого покупцеві товару (п. 4.6 договору). Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Проте, вказаної у вимозі позивача від 10.05.2022 року №10/05/2022-1 про сплату заборгованості за договором, заборгованості у розмірі 89447 грн. 04 коп. Фізична особа - підприємець Шуклін Віталій Михайлович, м. Миколаїв не сплатив, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд", смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область звернулося до господарського суду з відповідним позовом. З огляду на вказане та на установлений законодавцем принцип свободи договору, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки, враховуючи те, що покупець невчасно та не у повному обсязі розраховувався за поставлений позивачем товар, що не заперечується самим відповідачем у справі, у останнього виник обов`язок щодо сплати такої заборгованості за отриманий товар та неустойки у вигляді штрафу, як відповідальності за невиконання ним господарських зобов`язань за спірним договором. Водночас, оскаржуючи рішення Господарського суду Миколаївської області у даній справі скаржник наголошує на тому, що він у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та на підставі умов договору купівлі - продажу має право на відмову від подальшого виконання зобов`язань за чинним договором та звільнення його від сплати неустойки у зв`язку із настанням обставин непереборної сили. При цьому, скаржник посилається на лист Президента Торгово-промислової палати України, Чижиковим Геннадієм, у якому Торгово-промислова плата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), як підставу для невиконання зобов`язань. Колегія суддів не погоджується з такою позицією відповідача, зважаючи на наступне. Так, в силу вимог ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 14.02.2023 року у справі №903/338/22, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. При цьому, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору. Так, із установлених обставин цієї справи вбачається та не заперечується відповідачем, що останній, протягом спірного періоду (з дати укладення договору купівлі - продажу товару до останньої поставки товару - 23.02.2022 року) працював і працює, незважаючи на введений воєнний стан в Україні та повномасштабну воєнну агресію РФ проти України, з огляду на що саме по собі введення воєнного стану в країні не свідчить про принципову неможливість виконання відповідачем господарських зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар, оскільки скаржником ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано належного та допустимого доказу того, що останній припинив свою діяльність як фізичної особи-підприємця у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану. Також скаржником належним чином не доведено, яким саме чином наявність форс-мажорних обставин вплинула на його господарську діяльність, внаслідок чого, виконання ним господарських зобов`язань стало неможливим. Більш того, як встановлено колегією суддів, за умовами укладеного між сторонами договору купівлі - продажу товару, зокрема його п. 5.2, 5.3. якщо обставини непереборної сили будуть діяти більш 3-х місяців або, якщо шкода або збитки товару виникли внаслідок дії обставин непереборної сили, то кожна із сторін буде мати право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за чинним договором і, в цьому випадку, жодна із сторін не буде мати права на відшкодування іншою стороною шкоди або збитків. Проте, сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором повинна, не пізніше семи днів з моменту настання вказаних в цьому параграфі обставин, сповістити іншу сторону. Належним доказом наявності вказаних вище обставин і їх тривалості, будуть служити довідки, видані Торгово-промисловою палатою України (п. 5.4. договору). Водночас, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачем не надано належних та допустимих письмових доказів того, що останній обґрунтував порушення умов договору поставки щодо своєчасної оплати за поставлений товар у зв`язку саме з настанням форс-мажорних обставин, та що саме ці обставини унеможливлюють виконання останнім зобов`язань щодо оплати за товар. До того ж, всупереч укладеним умовам спірного договору купівлі - продажу, а саме п. 5.4, покупець вчасно не повідомив продавця про вплив форс-мажорних обставин на виконання господарських зобов`язань щодо оплати за поставлений останнім товар. При цьому, саме лише твердження відповідача про те, що введення на території України воєнного стану внаслідок агресії РФ є підставою для звільнення останнього від відповідальності за неналежне виконання останнім господарських зобов`язань та звільнення від обов`язку щодо оплати за поставлений товар не приймається колегією суддів до уваги. Відтак, враховуючи також те, що сторони під час укладення договору купівлі - продажу фактично визначили, що сторона, яка посилається на дію форс - мажорних обставин, як на підставу для звільнення її від відповідальності та основних зобов`язань, повинна повідомити про такі факти контрагента та довести, яким саме чином форс-мажорні обставини вплинули на таке невиконання, судова колегія дійшла висновку про те, що скаржником вказаних обставин не доведено, внаслідок чого відсутні підстави вважати, що до покупця, який прострочив зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, не застосовуються господарські санкції у вигляді штрафу та останній звільнений від виконання основного зобов`язання за договором. Враховуючи наведене, судова колегія вважає доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі з приводу викладеного вище, необґрунтованими та такими, що не підтверджені наявними у матеріалах справи відповідними письмовими доказами. Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Колегія суддів зауважує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів. Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду. Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване та переглянуте в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставами для скасування вірного по суті рішення. За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м. Миколаїв задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 року у справі №915/277/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно - західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шукліна Віталія Михайловича, м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 року у справі № 915/277/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 року у справі № 915/277/22 - залишити без змін. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош