Постанова Рівненський апеляційний суд № 565/1708/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2023 року м. Рівне Справа № 565/1708/21 Провадження № 22-ц/4815/17/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя: Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С. секретар судового засідання: Ковальчук Л.В. за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення, В С Т А Н О В И В: 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС» (надалі - ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом») з вимогами визнати незаконним та скасувати наказ № 5044-к від 09.12.2021 ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» у частині відсторонення її від роботи на посаді оператора спецводоочищення хімічного цеху, а також зобов`язати виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка є працівником ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», оспорюваним наказом її незаконно відсторонено від посади з 10.12.2021 з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби CОVID-19. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 уточнили позовні вимоги, зазначивши, що основний наказ відповідача, який оскаржується до суду - це наказ № 5108-к від 14.12.2021, оскільки саме його прийняттям позивачку остаточно відсторонено від посади. Крім того, вони уточнили, що вимога про стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення стосується періоду з 14.12.2021 по 28.02.2022, оскільки з 01.03.2022 ОСОБА_1 допущено до роботи на посаді через зупинення дії наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 березня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що судом не надано правової оцінки доводам позивачки про незаконність Постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 року (з наступними змінами) через порушення процедури її прийняття. Виходячи з цього наголошує, що карантин не введено. Зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 року по справі №1-14/2020(230/20) наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватись виключно законом, ухваленим ВРУ як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить ст.ст. 1,3,6,8,19,64 Конституції України. Тому виходячи і з цих підстав вважає Постанову КМУ від 09.12.2020 р. №1236 із змінами внесеними Постановою КМУ від 20.10.2021 р. №1096 про введення карантину незаконною та такою, що не підлягає виконанню. Враховуючи незаконність введення карантину стверджує, що наказ МОЗ України №2153 від 04.10.2021 року "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" також є незаконним та не підлягав виконанню. Посилаючись на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) від 27.01.2021 р. за №2361 (2021) "Вакцини проти Covid-19: етичні, юридичні та практичні міркування" доводить, що вакцинація не визначена обов`язковою. Крім того стверджує, що лікарські засоби від коронавірусної хвороби Covid-19 знаходились в стадії клінічного випробовування на пацієнтах. Також вважає, що висновок суду про втручання у права позивача на підставі закону не відповідає дійсності з огляду на те, що посилання в оспорюваному наказі на п.41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 №1236 не може будь-яким чином змінити процедуру відсторонення визначену п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", оскільки постанова є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу юридичну силу і не може змінювати правове регулювання визначене законом. Зауважує, що суд переписавши положення ст.30 "Основи законодавства України про охорону здоров`я", вважаючи термін «законодавство», вживаний ст.21 ч.3 КЗпП України, релевантним терміну «законодавство», вживаному до положень ст.46 КЗпП України, не надав правової оцінки прямо встановленому правилу ч.2 реч. 2 ст.30 "Основи законодавства України про охорону здоров`я", що щодо окремих (інших) особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України. Посилаючись на ст. 12 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб", ст.27 ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", календар профілактичних щеплень в Україні затверджений наказом МОЗ України від 16.09.2011 №595 вказує, що щеплення проти Covid-19 не віднесене до переліку обов`язкових, а відсторонення може відбуватись лише на підставі закону та за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Крім того, вважає, що відсторонення позивачки відбулось в інший спосіб ніж передбачено наказом №5108-к від 14.12.2021 про відсторонення позивача. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити заявлені нею позовні вимоги. ДП "Національна атомна енергопостачальна компанія "Енергоатом" ВП "Рівненська АЕС" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує викладені апелянтом доводи, вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді оператора спецводоочищення Хімічного цеху ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», що підтверджується копіями наданих учасниками справи наказів та довідок ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом». Наказом генерального директора ВП «Рівненська ЕАС» ДП НАЕК «Енергоатом» №4722-к від 19.11.2021 «Про інформування щодо профілактичного щеплення проти CОVID-19» ухвалено повідомити працівників про те, що з 09.12.2021 буде здійснюватися відсторонення від роботи працівників, які відмовлятимуться або ухилятимуться від вакцинації проти CОVID-19, до усунення причин, що його зумовили, а також що у період відсторонення працівника заробітна плата не нараховується, період відсторонення не зараховується до страхового стажу, не враховується при визначенні строку нарахування відпустки, оплата тимчасової непрацездатності в цей період не здійснюється. З вищезазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомилась 02.12.2021, про що свідчить її підпис на відповідному листі ознайомлення, та позивачкою не оспорюється. 08.12.2021 позивачці ОСОБА_1 вручене персональне попередження про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю щеплення проти CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. У попередженні повідомлено, що наказом Міністерства охорони здоров`я № 2393 від 01.11.2021 розширений перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти CОVID-19, до вказаного переліку увійшли працівники ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», і дана норма набирає чинності з 09.12.2021. У попередженні зазначено, що зі вказаної дати для працівників підприємства це щеплення є обов`язкове. У попередженні ОСОБА_1 запропоновано до 09.12.2021 надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти CОVID-19 або довідку «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» форми № 028-1/о, в іншому випадку її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України та ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» до усунення причин, що зумовили відсторонення. Зі змісту наданої суду копії вказаного документу вбачається, що при врученні даного попередження ОСОБА_1 власноручно зазначила, що від щеплення проти CОVID-19 вона не відмовляється, станом на 10.12.2021 вона є здоровою, що підтверджується результатом тестування від 07.12.2021, вакцинуватись вона планує після зниження відповідних антитіл, а таке попередження на її думку порушує ч.3 ст.32 КЗпП України, ч.4 ст.97 КЗпП України та ст.22 Закону України «Про оплату праці». З пояснень учасників процесу місцевим судом встановлено, що як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду у відповідача відсутня інформація про наявність у ОСОБА_1 щеплення проти CОVID-19, або наявність висновку лікаря щодо протипоказань до вакцинації проти вказаної гострої респіраторної хвороби. В місцевому суді ОСОБА_1 пояснила, що таку інформацію адміністрації ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» вона не подавала, щеплення не проводила, наявність у неї протипоказань до цього у встановленому порядку (шляхом звернення до лікаря для отримання висновку про наявність протипоказань) не з`ясовувала. Наказом генерального директора ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» № 5044 - к від 09.12.2021 ухвалено з 10.12.2021 відсторонити ряд працівників, у тому числі позивачку ОСОБА_1 , від роботи без збереження заробітної плати, з відміною пільг та компенсацій за умови праці до усунення причин, що зумовили відсторонення, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Зі змістом вказаного наказу ОСОБА_1 ознайомлено 09.12.2021, під час ознайомлення позивачка зазначила про свою незгоду з ним. Того ж дня, згідно зі Вказівкою генерального директора ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» № 36 від 09.12.2021, до отримання офіційного роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України на лист ДП НАЕК «Енергоатом» від 03.12.2021 № 01-19632/07 щодо допуску до роботи персоналу за наявності у працівників негативного результату тестування на CОVID-19 методом ПЛР або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, керівникам структурних підрозділів наказано допускати до роботи персонал, який підлягає відстороненню у зв`язку з не проходженням обов`язкового профілактичного щеплення проти CОVID-19 при наявності у них негативного результату тестування на CОVID-19 методом ПЛР або експрес-тесту на визначення антигену коронавірусу SARS-CoV-2, які чинні 72 години від моменту забору. Одночасно, наказом генерального директора ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» № 5045-к від 09.12.2021 внесено зміни до наказу № 5044-к від 09.12.2021, яким з переліку працівників, що підлягають відстороненню, наведених у додатку 23, виключено прізвище працівника ОСОБА_1 , таб. № 3039, працівника ХЦ, № п/п

1. Наказом генерального директора ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» №5068-к від 10.12.2021, у зв`язку з отриманням офіційного роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України від 08.12.2021 № 26-04/36495/2-21 на лист ДП НАЕК «Енергоатом» від 03.12.2021 № 01-19632/07 про неможливість допуску до роботи персоналу без проходження вакцинації від CОVID-19 (у разі відсутності абсолютних протипоказань до її проведення), за наявності у працівників негативного результату тестування на CОVID-19 методом ПЛР або експрес-тесту на визначення антигену коронавірусу SARS-CoV-2, ухвалено скасувати Вказівку № 36 від 09.12.2021, про що довести до відома зацікавлених осіб. Зі змістом вказаного наказу ОСОБА_1 ознайомилась 10.12.2021, що підтвердила власноручним підписом. 13.12.2021 позивачці ОСОБА_1 вручене персональне попередження про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю щеплення проти CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тотожне за змістом попередженню від 08.12.2021. Зі змісту наданої суду копії вказаного документу вбачається, що при врученні даного попередження ОСОБА_1 поставила підпис про відмову від щеплення проти CОVID-19, проте зазначила, що з попередженням вона не згідна та вважає його порушенням ст..103 КЗпП України, ч.3 ст.32 КЗпП України, ч.4 ст.97 КЗпП України та ст.22 Закону України «Про оплату праці». З 14.12.2021 позивачку ОСОБА_1 відсторонено від роботи на підставі наказу генерального директора ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» № 5108-к від 13.12.2021 до усунення причин, що зумовили відсторонення, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Зі змісту дослідженого документу вбачається, що правовими підставами відсторонення позивача від роботи у ньому зазначено ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», наказ Міністерства охорони здоров`я від 01.11.2021 № 2393 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ст.46 КЗпП України. При ознайомленні 13.12.2021 зі змістом вказаного наказу, позивачка ОСОБА_1 у додатку до наказу власноручно зазначила, що з наказом вона не згідна через порушення вимог ст.43 Конституції України. Учасниками процесу також не оспорюється, що вищезазначений наказ відповідача у частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи виданий за відсутності подання про це відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: - появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; - відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; - в інших випадках, передбачених законодавством. До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим. Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Зі змісту вказаного нормативно-правового акту (зі змінами, внесеними наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року) вбачається, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, крім інших категорій, працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, до якого віднесено і ДП "НАЕК "Енергоатом", відокремленим підрозділом якого є ВП "Рівненська АЕС". Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я. Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкції № 66 Про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності. Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац шостий частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»). Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66, особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897. Положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкції № 66 Про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19, керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника. Зазначені правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у праві №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22). Отже доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для відсторонення невакцинованих працівників суперечать викладеній правовій позиції, тому не беруться до уваги. Встановивши, що працівник був належним чином попереджений про можливе відсторонення, враховуючи відсутність підтверджуючих документів про щеплення або наявність медичних протипоказань, суд дійшов вірного висновку про законність відсторонення. Слід зауважити, що й при ознайомленні з наказом про відсторонення і надалі позивач не вказувала на наявність документів для підтвердження проведеного щеплення або довідки про наявність протипоказань до вакцинації. Тому твердження позивача про відсутність усної або письмової відмови не підлягають врахуванню. За позивачкою на період відсторонення зберігалося робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновлено після її допуску до роботи (виконання робіт), тому відсутні підстави стверджувати про порушення права позивачки на працю, передбаченого статтею 43 Конституції України. Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 130/3531/21 (провадження № 61-5382св22), у справі № 472/5/22 (провадження № 61-41св23). Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у справі №130/3548/21 зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; - умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; - контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням. З долученої посадової інструкції оператора спецводоочищення вбачається, що робота позивачки передбачає наявність соціальних контактів з іншими працівниками, а її характер вимагає її безпосередньої присутності. Також слід зауважити, що роботодавець проявивши розумну обачність допустив можливість допуску працівників до роботи за наявності негативного результату тесту на Covid-19, разом з цим з моменту отримання роз`яснень МОЗ України щодо неможливості запровадження такого доступу невакцинованих працівників закономірно скасував вказівку щодо допуску до роботи. При цьому суд враховує стратегічну важливість АЕС, особливості функціонування, що вимагають підвищених заходів безпеки до яких слід відносити і стан здоров`я персоналу, тому відсторонення ОСОБА_1 не свідчить про непропорційність втручання в приватне життя легітимній меті. Також колегія суддів при врахуванні критеріїв викладених ВП ВС у справі №130/3548/21 виходить з того, що навіть за можливості надомної форми праці слід розуміти, що характер місця роботи та конструктивні особливості АЕС потребують підвищеного безпекового контролю, злагоджену взаємодію персоналу, оперативних дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Відповідно у даній ситуації роботодавець повинен був діяти в порядку встановленому законодавством, який був чітким та зрозумілим. За відсутності зрозумілого та нормативно закріпленого альтернативного алгоритму дій, підвищений характер відповідальності керівництва АЕС, відсторонення було єдиним правильним рішенням. Потрібно також враховувати і той факт, що про наявність критеріїв сформульованих ВП ВС, які необхідно було враховувати при відстороненні працівника роботодавець міг дізнатися лише після опублікування постанови Верховного Суду. При ознайомленні з оспорюваним наказом ОСОБА_1 про можливість дистанційної/надомної роботи, не заявляла і ця обставина не була предметом доказування в її позові. Разом з цим запропоновані ВП ВС критерії не є універсальними та застосовуються у сукупності, а оцінка дій роботодавця проводиться судом по кожному окремому випадку. Вирішуючи спір, суд дійшов загалом правильних висновків про те, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави і суспільства в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я громадян. Посилання апелянта про ненадання правової оцінки незаконності Постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 року (з наступними змінами) через порушення процедури її прийняття є безпідставним, оскільки це не є предметом спору та компетенцією місцевого суду. Твердження апелянта про незаконність карантину є її довільним трактуванням. Постанову КМУ від 09.12.2020 р. №1236 із змінами внесеними Постановою КМУ від 20.10.2021 р. №1096 не скасована та є чинною. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 березня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 09 червня 2023 року. Головуючий: Боймиструк С.В. Судді: Гордійчук С.О. Шимків С.С.