Постанова Одеський апеляційний суд № 521/12175/22

Номер провадження: 33/813/16/23 Номер справи місцевого суду: 521/12175/22 Головуючий у першій інстанції Лічман Л.Г. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.03.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Пінькової К.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Згідно ст. 36 КУпАП, остаточно призначено ОСОБА_1 стягнення в межах санкції статті за більш серйозне правопорушення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496, 20 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду в частині притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує, що наявний у матеріалах справи відеозапис не відображає наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння, а також не є безперервним, а отже не може бути належним доказом на підтвердження його винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП; у працівників поліції були відсутні підстави для його направлення на огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. За ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Отже предметом апеляційного перегляду є постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року лише у частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.29,32,34). Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення судді першої інстанції є обґрунтованим, а його висновки підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, виходячи з такого. У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пп. а п. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Аналіз матеріалів цієї справи свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, за ознаками: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, доведена та підтверджується такими доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення від 01 серпня 2023 року серії ААД № 083430, відповідно до якого 01 серпня 2022 року о 16 годині 30 хвилин у м. Одесі по вул. Івана та Юрія Лип, 74, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110307, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме сповільненість рухів, мови, слабке реагування зіниць очей на світло. Від проходження огляду для встановлення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор № 470603. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.; - довідкою згідно інформаційного порталу Національної поліції від 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 протягом року за ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності не притягувався; - відеозаписами з портативного відеореєстратора № 470603, наданих співробітниками поліції, зі змісту яких убачається, що 01 серпня 2022 року о 16 годині 30 хвилин у м. Одесі по вул. Івана та Юрія Лип, 74, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110307, номерний знак НОМЕР_1 , та скоїв ДТП. Поліцейськими запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 погодився, результат негативний. Після чого, через виникнення у поліцейських підозри щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, останньому запропоновано проїхати до закладу охорони здоров`я для проходження відповідного огляду, на що він відповідв відмовою, поліцейським у подальшому уточнено чи відмовляється ОСОБА_1 від проходження такого огляду, на що він підтвердив обставини стосовно його відмови від проходження цього огляду у медичному закладі, водночас зазначивши, що підставою його відмови є те, що за цим послідують якісь процедури (00:28:51). Під час ознайомлення із протоколом, зокрема, за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не заперечував обставин, що зазначені у його змісті та відмовився надати будь-які особисті пояснення. В рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п. 2.5 ПДР України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є самостійним складом адміністративного правопорушення та тягне за собою відповідальність, передбачену, санкцією даної статті. Щодо посилань апелянта стосовно неналежності долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, апеляційний суд зауважує про таке. Частиною 2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи убачається, що на виконання вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026 (Інструкції №1026), інспекторами поліції велася відеозйомка під час виконання службових обов`язків та складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , яка дозволяє встановити обставини справи, що є основною їх функцією. Вказаний порядок також узгоджується із вимогами, викладеними у Розід Х п.4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853. Апеляційний суд вважає, що зафіксовані відеозаписами обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Отже відеозапис, що міститься на а.с. 20, дає можливість встановити його узгодженість з обставинами адміністративного правопорушення, що зазначені в протоколі. Досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи та має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження. Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь - які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів. Водночас, апеляційний суд зауважує, що часові розриви у фіксуванні подій на долучених до протоколу відеозаписах є незначними, а апеляційна скарга не містить жодних зауважень щодо подій, які відбувались під час складання протоколу та не були зафіксовані технічними засобами відофіксації, фактичні ж дані, що містяться на DVD-дисках котрі мають істотне значення для встановлення істини у справі, апелянтом не спростовані, тому апеляційний суд погоджується з оцінкою доказів, котра надана судом першої інстанції. Суд надає оцінку всім дослідженим у справі доказам в цілому та в їх взаємозв`язку. Отже апеляційний суд вважає, що відеозапис, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у визначеному законом порядку та складання поліцейськими за цим фактом протоколу про адміністративне правопорушення, долучений інспекторами поліції до матеріалі цієї справи, є достатньо інформативним та приймає його як безумовний доказ у справі. Окрім того, апеляційний суд зауважує, що вказаними вище відеозаписами всупереч доводів апеляційної скарги зафіксовано, зокрема,зазначені у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , а саме сповільненість рухів і мови. Посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що у поліцейських були відсутні підстави для пропонування йому пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі апеляційний суд відхиляє, як безпідставні з огляду на таке. Із протоколу про адміністративне правопорушення від 01 серпня 2023 року серії ААД № 083430 убачається, що працівниками поліції було встановлено у ОСОБА_1 наявність ознак саме наркотичного сп`яніння. Згідно з п. 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Перевірка на стан наркотичного сп`яніння проводиться лише в медичних закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу. Оскільки у ОСОБА_1 на місці виявили ознаки наркотичного сп`яніння, які передбачені в пункті 4 розділу I Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 року, а провести такий огляд за допомогою лабораторного дослідження біоматеріалу на місці неможливо, тому працівники поліції обґрунтовано пропонували йому пройти такий огляд у медичному закладі, від чого водій, у порушення п. 2.5. ПДР України відмовився. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння підтверджується зібраними по справі доказами та під час судового розгляду вказаних вище обставин останнім не спростовано. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивних причин неможливості пройти такий огляд, а отже відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння є підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та доведеності наявними у справі доказами вини ОСОБА_1 у правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому слід визнати, що висновок суду про притягнення останнього до адмиіністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є вірним та обгрунтованим. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Позиція ОСОБА_1 викладена в апеляційній скарзі щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності, обґрунтованості, а викладених у ній висновків - матеріалам справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб ухилення від відповідальності за вказане вище адміністративне правопорушення. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Отже підстав для закриття справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є вірним. Ураховуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді в оскаржуваній частині та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі. Керуючись ст. 294 КУпАП

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.П. Лозко