Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 351/879/23

Справа № 351/879/23 Провадження № 33/4808/437/23 Категорія ст. 130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Калиновський М.М. Суддя-доповідач Гриновецький Б.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2023 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Гриновецький Б.М. з участю захисника Зленка В.А., розглянувши справу за його апеляційною скаргою на постанову Снятинського районного суду від 16 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП і накладено штраф 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 18.04.2023р. біля 02:45 год. в с. Балинці по вул. Центральна, керував автомобілем марки "ВMW Х5" номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, нечітка вимова. Від проходження освідчення на факт вживання алкоголю за допомогою приладу "Драгер" та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Зленко В.А. оспорює законність й обґрунтованість постанови суду, вважає, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню. Вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду. Звертає увагу на те, що відеозапис який долучений до матеріалів справи не є безперервним, а складається з 2х фрагментів. Вказує, що матеріали даної справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 роз`яснювались його права, передбачені ст.268 КУпАП, а також доказів того, що до його відома було доведено зміст ст.63 Конституції України. Повідомляє, що матеріали даної справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння саме до оформлення цього адміністративного матеріалу, в тому числі і відсутні відомості про залучення свідків такої відмови що є порушенням cт.266 КУпАП. Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом чи навіть знаходився в його салоні, в час вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення. Стверджує, що з відеозапису видно, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським висловлюється чітко та зрозуміло, його поведінка та стан повністю відповідають обстановці та часу. Враховуючи наведені обставини просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити. Апеляційний розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1 за клопотанням захисника через перебування того за кордоном. Заслухавши доводи апелянта про підтримання апеляційної скарги, перевіривши справу, проаналізувавши всі апеляційні доводи, апеляційний суд прийшов до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ст.ст. 7, 280, 283 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною й обґрунтованою. Постанова щодо ОСОБА_1 цим нормам закону не відповідає, тому підлягає скасуванню через істотні процесуальні порушення. В діях ОСОБА_1 є певні ознаки пред`явленого правопорушення, але його вину не підтверджено у встановленому законом порядку поза розумним сумнівом. Судом першої інстанції не враховано вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства. Суд не мав процесуального права проводити судовий процес без даних про вручення ОСОБА_1 копії протоколу про правопорушення. Апелянт заперечив таке вручення, у справі немає документальних підтверджень про вручення йому такої копії або надсилання її поштою. Тому апеляційний суд розцінює це як істотне порушення ОСОБА_1 права на захист, оскільки йому фактично не пред`явлено адміністративне звинувачення, йому не вручено акт звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП. Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності. Суд не має повноважень на вручення такої копії протоколу, оскільки не є стороною обвинувачення. Це може бути виконано лише працівником поліції. Суд не перевірив і не дав оцінки правомірності претензій поліцейських до водія ОСОБА_1 , їх відповідність нормам ЗУ «Про поліцію», «Про дорожній рух», ПДР. У справі не має документального підтвердження таких претензій до водія, автомобіль якого був припаркованим. З відеозапису слідує, що поведінка водія, його мова і хода цілком нормальні. Тому апеляційний суд вимушений погодитись з доводами апелянта про те, що немає доказів керування водієм транспортним засобом, що його поведінка була ненормальна, що є підставою згідно правового принципу «плодів зіпсованого дерева» вважати всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані, в тому числі процедуру огляду водія, неправомірними. Апеляційний суд не може спростувати доводи апелянта, які підтверджується відеозаписом події про те, що ОСОБА_1 при процедурі проходження огляду на стан сп`яніння, не було належним чином забезпечено право на допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням його конституційного права на правовий захист (ст. 59 Конституції України) і ставить під сумнів висновок суду про доведеність вини правопорушника, що в силу того ж правового принципу «плодів зіпсованого дерева» дає підстави визнати всі здобуті поліцейськими дані у цій справі недопустимими доказами. Вказане порушення не усувається посиланням в протоколі на ст. 268 КУпАП, оскільки ця норма стосується прав особи в судовому засіданні, але не при складанні протоколу. Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що протокол не може бути доказом вини правопорушника. Хоча норми КУпАП визнають протокол за доказ у справах про адміністративні правопорушення, однак апеляційний суд вважає це порушенням принципу верховенства права, загальних засад правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини, оскільки протокол це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, а сам протокол не є доказом його вини. Рапорт поліцейського також не може бути доказом вини водія через порушення принципу безпосередності дослідження судом доказів шляхом допиту такої особи в судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд немає процесуально-правових підстав для відхилення апеляційних доводів апелянта про недоведеність вини ОСОБА_1 , тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, як невмотивована й необґрунтована. За вищенаведених порушень постанова підлягає скасуванню, а справа підлягала б направленню на новий судовий розгляд. Але згідно ст. 294 КУпАП для повернення справи на новий розгляд в апеляційного суду немає повноважень. З огляду на викладене, ОСОБА_1 підлягав би виправданню за недоведеністю його вини, однак чинний КУпАП не передбачає такої підстави. Тому, враховуючи практику ЄСПЛ та загальні принципи судочинства, верховенство права, апеляційний суд констатує істотні порушення при оформленні протоколу та судовому розгляді справи, що є підставою для скасування оскарженої постанови і закриття справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. К е р у ю ч и с ь ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Зленка В.А. задовольнити, постанову Снятинського районного суду від 16.05.2023 року щодо ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя: Б.М. Гриновецький