Постанова Запорізький апеляційний суд № 316/1387/20

Дата документу 07.06.2023 Справа № 316/1387/20 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 316/1387/20 Пр. № 22-ц/807/60/23 Головуючий у 1-й інстанції Куценко М.О. Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С. за участі секретаря Камалової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Сухенко Юлії Миколаївни на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-7), в якому просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти, як відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування в розмірі 22335,00 грн. та судові витрати понесені за надання правової допомоги в розмірі 8500,00 грн. В обґрунтування свого позову позивач ОСОБА_1 зазначав, що 21.09.2019 року приблизно о 16-30 годин, позивач на автомобілі Mersedes-Benz S500, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під`їхав до магазину «Оптовик» за адресою: АДРЕСА_1 . В цей же час до магазину під`їхав службовий автомобіль поліції та працівник поліції ОСОБА_3 спочатку повідомив, що автомобіль підпадає під орієнтування, а потім став вимагати відкрити капот, багажник, пред`явити документи на транспортний засіб. Через деякий час приїхала слідчий ОСОБА_4 , яка відразу почала складати протокол огляду місця події. Після огляду автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було вилучено. Транспортний засіб поміщений на охоронювану стоянку біля Енергодарського відділу поліції. 22.09.2019 року за даним фактом розпочато кримінальне провадження №12019080160000619 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Підставами для вилучення транспортного засобу слідчий вказала неможливість перевірити він код автомобілю в межах відсіку. 25.09.2021 року Енергодарським міським судом було розглянуто клопотання про арешт майна та накладено арешт на автомобіль Mersedes-Benz S500, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобілю. Через два тижні відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової технічної експертизи документів, а саме: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серійний номер НОМЕР_3 видане центром ДАІ 8009. Згідно висновку №26-146 від 18.20.2019 року, надане на дослідження свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відповідає за своїми характеристиками аналогічним свідоцтвам про реєстрацію транспортних засобів, які перебувають в офіційному обігу на території України. 28.11.2019 року за клопотанням представника позивача скасовано арешт майна. 28.11.2019 року винесена постанова про закриття кримінального провадження. 21.09.2019 року працівником поліції ОСОБА_3 було складено на позивача протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.126 КУпАП. 09.12.2019 року Енергодарським міським судом було винесено постанову та справу закрито в зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, постанова набрала законної сили 20.12.2019 року. 26.11.2019 року позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпровської області зі скаргою на дії державного виконавця, яка на даний час перебуває на розгляді суду. Оскільки позивач не є спеціалістом у галузі права, для надання юридичної допомоги 23.09.2019 року ним було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Сухенко Ю.М. Позивач для захисту своїх порушених прав сплачував вартість наданих юридичних послуг згідно таблиці розрахунку вартості послуг та фактичного об`єму наданої правової допомоги. Представником позивача було скеровано запити до слідчого стосовно ходу проведення досудового розслідування, подано ряд клопотань до суду стосовно розгляду клопотання про арешт майна, проведено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, подані клопотання, подано скаргу на дії державного виконавця, прийнято участь у судових засіданнях. Всі вказані дії підтверджено документально та фактично понесені позивачем витрати за надану юридичну допомогу складають - 12335,00 грн. Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Куценка М.О. (т.с. 1 а.с. 74). Ухвалою суду першої інстанції від 12 травня 2020 року провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження (т.с. 1 а.с. 75). Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року (т.с. 1 а.с. 184-188) у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника Сухенко Ю.М. у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с. 192-204) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти, як відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування в розмірі 30835,00 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 1 а.с. 205). Ухвалою апеляційного суду від 18 січня 2022 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т.с. 1 а.с. 209), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 1 а.с. 210) з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 16 суддів, з яких 12 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень). Відповідачі ГУНП в Запорізькій області (т.с. 1 а.с. 224-235) та Державна казначейська служба України (т.с. 1 а.с. 236-250) подали апеляційному суду відзиви на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі. У період з 18 лютого 2022 року по 10 травня 2022 року суддя-доповідач перебувала у відпустці (довідка т.с. 1 а.с. 251). Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 25 травня 2022 року, не відбувся через зміну режиму роботи апеляційного суду (т.с. 1 а.с. 252) та був відкладений (т.с. 1 а.с. 253) без визначення конкретної дати судового засідання через перебування учасників цієї справи на тимчасово окупованій території Запорізької області внаслідок воєнної агресії РФ проти України та відсутність будь-якого зв`язку (поштового чи мобільного) з останніми, з урахуванням письмових рекомендацій Верховного Суду щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан (т.с. 1 а.с. 254). В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 1 а.с. 254 а -254 б). Ухвалою апеляційного суду від 01 листопада 2022 року (т.с. 1 а.с. 254 в) витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону, починаючи з 24 лютого 2022 року, громадянами України: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Енергодарським МВ УДМС Запорізької області 15 листопада 2013 року. На виконання вказаної ухвали апеляційним судом отримано відповідь (т.с. 1 а.с. 255), за змістом якої: такі відомості відсутні. У січні 2023 року апеляційним судом здійснено відповідний запит до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України (т.с. 1 а.с. 259-261), у лютому 2023 року ухвалою апеляційного суду у Міністерства соціальної політики України (т.с. 1 а.с. 263) витребувано інформацію на підтвердження (спростування) в ЄІБД ВПО про взяття на облік громадян України: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Енергодарським МВ УДМС Запорізької області 15 листопада 2013 року. 02.03.2023 року на виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду Міністерством соціальної політики України надано відповідь, що в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб інформація наявна така інформація щодо запитуваних осіб: станом на 17 лютого 2023 року ОСОБА_1 зареєстрований в ЄІБД ВПО (т.с. 2 а.с. 1-2). Ухвалою апеляційного суду від 13.03.2023 року (т.с. 2 а.с.4) дану справу призначено до апеляційного розгляду, з повідомленням про дату, час і місце розгляду цієї справи її учасників справи, у тому числі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 6-8,14-15), у тому числі позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сухенко Ю.М. в електронному кабінеті (т.с. 2 а.с. 8), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, та в порядку ст. 128 ч. 8 ЦПК України (т.с. 2 а.с. 1-2, 10-15), відповідачі Державна казначейська служба України (т.с. 2 а.с. 7) та Головне управління Національної поліції України в Запорізькій області (т.с. 2 а.с. 6) в електронному кабінеті, всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представника відповідача ГУНП в Запорізькій області - Крамар В.В. (т.с. 2 а.с. 16-17), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників справи, що не з`явились, за присутності представника відповідача ГУНП в Запорізькій області - Крамар В.В.(т.с. 2 а.с. 16-17). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника Сухенко Ю.М. у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішення є: … рішення, постанови… За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві у задоволенні його вищезазначеного позову у цій справі, керувався ст.ст. 3, 4, 10, 12, 28, 76-82, 89, 247, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України та виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, або майнового характеру, внаслідок дій або бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 21.09.2019 року слідчим СВ Енергодарського відділу поліції ГУ Національної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Климченко Н.С., за участю ОСОБА_1 , було проведено огляд місця події, під час якого було вилучено автомобіль Mersedes-Benz S500, в кузові чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від замку запалювання (т.с. 1 а.с.16-17). Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізького області від 25.09.2019 року за клопотанням слідчого СВ Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Климченко Н.С. у кримінальному провадженні № 12019080160000619 від 22.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, накладено арешт на автомобіль марки «MERSEDES-BENS S-500», в кузові чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , у вигляді заборони його відчуження та на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , вилучене в ході огляду місця події від 21.09.2019 року. Автомобіль марки «MERSEDES-BENS S-500», в кузові чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , переданий на зберігання ОСОБА_1 із забороною його відчуження, до прийняття рішення у кримінальному провадженню №12019080160000619 від 22.09.2019 року (т.с. 1 а.с. 24). Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізького області від 09.10.2019 року за клопотанням слідчого СВ Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Климченко Н. С. у кримінальному провадженні № 12019080160000619 від 22.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, призначено судово-технічну експертизу документів, на вирішення якої експерту поставлене питання, чи відповідає надане для дослідження свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане Центром ДАІ 8009 12.06.2014 року, за своїми характеристиками, аналогічним свідоцтвом, які перебувають в офіційному обігу на території України (т.с. 1 а.с. 25-27). Висновком експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 18.10.2019 року №26-146, встановлено, що надане на дослідження свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане Центром ДАІ на організацію ТОВ «Автокредит Плюс» відповідає за своїми характеристиками аналогічним свідоцтвам про реєстрацію транспортних засобів, які перебувають в офіційному обігу на території України (т.с. 1 а.с. 30-37). Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізького області від 26.11.2019 року за клопотанням ОСОБА_1 , скасовано арешт автомобіля марки «MERSEDES-BENS S-500», 2000 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (т.с. 1 а.с. 41). Постановою т.в.о. заступника начальника ВП - начальника СВ Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області Пальваль Л.В., кримінальне провадження № 12019080160000619 від 22.09.2019 року, закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (т.с. 1 а.с.68). Позивач зазначає, що для надання юридичної допомоги, оскільки він не є спеціалістом у галузі права, він був вимушений звернутися за правовою допомогою до адвоката та за надану юридичну допомогу він сплатив 12335,00 грн., а моральні збитки оцінює в розмірі 10000,00 грн. Вирішуючи питання щодо стягнення коштів, як відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування, суд першої інстанції правильно входив із такого. Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду визначені в параграфі 1 главі 82 Цивільного кодексу України, зокрема в ст. 1166 та ст. 1167 ЦК України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167, 1174 ЦК України, доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Ст. 3 Закону передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Тобто, право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, прокуратури або суду, дає встановлена незаконність дій посадових осіб зазначених органів, що порушують права громадян. Позивач зазначає, що для надання юридичної допомоги 23.09.2019 року ним укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Сухенко Ю.М. та фактично понесені позивачем витрати за надану юридичну допомогу складають 12335,00 грн. Дійсно, постановою т.в.о. заступника начальника ВП - начальника СВ Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області Пальваль Л.В. було закрито кримінальне провадження №12019080160000619 від 22.09.2019 року за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України (т.с. 1 а.с. 68). Також, було закрито провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (т.с. 1 а.с. 44). Однак, наданими позивачем судовими рішеннями не встановлена незаконність дій та рішень органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог ст. 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача. Крім того, на підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р., для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару, лише рахунку замало. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Разом з тим, даних, з яких би вбачалось понесення витрат з правничої допомоги саме за наданою послугою з правової допомоги у конкретному кримінальному провадженні, або по конкретній цивільній справі та/або пов`язані саме з наданням правничої допомоги, щодо подій зазначених у позовній заяві, суду надано не було. Також, у позовній заяві позивач фактично зазначає на моральні страждання в зв`язку з тривалістю часу розгляду відносно нього справ, що проведені процесуальні заходи призвели до порушення його нормального існування у суспільстві. Однак, всі дії органів, вчинялись у відповідності до закону, при цьому процесуальні гарантії дотримання прав позивача, були здійснені. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Таким чином, моральною шкодою законодавство визнає втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. В силу вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких саме міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, якими доказами це підтверджується. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно з постановою Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 614/2328/17 обов`язковим доказом для визначення наявності факту завдання позивачу моральної шкоди має бути судовий документ про визнання протиправності дій органу, яким її завдано. Крім того, судом встановлено, що в межах кримінального провадження №12019080160000619 від 22.09.2019 року, не визнавалися незаконними дії або бездіяльність органу, що здійснював оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, не доведено якими саме діями заподіяно шкоду, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між морально-матеріальною шкодою та діями заподіювача, незаконність яких не визнана. Оскільки фактів порушення прав позивача жодними належними та допустимими доказами у розумінні ст. 80 ЦПК позивачем не підтверджено, то й законних підстав для стягнення шкоди з відповідачів на користь позивача у суду немає. Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За вищевикладених обставин, у сукупності з дослідженими у справі матеріалами, судом першої інстанції правильно не встановлено наявності достатніх, належних, допустимих, достовірних доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно «поза розумнім сумнівом» доводили обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а припущення відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України, судом до уваги не беруться. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, або майнового характеру, внаслідок дій або бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника Сухенко Ю.М. дублюють доводи його позовної заяви позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача та його представника, викладену в його позові, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі. Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги сторони позивача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника Сухенко Ю.М. не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, встановлено, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання в порядку ст. 141 ЦПК України про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, або ж його зміни. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачеві у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідачів будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. При цьому, апеляційним судом також встановлено, що позивач був звільнений від сплати судового збору за подачу його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Сухенко Юлії Миколаївни залишити без задоволення. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 09.06.2023 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.