Постанова Харківський апеляційний суд № 621/1573/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 621/1573/21 Головуючий суддя І інстанції Агапов Р. О. Провадження № 22-ц/818/777/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: іпотечного кредиту ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2023 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Яцина В.Б., суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Дар`ї Станіславівни, ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Сенс Банк», на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 лютого 2023 року, по справі № 621/1573/21, за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Ємець Іван Олександрович, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, В С Т А Н О В И В: У червні 2021 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Ємець Іван Олександрович, про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги за договорами кредиту №830/1-27/14-3/06-175 від 25.12.2006 та №830/27/14-4/12/8-091 від 21.02.2008, а також договорів про відступлення прав за іпотечними договорами №830/27/4-41/48/8-069 від 21.02.2008 та №830/15-24/147/6-384 від 25.12.2006. Позов мотивовано тим, що 25 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «УКРСОЦБАНК» укладено договір кредиту №830/1-27/14-3/06-175, згідно з яким вона отримала кредиту сумі 47 060,47 доларів США. З метою забезпечення виконання боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, 25 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та банком укладено іпотечний договір № 830/15-27/41-7/6-384, відповідно до якого позивачем передано в іпотеку нерухоме майно (квартира), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . 21 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та банком укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-091, згідно з яким вона отримала від банку кредит у сумі 20300 доларів США. З метою забезпечення виконання боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, 21 лютою 2008 року між ОСОБА_3 та банком укладений іпотечний договір № 830/27/4-41/48/8-069, відповідно до якого позивачем передано в іпотеку нерухоме майно (квартира), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . 09 квітня 2015 року, під час відвідування відділення банку, чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4 довідався, що 02 квітня 2015 року між ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 укладені договори про відступлення прав вимог за договорами кредиту № 830/1-27/14-3/06-175 від 25 грудня 2006 року, №830/27/14-4/12/8-091 від 21 лютого 2008 року, та договори про відступлення прав за іпотечними договорами № 830/27/4-41/48/8-069 від 21.02.2008 року, №830/15-24/14-7/6-384 від 25 грудня 2006 року. 17 березня 2016 року ОСОБА_3 довідалася, що 11 березня 2016 року державним реєстратором - Приватним нотаріусом Ємець І.О. проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що банком не додержано вимог статті 24 Закону № 898-IV щодо повідомлення іпотекодержателем боржника у п`ятиденний строк та нотаріального посвідчення та державної реєстрації правочинів щодо відступлення прав вимог за іпотечними договорами. Зазначає, що згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №465/646/11 відступлення прав вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та 1054 Цивільного кодексу України. Просила поновити строк подачі позовної заяви. В обґрунтування поновлення строку вказала, що 30.08.2016 в межах строку позовної давності звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 та державного реєстратора - приватного нотаріуса Ємця І.О. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Ухвалою від 05.10.2016 відкрито провадження у справі. Ухвалою від 18.10.2017 провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.02.2021 у задоволенні позову відмовлено та роз`яснено, що ефективним способом захисту права власності у такому разі є скасування запису про проведену державну реєстрацію права на нерухоме майно. Зазначає, що з огляду на факт відкриття провадження у справі та тривалий розгляд справи у позивача були наявні підстави вважати, що порушені права будуть відновлені та захищені в судовому порядку. 09.09.2021 від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зокрема зазначив, що відступлення прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами відбулось не за правилами факторингу а в порядку уступки права вимоги за договором купівлі-продажу. Вказав, що останній платіж за кредитними договорами позивач зробив 03.12.2014, до дня реєстрації права власності за відповідачем. На підтвердження позиції щодо відсутності ознак факторингу у оскаржуваних договорах послався на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 та постанові Верховного Суду по справі №191/3904/18 від 11.08.2021 року Також відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності. 27.09.2021 від приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Ємця І.О. надійшли пояснення по суті спору разом з витребуваними документами. 27.09.21 від позивача надійшла відповідь на відзив. Обґрунтовуючи пропуск строку звернення до суду з вказаним позовом, остання зазначила, що про укладення оскаржуваних договорів та проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру дізналася 11.03.2016, після чого, в межах строку позовної давності звернулась до суду з позовною заявою про скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.02.2021 року позивачеві роз`яснено, що ефективним способом захисту права власності у такому разі є скасування запису про проведену державну реєстрацію права на нерухоме майно. Вказує, що з огляду на тривалий розгляд справи № 638/14011/16-ц, існували підстави вважати, що права позивача будуть відновлені та захищені в судовому порядку. Позивач зазначає, що при укладенні договорів відступлення права вимоги допущено ряд порушень чинного законодавства, зокрема: 1) неповідомлення іпотекодержателем боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням письмово у п`ятиденний строк, що суперечить частині 2 статті 24 Закону України «Про іпотеку»; 2) не проведення державної реєстрації правочину про відступлення права вимоги за іпотечним договором у встановленому законодавством порядку, що суперечить частині 3 статті 24 Закону України «Про іпотеку»; 3) відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 Цивільного Кодексу України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. Посилається на правовий висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 16.12.2020 у справі №640/14873/19, яким визначено, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи можливе тільки за умови перебування банку на стадії ліквідації. Вказує, що АТ «Укрсоцбанк» на момент укладення договорів відступлення права вимоги не перебував на стадії ліквідації, що в свою чергу виключає будь-яку можливість укладення таких договорів з фізичними особами. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2023 року Позовні вимоги ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Сенс-Банк», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Ємець Іван Олександрович, ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги, - задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги від 02.04.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 за договором кредиту №830/1-27/14-3/06-175 від 25.12.2006 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги від 02.04.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 за договором кредиту №830/27/14-4/12/8-091 від 21.02.2008 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги від 02.04.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 за іпотечним договором №830/27/4-14/48/8-069 від 21.02.2008 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги від 02.04.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 за іпотечним договором №830/15-27/14-7/6-384 від 21.02.2008 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 . Стягнуто в рівних частинах з Акціонерного товариства «Сенс-Банк», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (908,00грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору з кожного. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Д.С. звернулася з апеляційною скаргою, та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вказує, що неправильне формулювання позовних вимог, помилка щодо підсудності та тривалий розгляд іншої справи з іншим предметом спору, між іншими сторонами не є тими обставинами, які можна вважати поважними причинами пропуску строку позовної давності. Зазначає, що довготривалий розгляд іншої справи, яка не має преюдиції для даної не може вважатися поважною причиною пропуску строку позовної давності. 24 квітня 2023 року ОСОБА_2 надав заяву про приєднання до апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Д.С. Заяву мотивовано тим, що скаргу було розглянуто без належного повідомлення і за відсутності ОСОБА_2 , чим позбавлено його можливості висловити свою позицію у справі. Вказує, що позивачу було достеменно відомо про порядок захисту та способу реалізації своїх прав, про що свідчать попередні численні судові спори, які тривали понад 7 років. Позивач усіляко намагається уникнути виконання кредитних зобов`язань. Наполягає, що відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечними договорами відбулось не за правилами факторингу, а в порядку уступки права вимоги за договором купівлі-продажу. В апеляційній скарзі АТ «СенсБанк» просить скасувати рішення, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при постановленні рішення дійшов невірного висновку та здійсним підміну понять - відступлення права вимоги на договір факторингу. Що не відповідає дійсним обставинам справи. Також судом безпідставно поновлено строку позовної давності. Вказує, що позивач звернулась до суду в 2021 році, тобто з пропуском строку позовної давності оскільки оспорювані договорі було укладено у 2015 році, що підтверджується матеріалами справи. Зазначає, що правочин укладався в межах здійснення господарської діяльності банка, при укладенні зазначеного договору враховані норми чинного законодавства, підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними відсутні. ОСОБА_2 після укладення оспорюваного правочину мав право розпоряджатися своїми правами, як новий кредитор за борговими зобов`язаннями на власник розсуд, що жодним чином не передбачає погодження з попереднім кредитором ПАТ «Укрсоцбанк». У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» представник ОСОБА_3 - адвокат Ігнатенко О.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з чинним законодавством. Зазначає що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст.1054 ЦК України, оскільки банк не був позбавлений банківської ліцензії та не перебував у процедурі ліквідації. Вказує, що протягом 2016-2021 років позивач здійснювала захист свого права у справі №638/14011/16-ц, розгляд якої був тривалим і не залежав від сторони позивача. Зазначає, що процесуальна поведінка відповідачі у тій та даній справі свідчить про їх процесуальну непорядність та неповагу. Відповідачі постійно зловживаючи своїми правами та подавали клопотання про відкладення справи, то ігнорували вимоги суду викладені у відповідних ухвалах, щодо витребування конкретних документів, необхідних для вирішення справи, то взагалі не з`являлись до судових засідань, що в свою чергу занадто затягувало розгляд справи. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не зовсім відповідає. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції своє рішення мотивув тим, що на час укладення оскаржуваних договорів ПАТ «Укрсоцбанк» не був позбавлений банківської ліцензії та не перебував у процедурі ліквідації, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме - кредитор-банк або інша фінансова установа. Розглянувши наведені позивачем причини пропуску позовної давності, суд вважав, що вони є поважними, оскільки протягом 2016-2021 рр. позивач здійснювала захист свого права у судовій справі № 638/14011/16-ц, розгляд якої був тривалим і не залежав від сторони позивача. Таким чином, порушене право позивача підлягає захисту. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду щодо наслідків спливу позовної давності. Судом першої інстанції встановлено, 25.12.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс-Банк» та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір кредиту №830/1-27/14-3/06-175, предметом якого є надання кредитором позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 45516,00 доларів США зі сплатою 13,2% річних. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, 25.12.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладений іпотечний договір №830/15-27/14-7/6-384, відповідно до п.1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту №830/1-27/14-3/06-175 від 25.12.2006 майнові права на незакінчену будівництвом двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Іпотечний договір посвідчено 25.12.2006 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №11426. 21.02.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-091. Відповідно до п.1.1 договору кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у відповідності з калькулятором «Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту», що містяться у додатку №2, а також у відповідності зі «Згодою фізичної особи - суб`єкта кредитної історії», що містяться у додатку №3, які є невід`ємною складовою частиною цього договору. Згідно п.1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 13 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 20300,00 доларів США за графіком змін максимального ліміту заборгованості. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, 21.02.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №830/27/4-14/48/8-069, пунктом 1.1. якого передбачено, що іпотекодавці передають в наступну іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту №830/27/14-4/12/8-091 від 21.02.2008, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Іпотечний договір посвідчено 21.02.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №516. 02.04.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимог за договором кредиту №830/1-27/14-3/06-175 від 25.12.2006. Відповідно до п.1.1 вказаного договору первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за наступним договором кредиту №830/1-27/14-3/06-175 від 25.12.2006 зі всіма додатковими угодами та договорами про внесення змін, який укладений між первісним кредитором та фізичною особою за законодавством України - ОСОБА_3 . Відповідно до п.1.2 договору загальна сума заборгованості за договором кредиту станом на дату укладення цього договору становить 340 850,15грн., в тому числі: 1.2.1 сума заборгованості за договором кредиту становить 340 850,15грн., з яких: - сума основного боргу - 319 042,46грн.; - сума нарахованих та не сплачених на дату укладення цього договору процентів - 21 807,69грн. Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна вартість відступлених прав вимог за кредитним договором складає 340 850,15грн. 02.04.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором №830/15-27/14-7/6-384. Відповідно до п.1 вказаного договору первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває права за іпотечним договором (зі всіма змінами і доповненнями до нього), який був укладений між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_3 . Пунктом 2 договору визначено, що до нового іпотекодержателя переходять всі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором в повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення прав, але не обмежуючись, правом звернути стягнення на предмет іпотеки. Договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором посвідчено 02.04.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №817. 02.04.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимог за договором кредиту №830/27/14-4/12/8-091 від 21.02.2008. Відповідно до п.1.1 вказаного договору первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за наступним договором кредиту №830/27/14-4/12/8-091 від 21.02.2008 зі всіма додатковими угодами та договорами про внесення змін, який укладений між первісним кредитором та фізичною особою за законодавством України - ОСОБА_3 . Відповідно до п.1.2 договору загальна сума заборгованості за договором кредиту станом на дату укладення цього договору становить 88 210,21грн., в тому числі: 1.2.1 сума заборгованості за договором кредиту становить 88 210,21грн., з яких: - сума основного боргу - 82 555,07 грн.; - сума нарахованих та не сплачених на дату укладення цього договору процентів - 5 655,14 грн. Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна вартість відступлених прав вимог за кредитним договором складає 88 210,21 грн. 02.04.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором №830/27/4-14/48/8-069 від 21.02.2008. Відповідно до п.1 вказаного договору первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває права за іпотечним договором (зі всіма змінами і доповненнями до нього), який був укладений між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_3 . Пунктом 2 договору визначено, що до нового іпотекодержателя переходять всі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором в повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення прав, але не обмежуючись, правом звернути стягнення на предмет іпотеки. Договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором посвідчено 02.04.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №816. 10.09.2019 прийнято рішення №3/2019 єдиного акціонера акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про припинення АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» за спрощеною процедурою, передбаченою Законом України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» від 23.08.2017. Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до змісту статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно до статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним. У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Як вбачається з встановлених судом обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. Аналогічна позиція висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року (справа № 909/968/16) та від 31.10.2018 (справа №465/646/11). Разом з тим, при вирішенні спору суд не врахував, що розгляд іншої справи № 638/14011/16-ц, яка не має преюдиціального значення по цій справі та в межах якої позивач не оспорювала договори, які є предметом спору у даній справі, - не є поважною причино, яка істотно зашкодила позивачці в межах трирічного строку після укладення спірних договорів переуступки права вимоги, про які вона знала на день звернення до суду з позовом щодо незаконності реєстрації права власності на її квартиру. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Частиною п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, у чинному законодавстві не наведено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності необхідно враховувати, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк. З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідачі заявляли про застосування позовної давності. Суд першої інстанції, зазначаючи про поважність причин пропуску ОСОБА_3 позовної давності, виходив з того, що факт відкриття провадження у іншій справі та тривалий розгляд справи у позивача були наявні підстави вважати, що порушені права будуть відновлені та захищені в судовому порядку. Водночас доводи ОСОБА_3 про поважність причин пропуску позовної давності апеляційний суд визнає необґрунтованими. Як вбачається зі змісту рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2021 роуц у справі № 638/14011/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , державного реєстратора приватного нотаріуса Ємця Івана Олександровича, третя особа - АТ «Альфа-Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, ОСОБА_3 звернулася з цим позовом до суду у серпні 2016 року, обґрунтувала свої вимоги укладеними 02 квітня 2015 року між ПА «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 договорами про відступлення прав вимог, які не вважала незаконними та не оспорювала, а тому розгляд іншої справи № 638/14011/16-ц, в межах якої позивачка оскаржувала реєстрацію права власності за новим власником, який набув право власності на підставі спірних договорів, - не має преюдиціального значення по цій справі. Позивачка не надала до суду аргументів про те, що розгляд вищевказаної справи істотно зашкодили їй вчасно оспорити вказані договори про відступлення права вимоги, які є предметом спору у даній справі, у серпні 2016 року, у той же самий строк, коли вона у 2016 році звернулася до суду в межах справи № 638/14011/16-ц. (т.1 а.с.121-125). З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що позивач звернулася до суду у даній справі зі спливом трирічного строку позовної давності, який сплив не пізніше серпня 2019 року, за допомогою належних та допустимих доказів не довела поважність причин її пропуску, звернення до суду з позовом у серпні 2016 року з інших підстав та з іншими вимогами не призвели до переривання строку позовної давності, відповідач в установленому законом порядку звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності, - а тому помилковими є висновки суду про наявність правових підстав для задоволення позову. Наведені з цього приводу доводи апеляційних скарг є обґрунтованими З наведених підстав відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України у задоволенні позову слід відмовити. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд помилився із застосуванням норм матеріального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів задовольняє скарги, скасовує рішення суду повністю та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Дар`ї Станіславівни, ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 лютого 2023 року - скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 09 червня 2023 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді Ю.М. Мальований. Н.П. Пилипчук.