Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/2672/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/2672/22 Головуючий у 1-й інст. Петровська М.В. Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Галацевич О.М., Григорусь Н.Й. з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/2672/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Петровської М.В. у м. Житомирі в с т а н о в и в: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг за договором позики від 01.06.2019 в розмірі 14 006 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 26.05.2022 - 409 675,55 грн та стягнути судові витрати. Позов мотивовано тим, що між ним та відповідачем був укладений у вигляді розписки договір позики від 01.06.2019, за яким ОСОБА_4 надав ОСОБА_2 в борг кошти в розмірі 14 006 доларів США. Згідно вказаного договору відповідач зобов`язувався повернути кошти до 01.06.2020. ОСОБА_2 в односторонньому порядку відмовився повернути кошти у строк, визначений договором, чим порушив майнові права позивача. Станом на день подання позовної заяви до суду борг відповідача складає 14 006 доларів США, що в еквівалентному виразі за офіційним курсом НБУ станом на 26.05.2022 складає 409 675,55 грн. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 березня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01 червня 2019 року в розмірі 14 006 (чотирнадцять тисяч шість) доларів США, вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 березня 2023 року скасувати, в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що надана позивачем розписка не є первинним документом, який складений в момент передачі коштів і не є документом який підтверджує факт передачі коштів від позивача відповідачу. Взаємозарахування боргу ОСОБА_2 було здійснено на підставі іншого договору, що підтверджено сторонами по справі та свідками. Вказує, що складена сторонами розписка 01.06.2019 за своєю природою не є договором позики, у ній неможливо встановити особу позикодавця. Позивач, зловживаючи своїми правами та скориставшись наявною у нього розпискою від 01.06.2019, звернувся з двома різними позовами до суду за наявності одного боргу з метою власного збагачення. Відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотання про допит свідка - ОСОБА_5 та відмова в клопотанні про зупинення провадження є порушенням судом принципів законності та повного з`ясування всіх обставин справи. Зазначає, що позивачем додано в якості доказу додаток до договору позики, згідно якого позивач засвідчив, що позичальник на виконання умов договору позики вже повернув йому частину боргу, загальною сумою 8 150 доларів США. При засвідченні вказаного доказу вбачається, що власноручний підпис позивача не збігається з підписом позикодавця, що відображений в графі повернення грошових коштів. Вказана ОСОБА_4 відповідальна особа поставила підпис у додатку, вона є свідком у справі та має підтвердити чи спростувати відповідні обставини справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02.03.2023 залишити без змін. Зазначає, що Верховним Судом зроблено висновок про те, що сам факт підписання боргової розписки за умови відсутності належних та допустимих доказів на спростування цього факту свідчить про укладення сторонами договору позики на зазначених у нього умовах, а також засвідчує отримання боржником від кредитора обумовленої цим договором суми грошових коштів. Відповідач не надав доказів повернення коштів позивачу, а долучений позивачем оригінал розписки підтверджує факт невиконання зобов`язання щодо повернення коштів. Посилання на покази свідка, яка є матір`ю ОСОБА_2 не можуть спростувати обставини, встановлені на підставі письмових доказів. 13.11.2019 між позивачем та ОСОБА_7 було укладено договір позики на підставі якого ОСОБА_7 було надано в борг грошові кошти у сумі 22 006 доларів США. Умови цього договору не містять вказівку на те, що він укладений шляхом взаєморозрахунку боргу ОСОБА_2 . У провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває на розгляді справа за позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики в сумі 22 006 доларів США, предметом якої є порушення зобов`язання, що виникли у зв`язку з невиконання договору позики від 13.11.2019, а тому предмет даної справи не стосується предмету справи, що переглядається в апеляційному порядку. У додаткових поясненнях до апеляційної скарги представник ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 надала копію постанови про закриття кримінального провадження від 28.02.2023, внесеного до ЄРДР за № 42023062020000010. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що у невстановлений досудовим розслідування день січня 2022 року ОСОБА_2 передав належний йому автомобіль марки "Mercedes Benz" моделі S 350L р/н НОМЕР_1 VIN-кодом - НОМЕР_2 чорного кольору у користування ОСОБА_1 . Згодом дізнавшись, що ОСОБА_2 планує продавати зазначений автомобіль, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 викупити у нього цей автомобіль в зарахування прощення 11 000 доларів США, яка є частиною його боргу. В подальшому у зв`язку з неможливістю переоформити вказаний автомобіль ОСОБА_2 погодився на зниження вартості автомобіля до 5 000 доларів США. Згодом до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_8 з пропозицією придбати вищевказаний автомобіль за 3 000 доларів США. Зі згоди ОСОБА_2 ОСОБА_1 продав автомобіль, за що отримав кошти в сумі 3 000 доларів США від ОСОБА_8 . Сторони та їх представники в суді апеляційної інстанції підтримали свої правові позиції, викладені ними в процесуальних документах. Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність у позивача оригіналу боргової розписки від 01 червня 2019 року, що свідчить про невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення позивачу ОСОБА_1 позичених грошових коштів у сумі 14 006 доларів США в обумовлений сторонами строк, тобто 01 червня 2020 року, дійшов висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1 червня 2019 року укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 14 006 доларів США. За умовами договору позики термін повернення грошових коштів до 01 червня 2020 року. На підтвердження зобов`язань відповідач видав розписку. У визначений в договорі позики термін відповідач позичені грошові кошти у добровільному порядку не повернув, зважаючи на що виникла заборгованість в розмірі 14 006 доларів США. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей і може не співпадати із датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передачі грошей у борг. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів та підтверджує як факт укладення договору, так і факт отримання боржником грошових коштів. Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою (справи №№ 127/3120/16-ц, 752/19567/14-ц). У справі, що розглядається, сам факт підписання розписки ОСОБА_2 , за умови відсутності належних та допустимих доказів на спростування цього факту, свідчить про укладення сторонами договору позики, на зазначених у ньому умовах, а також засвідчує отримання боржником від кредитора обумовлені цим договором сум грошових коштів у розмірі 14 006 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час подання позовної заяви складало 409 675,55 грн. Апеляційним судом встановлено, що у підписаній ОСОБА_2 розписці вжито термін «взяв у борг» у минулому часі, тобто підтверджує факт, що написанню цієї розписки передувало отримання ним грошових коштів. Наявність оригіналу боргової розписки у ОСОБА_1 свідчить про те, що ОСОБА_2 грошові кошти не повернув. З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця стаття 1051 ЦК надає позичальникові право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання чи навпаки, непередання грошових коштів або речей, доводить та сторона, яка посилається на таку обставину. При встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Доводи апеляційної скарги щодо повернення позивачу частини боргу загальною сумою 8 150 доларів США, що підтверджується копією додатку № 1 до договору позики, долученого до апеляційної скарги, суд до уваги не бере, оскільки договір позики між позивачем та відповідачем укладено 01.06.2019 в той час як вказаний додаток є додатком до договору позики від 13.11.2019. Посилання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо отримання ОСОБА_1 3 000 доларів США від реалізації автомобіля марки "Mercedes Benz" моделі S 350L р/н НОМЕР_1 VIN-кодом - НОМЕР_2 чорного кольору, належного ОСОБА_2 та зменшення у зв`язку з цим суми боргу на зазначену суму, що підтверджується доданою до додаткових пояснень копією постанови про закриття кримінального провадження від 28.02.2023, внесеного до ЄРДР за № 42023062020000010, апеляційний суд не враховує, оскільки сама представник відповідача ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції надала ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25.05.2023, якою вказана постанова була скасована. Доводи апеляційної скарги щодо взаємозарахування боргу ОСОБА_2 на підставі іншого договору апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки не підтверджений наявними у справі доказами. Також є безпідставними посилання в апеляційній скарзі на відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про допит свідка працівника Позивача ОСОБА_9 , котра, за твердженнями представника відповідача, видавала від імені ОСОБА_1 кошти в борг, оскільки відповідно до положень ч.1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Отже, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження факту повернення (повного або часткового) грошових коштів позивачу за розпискою від 1 червня 2019 року відповідачем не надано, як і не надано доказів на спростування дійсності цієї розписки, колегія суддів не вбачає підстав відмови позивачу у стягненні з відповідача суми боргу. З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення яке ухвалено з дотримання вимог закону. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текс постанови складено 09.06.2023. Головуючий Судді