Ухвала КАС ВС № 120/1883/23

УХВАЛА 08 червня 2023 року м. Київ справа №120/1883/23 адміністративне провадження № К/990/19636/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Вінницької митниці на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі за позовом Приватного підприємства "Вінтехпостач" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішень, - в с т а н о в и в: Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Вінницька митниця звернулася з апеляційною скаргою. Ухвалою судді Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2023 року апеляційну скаргу було залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: несплатою судового збору. Надано скаржнику п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків. Роз`яснено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому процесуальним законом. Постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. На виконання ухвали суду апеляційної інстанції, надійшло клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у задоволенні клопотання Вінницької митниці про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто в зв`язку з тим, що у встановлений строк апелянтом не було виконано вимоги ухвали та не було усунуто недоліки апеляційної скарги. Вважаючи таке судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, Вінницька митниця оскаржила його в касаційному порядку. За правилами частини першої статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Постановляючи ухвалу від 22 травня 2023 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення від сплати судового збору, є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи. Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Суд зазначив, що апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен був ще на стадії подання апеляційної скарги вжити заходів, спрямованих на виконання вимог закону щодо сплати судового збору, забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, та, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд констатував, що в заявленому клопотанні обґрунтованих доводів та достатніх доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан скаржника перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі скаржником не наведено, а проблеми у фінансуванні бюджетної установи не може бути самостійною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у частині сплати судового збору, встановленого законом. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки скаржником не усунуто недоліків поданої ним апеляційної скарги. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Крім того, посилання апелянта на те, що постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд фактично позбавив відповідача права на апеляційне оскарження рішення є очевидно необґрунтованими. Так, відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Повернення апеляційним судом апеляційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону та повторне звернення до апеляційного суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення учасником справи. Принагідно, Суд зазначає, що сплата судових витрат не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. При цьому, Суд зауважує, що указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб та який триває на цей час. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані Конституцією України, цим та іншими законами України. Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу. Поряд з цим, Верховний Суд зазначає, що питання продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника та наданих доказів. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках. Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував положення статей 298, 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 3, 333 КАС України, у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою скаргу Вінницької митниці на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 120/1883/23. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. Л. Желтобрюх Судді О.В. Білоус Н.Є. Блажівська