Постанова 4857 № 380/14255/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14255/22 пров. № А/857/5830/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Ніколіна В.В., суддів - Гінди О.М., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Вестгруп Капітал" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року з питань вжиття заходів забезпечення позову (суддя - Сакалош В.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Котляревського 49" до Львівської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю"Вестгруп Капітал" про визнання протиправною та скасування ухвали,- ВСТАНОВИВ: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Котляревського 49" (далі - ОСББ«Котляревського 49») у жовтні 2022 року звернулося з позовом до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 17.02.2022 №1919 "Про надання ТзОВ "Вестгруп капітал" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. І. Котляревського 47" (далі - Ухвала від 17.02.2022 №1919. Позивачем у березні 2023 року до суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у якій позивач просив: зупинити дію Ухвали від 17.02.2022 №1919 до набрання рішенням законної сили в справі; заборонити Львівській міській раді до набрання законної сили в справі про визнання нечинною та скасування Ухвали від 17.02.2022 №1919 розглядати та затверджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І.Котляревського

47. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що 09.08.2022 було оприлюднено Ухвалу від 17.02.2022№ 1919, де зазначено «Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Вестгруп капітал" (код ЄДРПОУ 41907297) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0943 га на вул. І. Котляревського, 47 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Вестгруп капітал" подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Вказує, що оскаржувана ухвала має всі ознаки протиправності, що є підставою для забезпечення позову згідно статті 150 КАС України. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року заяву представника ОСББ «Котляревського 49» про забезпечення позову у справі № 380/14255/22 за позовом ОСББ «Котляревського 49» до Львівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестгруп капітал» про визнання протиправною і скасування ухвали задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом: зупинення дії Ухвали від 17.02.2022 №1919 до набрання рішенням законної сили в справі; заборони Львівській міській раді до набрання законної сили в справі про визнання нечинною та скасування Ухвали від 17.02.2022 №1919 розглядати та затверджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І.Котляревського

47. Не погодившись із таким судовим рішенням, його оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестгруп Капітал", яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала з питань вжиття заходів забезпечення позову не містить мотивованих висновків про існування обставин з наявністю яких закон пов`язує можливість суду вжити заходів забезпечення позову. Позивач та відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріаламивідповідно до положень пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваної ухвали з метою уникнення неможливості у майбутньому ефективного захисту чи поновлення порушеного права позивача є співрозмірним з можливими негативними наслідками його застосування. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Частиною 1 статті 151 КАС України, передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно частин 2, 4 статті 151 КАС України, cуд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів. Частиною 3 статті 152 КАС України, визначено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Також, в абзаці 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України видно, що під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" визначає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17 дійшов висновку щодо застосування зазначених підстав забезпечення позову у адміністративній справі про таке: «Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.». Отже, суд при вирішенні питання про забезпечення позову у кожному випадку, повинен виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18. Тобто, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України. Однак, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не досліджено жодного доказу, а позивачем не надано такого на обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову. Доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до непоправної шкоди, як самій пам`ятці архітектури ( будинок,49 по вул. І.Котляревського у м. Львові) так і історичному арсеналу, виходять за межі предмету спору - об`єкту спірного правовідношення, з приводу якого виник спір - Ухвали від 17.02.2022 №1919 від 17.02.2022р. "Про надання ТзОВ Вестгруп капітал дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Котляревського 47". Тобто, пам`ятка архітектури та спірна земельна ділянка знаходяться за різними адресами, що не виключає ту обставину що між сторонами існує спір про право цивільне. Тобто, заява про забезпечення позову не спрямована на той самий предмет спору в первісному позові. В даному випадку, заява про забезпечення позову не є взаємопов`язаною з первісним позовом, оскільки вимоги виникли з інших правовідносин, Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову на переконання колегії суддів, не є співмірними предмету адміністративного позову та судом першої інстанції фактично ухвалено рішення на майбутнє. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення його прав та інтересів є припущенням. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення, тобто заборони приймати відповідні рішення на майбутнє. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову. В статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, отже застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Керуючись ст.150, 151, 312, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестгруп Капітал" задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року з питань вжиття заходів забезпечення позову у справі №380/14255/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш