Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/7730/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/7730/21 пров. № А/857/4015/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Скільським І.І. в порядку письмового провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - ГУ НП, відповідач), в якому просив визнати протиправною відмову ГУ НП у зарахуванні пільгової вислуги років до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції (№4413/108/12-2021 від 09.11.2021), зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та зарахувати йому як полковнику поліції, начальнику Калуського районного відділу поліції ГУ НП, до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди : з 22.06.2000 по 13.08.2001, з 26.07.2005 по 20.01.2009, з 24.03.2009 по 01.12.2009, з 14.06.2012 по 31.01.2014 - розрахунку 1,5 року за кожен рік служби в органах конвойної служби та карного розшуку МВС України, з 12.08.2014 по 11.09.2014, з 03.06.2018 по 03.09.2018 - з розрахунку 3 місяці за 1 місяць служби (відрядження в зону АТО), зобов`язати ГУ ПН здійснити перерахунок та зарахувати йому як полковнику поліції, начальнику Калуського районного відділу поліції ГУ НП до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформовану за період з 22.06.2000 по 13.08.2001, з 26.07.2005 по 20.01.2009, з 24.03.2009 по 01.12.2009, з 14.06.2012 по 31.01.2014 - розрахунку 1,5 року за кожен рік служби в органах конвойної служби та карного розшуку МВС України, з 12.08.2014 по 11.09.2014, з 03.06.2018 по 03.09.2018 - з розрахунку 3 місяці за 1 місяць служби (відрядження в зону АТО) та встановити надбавки, надання додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років з урахуванням періоду пільгової вислуги років, відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправною відмову ГУ НП у зарахуванні пільгової вислуги років полковнику поліції ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та зарахувати полковнику поліції ОСОБА_1 , до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 22.06.2000 по 13.08.2001 з розрахунку один місяць служби за сорок днів, з 26.07.2005 по 29.11.2007, з 29.11.2007 по 20.01.2009, з 24.03.2009 по 01.12.2009 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця та з 14.11.2014 по 18.12.2014 з розрахунку один місяць служби за три місяці, зобов`язано ГУ НП здійснити перерахунок полковнику поліції ОСОБА_1 стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періодів пільгової вислуги років, сформованої за періоди з 22.06.2000 по 13.08.2001 з розрахунку один місяць служби за сорок днів, з 26.07.2005 по 29.11.2007, з 29.11.2007 по 20.01.2009, з 24.03.2009 по 01.12.2009 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця та з 14.11.2014 по 18.12.2014 з розрахунку один місяць служби за три місяці та встановити надбавку за стаж служби в поліції з урахуванням періоду пільгової вислуги років. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ НП подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262) не передбачає можливості зарахування до календарної вислуги років пільгової вислуги та в ньому міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років, яка має визначальне значення для набуття права на призначення пенсії за вислугу років. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що позивач з 20.01.2000 по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ (далі - ОВС), у складі УМВС України в Івано-Франківській області, а з листопада 2015 року по даний час проходить службу в Національній поліції. У вересні 2021 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію: - яка вислуга років у полковника поліції ОСОБА_1 (начальника Калуського районного управління поліції ГУ НП) станом на 16.09.2021; - якими нормативними актами керується відповідач при підрахунку вислуги років працівників поліції; - чи враховано право полковника поліції ОСОБА_1 на пільгу при підрахунку вислуги років та чи така пільга відображається в послужному списку. Також представник позивача просив надати копію послужного списку та копію трудової книжки полковника поліції ОСОБА_1 . Листом №3986/108/12-2021 від 27.09.2021 ГУ НП повідомило, що станом на 16.09.2021 вислуга років ОСОБА_1 в календарному обчисленні складає 23 роки 00 місяців 20 днів, у пільговому обчисленні 25 років 10 місяців 21 день, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей" (далі - Постанова №393). Також до листа долучено копії послужного списку та трудової книжки ОСОБА_1 . Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 03.03.2000, така містить наступні відомості трудової діяльності позивача : - 07.12.1997 по 12.05.1999 служба в Збройних Силах України; - 20.01.2000 по 17.06.2000 курсант Волинського училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України; - 22.06.2000 служба в ОВС УМВС України в Івано-Франківській області; - 06.11.2015 звільнений з ОВС (у зв`язку з переходом до НП); - 07.11.2015 служба у НП. Послужний список ОСОБА_2 №255140 (0104007) містить наступні записи: - з 20.01.2000 по 17.06.2000 курсант Волинського училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України у Волинській області; - з 22.06.2000 по 13.08.2001 міліціонер відділення конвойної служби міліції Верховинський райвідділ УМВС в Івано-Франківській області; - з 13.08.2001 курсант факультету №2 Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України; - 25.06.2005 закінчив факультет №2 Львівського юридичного інституту МВС України; - з 26.07.2005 по 29.11.2007 оперуповноважений відділення розкриття злочинів проти особистості та боротьби з груповими злочинами проявами ВКР Івано-Франківського міського відділу УМВС в Івано-Франківській області; - з 29.11.2007 по 20.01.2009 оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу КР Івано-Франківського міського відділу УМВС в Івано-Франківській області; - з 20.01.2009 по 24.03.2009 заступник начальника Вовчинецького МВМ УМВС в Івано-Франківській області; - з 24.03.2009 по 01.12.2009 старший оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу КР Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області; - з 01.12.2009 по 14.03.2011 заступник начальника Пасічнянського МВМ Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області; - з 14.03.2011 по 10.08.2011 перший заступник начальника відділу - начальник кримінальної міліції Долинського райвідділу УМВС в Івано-Франківській області; - з 10.08.2011 по 14.06.2012 перший заступник начальника відділу - начальник кримінальної міліції Тлумацького райвідділу УМВС в Івано-Франківській області; - з 14.06.2012 по 11.03.2013 начальник відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області; - з 11.03.2013 по 31.01.2014 начальник відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області; - з 31.01.2014 по 08.05.2015 начальник Тлумацького райвідділу УМВС в Івано-Франківській області; - з 08.05.2015 по 06.11.2015 начальник Калуського міського відділу з обслуговування міста Калуш та Калуського району Управління МВС України в Івано-Франківській області; - з 07.11.2015 начальник Калуського відділу поліції ГУ НП; - з 28.08.2017 начальник Калуського відділу поліції ГУ НП; - з 04.09.2020 начальник Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП. У період з 15.11.2014 по 16.12.2014 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (підстава : наказ АТЦ при СБУ №74 від 15.11.2014; наказ АТЦ при СБУ №101 від 16.12.2014, наказ АТЦ при СБУ №107 від 16.12.2014; наказ УМВС України в Івано-Франківській області №594 о/с дск від 13.11.2014), що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою управління кадрового забезпечення ГУ НП №2415/108/12-2022 від 24.11.2022. У жовтні 2021 позивач звернувся до ГУ НП із рапортом, в якому просив : - зарахувати в календарну вислугу років наявну у нього пільгову вислугу, передбачену наказом МВС України №545 від 20.10.2008, наказом МВС України №361 від 29.07.2008 та Постановою №393, сформовану за період з 22.06.2000 по 13.08.2001, з 26.07.2005 по 20.01.2009, з 24.03.2009 по 01.12.2009, з 14.06.2012 по 31.01.2014 - розрахунку 1,5 року за кожен рік служби в конвойній службі та органах карного розшуку; з 14.11.2014 по 18.12.2014 - з розрахунку 3 місяці за 1 місяць служби (відрядження в зону АТО); - зарахувати до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформовану за періоди з 22.06.2000 по 13.08.2001, з 26.07.2005 по 20.01.2009, з 24.03.2009 по 01.12.2009, з 14.06.2012 по 31.01.2014 - розрахунку 1,5 року за кожен рік служби в конвойній службі та органах карного розшуку, з 14.11.2014 по 18.12.2014 - з розрахунку 3 місяці за 1 місяць служби (відрядження в зону АТО) та встановити надбавки, надання додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років з урахуванням періоду пільгової вислуги років, відповідно до статті 78 Закону №580. Листом №4413/108/12-2021 від 09.11.2021 відповідачем повідомлено позивача, що ст.78 Закону №580 визначено стаж, який зараховується до стажу служби в поліції. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції є протиправною, а тому для ефективного захисту його прав слід зобов`язати ГУ НП здійснити перерахунок та зарахувати полковнику поліції МаківничукуВ.М. до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 22.06.2000 по 13.08.2001 з розрахунку один місяць служби за сорок днів, з 26.07.2005 по 29.11.2007, з 29.11.2007 по 20.01.2009, з 24.03.2009 по 01.12.2009 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця та з 14.11.2014 по 18.12.2014 з розрахунку один місяць служби за три місяці. Суд також вважав, що оскільки стаж служби позивача в пільговому обчисленні у період з 22.06.2000 по 13.08.2001 з розрахунку один місяць служби за сорок днів, з 26.07.2005 по 29.11.2007, з 29.11.2007 по 20.01.2009, з 24.03.2009 по 01.12.2009 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця та з 14.11.2014 по 18.12.2014 з розрахунку один місяць служби за три місяці підлягає зарахуванню до вислуги років відповідно до п.3 Порядку №393, тому пільговий стаж згідно ст.78 Закону №580 підлягав зарахуванню до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті. Спірні правовідносини регулюються Законами №580 та №2262. Відповідно до ч.1, 2 ст.59 Закону №580, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно ч.1 ст.78 Закону №580, стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються : 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Статтею 1 Закону №2262 передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Статтею 17 Закону №2262 визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, серед яких : служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. Умови призначення пенсії за вислугу років передбачені ст.12 Закону №2262. Постановою №393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону №2262. Кабінетом Міністрів України не визначено іншого порядку обчислення вислуги років у поліції, в тому числі і під час проходження служби, окрім того, що передбачений Порядком №393. Вказаним порядком дійсно передбачена необхідність пільгового обчислення вислуги років на посадах згідно з переліком, а також час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях. Такий порядок обчислення вислуги років застосовується виключно з метою призначення пенсій відповідно до Закону №2262. Аналізуючи норми ст.12 Закону №2262, колегія суддів дійшла висновку, що призначення пенсії за вислугу років за нормами цього Закону законодавець пов`язує з моментом звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років. Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, позивач продовжував перебувати на службі в органах НПУ та не був звільнений. Відповідачем не заперечується, що спірні періоди роботи будуть зараховані до вислуги років у пільговому обчисленні при звільненні зі служби в поліції за наявності календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Тобто фактично, відповідач не відмовив позивачу у пільговому врахуванні стажу. Колегія суддів зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому. Станом на день розгляду даної справи судом першої інстанції право позивача на пільгове обчислення вислуги років для призначення пенсії не порушено, оскільки спір в даній адміністративній справі не стосується питання відмови у призначенні позивачу пенсії на підставі норм Закону №2262. Враховуючи те, що позивач проходить службу в поліції, а також зважаючи на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, зобов`язання ГУ НП зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на пенсію, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер та суперечить процедурі та визначеному у застосованих нормативних актах обставинам та часу їх застосування. Крім того, відсутні підстави вважати, що при звільненні позивача зі служби в поліції та обчисленні його стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідачем буде відмовлено йому у зарахуванні пільгового стажу для її призначення. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.02.2023 по справі №320/12166/20. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року по справі №300/7730/21 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук