Постанова 4855 № 320/5876/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5876/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Парінов А.Б. за участі: секретар с/з Кузьмук Б.І. пр-к позивача Верещагіна А.О. пр-к відповідача Аландаренко А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство Національна енергетична компанія «Укренерго» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року про відмову в забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія «Укренерго» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, - У С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 16.02.2023р. №000500-14/14730-2021. Крім того, Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив: - зупинити дію вимог Державної аудиторської служби України, викладених в листі від 16.02.2023 р. №000500-14/14730-2021 «Про усунення виявлених порушень»; - заборонити Державній аудиторській службі України вживати заходів спрямованих на забезпечення притягнення до адміністративної, дисціплінарної та матеріальної відповідальності працівників Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»; - заборонити Державній аудиторській службі України вживати заходів спрямованих на забезпечення порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними зазначених у вимогах договорів. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Заява мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи. Зокрема, апелянт наголошує, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову не є вирішенням спору по суті, а є лише тимчасовим заходом, спрямованим виключно на збереження існуючого становища до розгляду судом справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості, та відповідає принципу процесуальної економії оскільки позбавить необхідності заявлення позивачем до третіх осіб безперспективних позовів про відшкодування збитків на виконання оскаржених у цій справі обов`язкових до врахування, реагування та виконання вимог відповідача, обов`язковість яких передбачена приписами законодавства. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 червня 2023 року. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про забезпечення позову, яка подана до подачі позову, не наведено обставин, які є підставою для забезпечення позову, а саме обставин, які б свідчили про існування вже небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача, тому суд вважає відсутніми підстави для задоволення даної заяви про забезпечення позову. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України). Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17. При цьому, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Наразі, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення, шляхом зупинення дії спірної вимоги та заборони працівникам відповідача вчиняти будь-які дії, спрямовані на притягнення працівників позивача до відповідальності, позивач вказує на наявність достатньо вагомих підстав для сумнівів у правомірності прийнятої Державною аудиторською службою України вимоги стосовно позивача. Колегія суддів наголошує, що в силу приписів статті 150 КАС України зазначене не можє бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а відповідно до статей 244, 245 КАС України, в разі підтвердження у встановленому законом порядку, може бути підставою для задоволення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 420/5820/20, від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19 та ін. Встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття оспорюваної вимоги відповідача є можливим лише під час розгляду справи по суті на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, а не виключно на підставі поданих позивачем доказів в межах інституту забезпечення позову. Відтак, доводи позивача та відповідні висновки суду першої інстанції про те, що очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень є помилковими, оскільки в контексті спірних правовідносин та викладених доводів останні можуть бути встановлені лише в межах розгляду справи по суті. Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, аргументи та доводи, покладені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову до подачі позову є обґрунтуванням підстав незаконності дій та вимог Державної аудиторської служби України під час проведення ревізії діяльності Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія «Укренерго», щодо оскарження яких він подав відповідний позов. При цьому, позивачем також належним чином не обґрунтовано, у чому полягатиме порушення його прав та інтересів та не наведено мотивів і аргументів, чим ускладниться можливість їх захисту у разі невжиття заходів забезпечення позову в розрізі предмету цього спору, оскільки доводи щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів є лише припущеннями заявника, які не підтверджені жодними належними доказами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України. Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову є обґрунтованою та відповідає нормам матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія «Укренерго» про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви до Державної аудиторської служби України. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Приватного акціонерного товариство Національна енергетична компанія «Укренерго» викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 150, 151, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 08.06.2023р.)