Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/15766/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/15766/21 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 04.10.2021 № 80111300010801 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні; - зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання в Україні. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Центральне Міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 документовано посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 із строком дії до 19 жовтня 2021 року. У зв`язку із закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання, позивач звернувся до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із заявою від 24 вересня 2021 року про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі пункту 14 статті 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу). Згідно з рішенням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 04 жовтня 2021 року №80111300010801 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 на підставі підпункту 10 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 (далі по тексту - Порядок №322), відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. Вважаючи протиправним рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для відмови позивачу в оформленні посвідки на тимчасове проживання, передбачених підпунктом 10 пункту 61 Порядку № 322, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»). Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України (пункт 14 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»). Згідно з частиною чотирнадцятою статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Відповідно до пункту 7 Порядку №322 обмін посвідки здійснюється, зокрема, у разі закінчення строку дії посвідки. У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки (пункт 19 Порядку №322). Пунктом 21 Порядку №322 встановлено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 10 пункту 61 Порядку №322, яким передбачено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач на момент подання заяви перебував в Україні на законних підставах та у встановленому законом порядку звернувся до відповідного міграційного органу, подавши усі необхідні документи, що не заперечується відповідачем. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме факти невиконання позивачем рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, виявив відповідач, а також наявність у позивача майнових зобов`язань перед державою, фізичними або юридичними особами. Будь-яких обґрунтувань та відповідних доказів щодо підстав для відмови в оформленні позивачу посвідки на тимчасове проживання в Україні, відповідач не надав, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції. Крім того, колегія суддів зазначає, що право позивача на отримання посвідки на тимчасове проживання встановлювалось під час видачі посвідки від 20 жовтня 2020 року №800164092, яку не скасовано, не визнано недійсною чи такою, що підлягає вилученню, у встановленому законом порядку. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для відмови позивачу в оформленні посвідки на тимчасове проживання, передбачених підпунктом 10 пункту 61 Порядку №322, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню. Згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Частина третя статті 245 КАС України встановлює, що у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Враховуючи вищевикладене та встановлену відсутність у відповідача правових підстав для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання в Україні за його заявою від 24 вересня 2021 року про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову. Також, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.