Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/479/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 червня 2023 року м. Дніпросправа № 340/479/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 року (суддя Брегей Р.І., м. Кропивницький, повний текст ухвали складено 08.03.2023 року) в справі №340/479/23 за позовом ОСОБА_1 до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про скасування пункту рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою,- в с т а н о в и в: 08.02.2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась до суду з позовом до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - відповідач), в якому просила скасувати пункт 12 рішення від 23.12.2021 року № 440 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; зобов`язати відповідача після скасування (припинення) воєнного стану повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 01.10.2021 року (вхідний № 184 від 01.10.2021 року); зобов`язати відповідача після скасування (припинення) воєнного стану надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0000 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3523181200:02:000:9505, розташованої на території Мар`янівської територіальної громади (колишньої Великовисківської сільської ради Маловисківського району) Кіровоградської області, відповідно до поданого клопотання від від 01.10.2021 року (вхідний № 184 від 01.10.2021 року). Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.03.2022 року позовну заяву залишено без розгляду. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказувала, що вона не пропустила строк звернення до суду. 01 жовтня 2021 року подала клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не знала, що клопотання має бути розглянуто до 01 листопада 2021 року, не мала змоги ознайомитися із оскаржуваним рішенням відповідача від 23 грудня 2021 року № 440 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» на офіційному веб-сайті Мар`янівської сільської ради. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про порушення строку та не врахував, що до Мар`янівської сільської ради клопотання від 01 жовтня 2021 року подано не особисто ОСОБА_1 , а її представником за довіреністю, який не інформував її про дату подання вказаного клопотання, стан виконання доручення та в подальшому припинив будь-які контакти із ОСОБА_1 . Про оскаржуване рішення від 23 грудня 2021 року № 440 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_1 стало відомо лише 30 січня 2023 року із листа Мар`янівської сільської ради від 25 січня 2023 року № 103, отриманого адвокатом Загороднім І.В. за результатами розгляду його адвокатських запитів від 04 листопада 2022 року та від 05 січня 2023 року. Не враховано, що про результати розгляду клопотання від 01 жовтня 2021 року (вхідний № 184 від 01 жовтня 2021 року) Мар`янівська сільська рада ОСОБА_1 не повідомляла, що підтверджується листами самої Мар`янівської сільської ради від 29 листопада 2022 року № 1451 та від 25 січня 2023 року № 103, оскаржуване рішення Мар`янівської сільської ради від 23 грудня 2021 року № 440 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_1 отримала від сільської ради не безпосередньо, а внаслідок тримісячного листування між Мар`янівською сільською радою та адвокатом. Рішення Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 23 грудня 2021 року № 440 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» не було оприлюднено на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування. Суд першої інстанції не встановив підстави подання позову з порушенням строку, не перевірив наявність обставин, що призвели до можливого порушення строку. Апелянт вказував, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі, перед відкриття згідно норм КАС України перевіряється, чи подано позов згідно відведеного строку. До відкриття провадження у справі, позивач подала заяву про поновлення такого строку разом з адміністративним позовом, чого не було враховано судом першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що позивач звернулась до суду з порушенням встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають право та можливість на пред`явлення визначених законом вимог. Суд першої інстанції встановив, що позивач знала, що заява має бути розглянута до 01 листопада 2021 року. Рада розглянула заяву 23 грудня 2021 року, прийнявши рішення №440, яке оприлюднено на офіційному сайті органу місцевого самоврядування. Суд першої інстанції вказував, що строк звернення до суду розпочав відлік з 24 грудня 2021 року. До цього часу завершився граничний строк (місяць) розгляду звернення, тому ОСОБА_1 мала виявляти ознаки бездіяльності з 02 листопада 2021 року і вчиняти дії стосовно отримання інформації про розгляд заяви. Офіційну інформацію про розгляд заяви могла отримати на офіційному сайті відповідача. Позивач пропустила строк звернення до суду, оскільки з позовом звернулась 08.02.2023 року. Матеріалами справи встановлено, що 01.10.2021 року представник по довіреності ОСОБА_1 подав до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3523181200:02:000:9505. Встановлено, що рішення Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 23.12.2021 року № 440 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» відмовлено у тому числі ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відсутні докази направлення копії рішення ОСОБА_1 або її представнику. Встановлено, що 04.11.2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Загородній І.В. звернувся з адвокатським запитом до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, просив надати інформацію щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства. Листом від 10.11.2022 року № 1366 Мар`янівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області повідомила адвоката ОСОБА_2 про те, що запитувана інформація потребує пошуку серед значної кількості архівних даних. 21.11.2022 року адвокат Загородній І.В. повторно звернувся від імені ОСОБА_1 до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, просив надати інформацію щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства. Листом від 29.11.2022 року № 1451 рада надала відповідь на запит, надала копії витребуваних документів. Запитом від 05.01.2023 року адвокат Загородній І.В. повторно звернувся до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, просив отримати інформацію щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, оскільки з наданої відповіді отримано не всю інформацію щодо результату розгляду клопотання ОСОБА_1 . Листом від 25.01.2023 року Мар`янівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області надала за запит адвоката копію рішення від 23.12.2021 року № 440 та копію протоколу від 23.12.2021 року. Таким чином, лише після отримання відповіді від Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 25.01.2023 року, адвокат, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 дізнався про існування рішення від 23.12.2021 року №

440. Натомість Мар`янівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області вказує, що копія рішення від 23.12.2021 року № 440 була оприлюднена на сайті сільської ради, будь-яка зацікавлена особа, у тому числі і ОСОБА_1 могла з ним ознайомитись. Матеріалами справи невстановлено коли сільською радою оприлюднено рішення на своєму сайті. Судом першої інстанції ухвалою від 09.02.2023 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Тобто, суд апеляційної інстанції зважає, що суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі був обізнаний про строк звернення до суду, ознайомився з заявою позивача про поновлення строку та вирішив питання щодо не порушення позивачем стоку подання позову. Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Згідно ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації (якими відповідно до статті 13 цього Закону є органи місцевого самоврядування) зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. Встановлено, що інформація, передбачена частиною 1 цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації. Суд не оцінює дії Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області щодо оприлюднення чи не оприлюднення рішення. Проте констатує, що належним чином рішення від 23.12.2021 року № 440 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» не було доведене до відома зацікавленої особи - ОСОБА_1 Мар`янівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області не надає докази направлення, вручення копії рішення ОСОБА_1 ОСОБА_1 розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Через свого представника, згідно запитів поцікавилась результатом розгляду клопотання. Листом від 25.01.2023 року Мар`янівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області надала копію рішення від 23.12.2021 року №

440. Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Згідно частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Вищеприведені норми встановлюють строк звернення до адміністративного суду, такий строк складає шість місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, неодноразово вказувалось, що право на доступ до судочинства, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України»). За висновком, викладеним в рішенні від 18.10.2005 року у справі «МПП «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними меж. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними. Європейський суд з прав людини у справах «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України» зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Неможливо безпідставно поновлювати строк звернення до суду, разом як і безпідставно відмовляти у доступі до судочинства посилаючись на строк звернення. У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 9901/601/19 вказувала, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Слід враховувати, що особа була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням могла скористатися правом на оскарження акта у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням. Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. При вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду слід звертати увагу коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. У випадку цієї справи, ОСОБА_1 дізналась про існування оскаржуваного рішення з листа Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 25.01.2023 року, яким вручено копію рішення від 23.12.2021 року №

440. Слід зважати, що позивач робив активні дії задля уникнення порушення строку подання позову. В ухвалі від 18.09.2020 року у справі № 11-119сап20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість законодавчі норми запроваджують оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду. Також варто враховувати запровадження 24.02.2022 року в Україні воєнного стану, що, як вказує суд першої інстанції впливає на діяльність держави та людини. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб. Надалі, Указом Президента від 06.02.2023 №58/2023 затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії. Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 05.05.2022 року у справі № 914/2652/19, від 30.03.2021 року справа № 520/11044/19. Верховний Суд вказував, що оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, залишення позову без розгляду та позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв`язку із тим, що він очікував і розраховував на ухвалення судового рішення та вирішення його справи, було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у такому важливому питанні, як доступ до правосуддя. При встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що залишення позову без розгляду унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 312, 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 року в справі №340/479/23 - скасувати. Справу № 340/479/23 направити для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду. Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова