Постанова 4806 № 303/1846/22

Справа № 303/1846/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 17 травня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів БИСАГИ Т.Ю., ФАЗИКОШ Г.В. за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/1846/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 7 липня 2022 року, повний текст якої складено 7 липня 2022 року, головуючий суддя Монич В.О., - встановив: 10.03.2022 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяв адвокат Логай І.І., звернулася до суду з указаним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи таким. 03.01.2019 на перехресті вулиць І. Зріні та Берегівської в місті Мукачеві керуючи автомашиною «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху та спричинив зіткнення керованого ним автомобіля з належним позивачці автомобілем «Volkswagen Golf», д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП належний позивачці транспортний засіб був пошкоджений. Вина відповідача у ДТП стверджується постановою Мукачівського міськрайонного суду від 22.01.2019 у справі про адміністративне правопорушення № 303/223/19, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Розмір матеріальної шкоди, завданої позивачці пошкодженням її автомобіля, згідно Звіту про оцінку вартості майнової шкоди № 002/01/19 становить 75404,36 грн. Цивільна відповідальність відповідача як власника транспортного засобу була застрахована у ТДВ СТ «Домінанта». Зважаючи на те, що страхова компанія перебувала в стані ліквідації, а за час з`ясування всіх питань установлений п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» присічний однорічний строк подання заяви про виплату страхового відшкодування сплив, стягнення коштів зі страховика неможливе. Посилаючись на ці обставини, на норми ЦК України щодо відшкодування шкоди, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 75404,36 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та витрати на проведення оцінки шкоди в сумі 1200,00 грн. Судові витрати позивачка просила покласти на відповідача. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 07.07.2022 у позові відмовлено. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності, з того, що будучи обізнаною про факт страхування цивільної відповідальності відповідача як власника транспортного засобу позивачка не зверталася по виплату страхового відшкодування ані до ТДВ СТ «Домінанта», ані до МТСБУ, яке приймало документи на виплату належного з цього страховика страхового відшкодування, тоді як майнова шкода підлягала покриттю передусім саме за рахунок страхового відшкодування, а винуватець ДТП несе майнову відповідальність перед потерпілим лише в частині, що не охоплюється страховим відшкодуванням. Позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Логай І.І., оскаржила рішення як незаконне. На обґрунтування скарги посилається загалом на ті самі доводи, якими обґрунтовувався позов. Крім того, вказує, що сторони погоджуються, зокрема, з тим, що мала місце ліквідація страховика ТДВ СТ «Домінанта», а попри порушення позивачкою вимог закону щодо строку звернення по страхове відшкодування сплив цього строку не може обмежити загальну норму про право потерпілого на відшкодування шкоди, позаяк у страховика не виник обов`язок здійснення страхової виплати, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц. Сторона просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити. У відзиві на апеляцію відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Брона М.В., вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, зокрема, що позивачці було достеменно і своєчасно відомо, в тому числі, від відповідача, про те, що його цивільна відповідальність як власника транспортного засобу була застрахована у ТДВ СТ «Домінанта», а страхове врегулювання за зобов`язаннями цього страховика здійснює МТСБУ. Тому їй належало звертатися по виплату страхового відшкодування, чого вона не зробила. Окрім цього, сплив строк позовної давності для пред`явлення позову, про що суду першої інстанції подавалася відповідачем належна заява. За таких умов для покладення на відповідача майнової відповідальності за заподіяну позивачці шкоду правових підстав немає. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Реги Є.Є., які апеляцію підтримали, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, оглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 303/223/19, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого. Суд першої інстанції розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог та з наведених ним підстав, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційним судом не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України). За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача та обов`язок такого конкретного відповідача відповідати за пред`явленим до нього позовом; обов`язок доказування позову лежить на позивачеві, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, особа, права якої порушені, може звернутися до суду по захист своїх прав не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом або договором, правомірній вимозі належного позивача відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права. Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони пред`явлені належним чином, ґрунтуються на підставах позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). Особа вправі вимагати повного відшкодування майнової шкоди, завданої їй винною, протиправною поведінкою іншої особи, пошкодженням майна; відсутність вини у шкоді доводить заподіювач, розмір завданої шкоди доводиться позивачем; за загальним правилом, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку (ст.ст. 11-16, 22, 1166, 1187 ЦК України). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ст. 22 ч. 3 ЦК України). Закон України «Про страхування» (Закон № 85/96-ВР) визначає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1). За правилами, встановленими ЦК України: за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979); предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ч. 1 п. 3); законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування); до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ст. 999 ч.ч. 1, 2); особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194). Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV) передбачено, що: відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них; якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 п. 2.1.); обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3); об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5); страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6); для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (ст. 35 п. 35.1.); страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати); рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку; якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (ст. 36 п. 36.1.); страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; … страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи …, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених ст.ст. 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (ст. 36 п. 36.2.); підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (ст. 37 п. 37.1.4.); незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (ст. 37 п. 37.3.); МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 41 п. 41.1. пп. «ґ»); МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 41 п. 41.2. пп. «а»). Встановлено, що 03.01.2019 на перехресті вулиць І. Зріні та Берегівської в місті Мукачеві сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_2 керуючи належною йому автомашиною марки «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху та спричинив зіткнення керованого ним автомобіля з належним позивачці ОСОБА_4 автомобілем «Volkswagen Golf», д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 (а.с. 9, а.с. 1-3 справи № 303/223/19). Унаслідок ДТП належний позивачці транспортний засіб був пошкоджений. Звітом від 09.01.2019 № 002/01/19 про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу, складеним на замовлення ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за результатом огляду транспортного засобу, проведеного 03.01.2019, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу «Volkswagen Golf Plus 1.6», д/н НОМЕР_2 , визначена в сумі 75404,36 грн (а.с. 11-15). За проведення цієї оцінки ОСОБА_1 сплатила оцінювачу ОСОБА_5 1500,00 грн за квитанцією від 03.01.2019 № 77 (а.с. 16). Винуватість відповідача ОСОБА_2 у ДТП встановлена постановою судді Мукачівського міськрайонного суду від 22.01.2019, якою у справі про адміністративне правопорушення № 303/223/19 його притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн (а.с. 10, а.с. 7 справи № 303/223/19). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ТДВ СТ «Домінанта», що підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 03.01.2019 № 305368, складеним працівником поліції на місці ДТП і підписаним ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та інформацією, отриманою апеляційним судом від МТСБУ при листі від 11.02.2023 № 9-03/4699 щодо полісу серії АМ № 3541542, який діяв у період з 01.03.2018 по 28.02.2019 і за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становив 200000,00 грн, франшиза була встановлена в розмірі 0,00 грн (а.с. 111, 112, а.с. 1 справи № 303/223/19). Про факт наявності у відповідача ОСОБА_2 вищевказаного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу стороні позивачки стало відомо одразу після ДТП, що нею підтверджено як змістом позовної заяви, так і в апеляційному суді. Пред`являючи позов, ОСОБА_1 не наводила в заяві серед його підстав того, що вона зверталася по виплату страхового відшкодування до ТДВ СТ «Домінанта» та/або до МТСБУ і їй у цьому було відмовлено, її звернення не було розглянуто, було їй повернене і подібного. Натомість посилалася на те, що позаяк страхова компанія перебувала в стані ліквідації, а за час з`ясування всіх питань установлений п. 37.1.4. ст. 37 Закону № 1961-IV присічний однорічний строк подання заяви про виплату страхового відшкодування сплив, стягнення коштів зі страховика неможливе. На час розгляду справи судом першої інстанції у ній міститься текст новини від МТСБУ за 21.05.2019, розміщений на офіційному веб-сайті МТСБУ у мережі Internet за посиланням https://mtsbu.ua/ua/presscenter/news/151933/ про те, що: МТСБУ розпочинає врегулювання страхових випадків за зобов`язаннями ТДВ «СТ «Домінанта»»; 2 липня 2018 року компанія втратила право укладати договори ОСЦПВ у зв`язку з втратою статусу асоційованого члена МТСБУ; відшкодування за невиконаними зобов`язаннями страховика буде здійснюватися в межах залишку коштів страховика у фондах МТСБУ та згідно п. 3 Порядку повернення гарантійних внесків страховиків до фонду захисту потерпілих у ДТП шляхом врегулювання страхових випадків; прийом документів для отримання відшкодування за зобов`язаннями ТДВ «СТ «Домінанта»» буде здійснюватися в період з 15.06.2019 по 30.09.2019; подати документи можна особисто, за адресою - м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, надіслати поштою за адресою - 02002, Київ-2, а/с 272 або надіслати електронною поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виплати страхових відшкодувань здійснюватимуться з урахуванням наступного: … договір страхування укладено ТДВ «СТ «Домінанта»» не пізніше ніж 02.07.2018, початок дії такого договору не пізніше 02.07.2018; … страхові виплати здійснюються за заявами, що надійдуть до МТСБУ до 30.09.2019. Текст за цим посиланням у мережі Internet наявний і на час розгляду справи апеляційним судом. Отже, позивачка мала з моменту ДТП дев`ять місяців для звернення по страхове відшкодування до МТСБУ. У справі немає доказів такого звернення, а усне пояснення сторони позивачки в апеляційному суді про те, що звернення фактично мало місце, однак, документи були повернуті позивачці і знаходилися у її адвоката Логая І.І., який сам потім загинув у ДТП і ці документи втрачені, не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Апеляційний суд зауважує, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було складено і подано представником позивачки адвокатом Логаєм І.І., який на такі обставини не посилався, відповідних доказів до апеляційної скарги не додав, хоча в разі їх наявності не був позбавлений можливості подати докази як суду першої інстанції, так, за відповідних процесуальних умов, і суду апеляційної інстанції. У вищезгаданому листі МТСБУ від 11.02.2023 № 9-03/4699 стверджується, що в ЦБД МТСБУ відсутня інформація про звернення потерпілих та/або про виплати страхового відшкодування за договором страхування АМ/3541542. Виходячи з викладеного та враховуючи встановлені законом правила, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як винуватця ДТП у вигляді компенсації потерпілому, власнику транспортного засобу майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля марки «Volkswagen Golf», д/н НОМЕР_2 , могла б мати місце у разі, коли б така шкода не була покрита страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком (компенсація різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою). Тим часом, зважаючи на заявлений позивачкою розмір завданої шкоди та ліміт страхового відшкодування слід констатувати, що цей ліміт покривав у повному обсязі розмір оціненої відповідно до Закону № 1961-IV (ст. 22 п. 22.1., ст. 29, інші норми законодавства) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля марки «Volkswagen Golf», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_4 . У позивачки виникло право вимагати виплати страхового відшкодування внаслідок заподіяння їй майнової шкоди відповідачем як таке, а у страхової компанії ТДВ «СТ «Домінанта»» та на відповідний час у МТСБУ виник обов`язок виплатити, за наявності для того підстав і за умови виконання відповідних вимог закону, страхове відшкодування. Втім, діючи у цивільних і процесуальних відносинах на власний ризик і розсуд, не маючи для того підтверджених доказами перешкод, користуючись правовою допомогою адвоката, позивачка ОСОБА_1 не скористалася своїм правом, передбаченим законом, і в порядку, встановленому ст. 35 Закону № 1961-IV не діяла, внаслідок чого у ТДВ «СТ «Домінанта»» і у МТСБУ не виникли підстави для прийняття відповідно до ст. 36 указаного Закону рішення про виплату страхового відшкодування. Не виникло і субсидіарне зобов`язання у відповідача щодо відшкодування шкоди, не покритої страховиком чи МТСБУ. Позивачка не довела неможливості своєчасного звернення по страхове відшкодування, неможливості отримати таке відшкодування, рівно як не довела і факту відмови у страховій виплаті чи наявності конкретних перешкод для такої, тож не довела в належний процесуальний спосіб свого позову по суті. Відтак передбачених законом та/або договором підстав для пред`явлення позову, що розглядається, до ОСОБА_2 , відповідальність якого перед третіми особами та майнові інтереси в такому спорі забезпечені призначеним саме для цього інститутом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, і для стягнення з відповідача заявлених до цього коштів позивачка ОСОБА_1 не мала. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався норм процесуального права та обґрунтовано відмовив у позові по суті. Посилання позивачки в апеляційній скарзі на її обґрунтування на постанову Верховного Судом від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц безпідставне, оскільки така нерелевантна в справі з огляду на інші фактичні обставини, за яких мав місце спір страхової компанії з винуватцем ДТП, з власником автомобіля та з іншою страховою компанією, що виник із делікту, а також із договорів як обов`язкового, так і добровільного страхування, вирішувалися питання юрисдикції спору щодо різних вимог тощо. Водночас і в цій постанові Верховний Суд учергове підтвердив правові позиції, які відповідають позиції саме сторони відповідача в справі, про те, що: у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди; такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV; після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього; відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика; у такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування; покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Під час розгляду справи судом першої інстанції сторона відповідача заявляла про застосування трирічної позовної давності (ст.ст. 256, 257 ЦК України), оскільки з моменту ДТП до дня пред`явлення позову пройшло понад три роки (а.с. 24-28, 33-34). Однак, відмова в позові внаслідок спливу позовної давності може мати місце в разі його обґрунтованості та доведеності по суті, якщо ж позов безпідставний і недоведений по суті, як це має місце в справі, то відмовити в ньому належить саме з таких підстав, що суд першої інстанції вірно констатував у своєму рішенні. На підставі наведеного апеляцію, яка правильності по суті, законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції не спростовує, слід відповідно до ст. 375 ЦПК України залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду від 7 липня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 7 червня 2023 року. Судді