Постанова 4802 № 157/648/20

Справа № 157/648/20 Головуючий у 1 інстанції: Гладіч Н. І. Провадження № 22-ц/802/533/23 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 червня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 23 березня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком. Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 23 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу суду - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з таких мотивів. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Любешівського районного суду від 03 лютого 2023 року було визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_2 для дачі пояснень у цій справі, та оголошено перерву до 13 березня 2023 року. Проте позивач в судові засідання, які були призначені на 13 березня 2023 року та повторно 23 березня 2023 року не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подала, а тому вважав, що подану нею позовну заяву необхідно залишити без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Однак з такими висновками суду не можна погодитись. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 03 лютого 2023 року визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_2 у судове засідання у цій справі (а.с.179, том 3). В справі оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 13 березня 2023 року та цього ж дня судом на адресу позивача направлена судова повістка. Представника позивача ОСОБА_3 зобов`язано вжити заходів щодо забезпечення явки в судове засідання позивача. У зв`язку з неявкою позивача ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 10 год. 00 хв. 13 березня 2023 року, щодо якої в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення її належним чином про час та місце розгляду справи на вказану дату та час, розгляд справи судом було відкладено на 14 год. 30 хв. 23 березня 2023 року. З пояснень представника позивача ОСОБА_3 слідує, що позивач ОСОБА_2 проходить лікування за межами України, а тому не має можливості приймати участь у судовому засіданні безпосередньо. У зв`язку з повторною неявкою позивача ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 14 год. 30 хв. 23 березня 2023 року, оскаржуваною ухвалою суду від 23 березня 2023 року подану нею позовну заяву залишено без розгляду. Водночас в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача ОСОБА_2 про розгляд справи на 14 год. 30 хв. 23 березня 2023 року. Статтею 128 ЦПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до ч. 1, пунктів 1-2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Частиною 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18 та від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17. Суд першої інстанції наведених правових норм та правових висновків Верховного Суду не врахував та дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду з підстав її повторної неявки в судове засідання, оскільки вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи на 13 та 23 березня 2023 року, що виключає таку ознаку як повторність неявки в судове засідання. Неявка позивача, участь якого у засіданні визнана судом обов`язковою для дачі особистих пояснень, може мати наслідком залишення позовної заяви без розгляду за правилами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України лише за умови, що він був належно повідомлений про день та час розгляду справи, має місце повторність неявки в судове засідання та останній не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 23 березня 2023 року у цій справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий-суддя Судді: