Постанова 4823 № 751/4749/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 08 червня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/4749/22 Головуючий у першій інстанції - Деркач О. Г. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/644/23 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді: Шитченко Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І., позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, місце ухвалення рішення суду - м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 25 січня 2023 року. У С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 69 879,23 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 грудня 2019 року з відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 50 000 грн строком на 16 тижнів - до 20 квітня 2020 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,16829100 % (фіксована ставка). Повернення кредитних коштів мало відбуватися згідно з графіком платежів. Відповідач зобов`язання за кредитним договором щодо внесення щомісячного платежу належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 02 листопада 2022 року виникла заборгованість у сумі 69 879,23 грн, з яких: 38 441,53 грн - заборгованість за неповернутим кредитом та 31 437,70 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом. Позивач зазначав, що відповідач у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати відсотків за користування ним здійснив 7 платежів на загальну суму 37 792,54 грн, чим вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору, і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2023 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 30 грудня 2019 року в сумі 69 879,23 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 38 441,53 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 31 437,70 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задовольнити частково та стягнути з нього на користь позивача заборгованість у розмірі 54 607,46 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги фактичне визнання відповідачем заборгованості у розмірі 54 607,46 грн, помилково пославшись на те, що розрахунок суми заборгованості здійснено як з урахуванням встановленого умовами договору строку кредитування та плати за користування кредитом, так і з урахуванням недотримання самим позичальником умов договору щодо внесення мінімальної суми обов`язкового щотижневого платежу. Відповідач зазначає, що, виходячи із розміру заявлених позовних вимог - 69 879,23 грн та сплачених ним коштів у сумі 37 792,54 грн, загальна сума коштів, яку позивач намагається отримати за кредитним договором, є більшою, ніж обумовлено сторонами при підписанні договору в межах строку кредитування - 92 400 грн. Ураховуючи вже сплачені на погашення кредиту ОСОБА_1 кошти, фактичному поверненню підлягають 54 607,46 грн. Наголошує також на тому, що положення абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц. У наданому відзиві ТОВ «Бізнес Позика», не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просить її відхилити, а рішення суду - залишити без змін. Обґрунтовуючи доводи відзиву, представник позивача вказує на те, що відсотки за кредитним договором нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту. У випадку належного виконання позичальником зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів, загальна сума до сплати дійсно становила б 92 400 грн, але відповідач умови кредитного договору порушував, що закономірно призвело до подорожчання кредиту, оскільки відсоткова ставка в розмірі 1,16829100 % нараховувалася за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості, що визначено п. 4 договору. Відсоткова ставка нарахована чітко в межах дії договору - з 30 грудня 2019 року по 20 квітня 2020 року. Зазначає, що в рішеннях Верховного Суду, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, судом досліджувалося питання нарахування кредитором процентів за користування кредитом поза межами визначеного сторонами строку кредитування. У даній справі плата за користування кредитом поза межами визначеного сторонами строку кредитування не нараховувалася. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика», суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, виходив з того, що відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами позовних вимог. Районний суд відхилив доводи відповідача щодо розміру боргу у сумі 54 607,46 грн, указавши, що проведення позивачем розрахунку суми заборгованості здійснено як з урахуванням встановленого умовами договору строку кредитування та плати за користування кредитом, так і з урахуванням недотримання самим відповідачем умов договору щодо внесення мінімальної суми обов`язкового щотижневого платежу, тобто п. 5.2, 6 договору. Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. У справі встановлено, що 30 грудня 2019 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 065078-ЧР-002 про надання кредиту (а.с. 10), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 50 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надавався позичальнику строком на 16 тижнів (п. 2). Строк дії договору - з дати його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 3). Згідно з п. 4 договору плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 1,16829100 % за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного в цьому договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 426,42621500 %. Відповідно до п.п. 5.2 договору мінімальна сума обов`язкового щотижневого платежу для позичальника визначається графіком платежів, що наведений у п. 6 даного договору, але у будь-якому разі не може бути менше 5 775 грн. ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором № 065078-ЧР-002 про надання кредиту, перерахувавши 30 грудня 2019 року відповідачу на картковий рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 50 000 грн двома платежами, кожен з яких становив по 25 000 грн, що підтверджується квитанціями платіжної системи FONDY № 186836820 та № 186836699 від 30 грудня 2019 року (а.с. 11, 12). Відповідач у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснив 7 платежів онлайн через платіжний сервіс «Platon», а саме: 06 січня 2020 року - 5 775 грн, 16 січня 2020 року - 6 706,62 грн, 21 січня 2020 року - 2 550 грн, 23 січня 2020 року - 3 860,93 грн, 30 січня 2020 року - 2 000 грн, 31 січня 2020 року - 4 700 грн та 13 лютого 2020 року - 12 200 грн, що підтверджується інформаційними довідками платіжної системи (а.с. 13-19). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до банківської установи із заявою про розірвання кредитного договору не звертався. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика» про визнання недійсним пункту договору (а.с. 4-6). З мотивувальної частини судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 , звернувшись з позовом до ТОВ «Бізнес Позика», просив визнати недійсним п. 4 договору про надання кредиту № 065078-ЧР-002 від 30 грудня 2019 року, укладеного між сторонами, в частині плати за користування кредитом у розмірі 1,16829100 % за кожен день користування кредитом та реальної річної процентної ставки у розмірі 426,42621500 % з моменту укладення цього договору. Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 02 листопада 2022 року утворилась заборгованість, яка становить 69 879,23 грн, з яких: 38 441,53 грн - заборгованість за отриманим кредитом і 31 437,70 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с. 20-34). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості. За матеріалами справи встановлено, що 30 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Бізнес Позика» для отримання кредитних коштів, і цього ж дня між сторонами укладено договір про надання кредиту в сумі 50 000 грн строком на 16 тижнів. За умовами договору плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,16820100 % процентів за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 426,42621500 %. Відповідно до п. 6 договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом з урахуванням погодженого сторонами графіку обов`язкових платежів. Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, оскільки здійснив лише 7 платежів на загальну суму 37 792,54 грн, порушуючи встановлений графік обов`язкових платежів. Банк, заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просив у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Матеріалами цивільної справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом: фіксована процентна ставка у розмірі 1,16829100 % за кожен день користування кредитом та реальна річна ставка у розмірі 426,42621500 %. Вважаючи такий розмір відсотків за використання кредитних коштів неспівмірно великим і таким, що не відповідає загальним умовам договору, які полягають у справедливості, добросовісності та розумності, що в свою чергу вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, ОСОБА_1 звертався з позовом до ТОВ «Бізнес Позика» про визнання недійсним п. 4 кредитного договору. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Дійшовши такого висновку, суд першої інстанції виходив з того, що спірний кредитний договір містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, строк його дії, відповідальність сторін та порядок розрахунків, окрім того містить всі істотні умови, передбачені законодавством України, і позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом в договорі. Крім того, заявляючи вимоги про визнання недійсним п. 4 договору № 065078-ЧР-002 про надання кредиту, позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що відповідачем порушено норми ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», враховуючи те, що при підписанні даного договору позивач ознайомився та погодився з його умовами, тому районний суд констатував відсутність у договорі несправедливих умов, а всі твердження позивача з даного приводу суд розцінив як спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що законність встановлення фіксованої відсоткової ставки встановлена судовим рішенням і доказуванню при розгляді даної справи не підлягає. Відхиляються доводи апеляційної скарги щодо нарахування відсотків за користування кредитом поза межами погодженого сторонами строку кредитування, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом відбувалося у межах визначеного сторонами строку кредитування, зокрема, з 30 грудня 2019 року по 20 квітня 2020 року. Загальна сума нарахованих відсотків становить 31 437,70 грн, і зазначена сума після закінчення строку дії договору (20 квітня 2020 року) не змінювалася. Заперечуючи проти стягнення з нього заборгованості у заявленому позивачем розмірі, відповідач фактично не погодився з наданим ТОВ «Бізнес Позика» розрахунком суми заборгованості. Проте ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності кредитної заборгованості у заявленому товариством розмірі. Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору. Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п. 4 договору, за змістом якого плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 1,16829100 % за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного в цьому договорі, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту, що, з огляду на неналежність виконання ОСОБА_1 зобов`язань, був інакшим (більшим), ніж викладено у графіку платежів. Апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що загальна сума до сплати дійсно становила б 92 400 грн лише у випадку належного виконання позичальником зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів, чого у справі не встановлено. Таким чином твердження відповідача про те, що розмір існуючої заборгованості складає 54 607,46 грн, належними доказами не підтверджено, а отже є міркуваннями та припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення. Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування чи зміни правильного по суті судового рішення. Оскільки ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, на підставі ч. 4 ст. 359 ЦПК України, зупинено дію рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2023 року, тому дію цього рішення слід поновити. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2023 року - без змін. Поновити дію рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча: Н.В. Шитченко Судді: О.Є. Мамонова О.І. Онищенко