Постанова 4874 № 902/1154/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2023 року Справа № 902/1154/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Бучинська Г.Б. секретар судового засідання Дика А.І. за участю представників сторін: органу прокуратури - Чередник Д.М. позивача - Панасюк В.М. відповідача - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства оборони України та Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023, повний текст складено 20.02.2023, у справі №902/1154/22 (суддя Тварковський А.А.). за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (вул. Петра Болбочана, 8, м. Київ, 01014) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ-168, 03168) до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21100) про стягнення 1 559 769, 98 грн, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 у справі №902/1154/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 08341806) на користь Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) 644 275, 30 грн - пені; 536 896, 08 грн - штрафу та 17 718, 02 грн - витрат на сплату судового збору. У стягненні 115 049, 15 грн пені та 263 549, 45 грн процентів відмовлено, у результаті чого витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 678, 98 грн залишено за позивачем. Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 09.02.2023 у справі №902/1154/22 Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 у справі №902/1154/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Розгляд справи здійснювати за участі представника скаржника. Апелянт зазначає, що підписання акту приймання наданих послуг з ремонту Виробів №1 від 23.02.2022 року - підтверджує лише приймання виробів після проведення ремонту військовою частиною та такі дії сторін договору направлені виключно на документальне оформлення прийняття позивачем, як Замовником, вже наданих йому фактичних послуг з ремонту виробів. Вказує, що на підтвердження виконання пунктів 2.1, 2.3 Договору, відповідачем надані суду належним чином завірені копії примірників технологічних паспортів на проведення регламентованого ремонту майстерні, передбаченого специфікацією до договору та відповідна нормативна документація, з яких вбачається, що ремонт виробів: - за номером C/O 822, що відповідає виробу №3 зазначеного у специфікації до договору закінчено - 23.12.2021 року; - за номером C/O 203, що відповідає виробу №2 зазначеного у специфікації до договору закінчено - 23.12.2021 року; - за номером C/O 947, що відповідає виробу №1 зазначеного у специфікації до договору, закінчено - 23.12.2021 року. Звертає увагу, що вказані технологічні паспорти підписані представниками як замовника - Міністерства оборони України, так і виконавця - Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод", що спростовує твердження позивача про те, що ремонт виробів було проведено лише 23.02.2022 року. Вважає, що судом першої інстанції не надано вказаному доказу жодної правової оцінки. Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 09.02.2023 у справі №902/1154/22 Міністерство оборони України звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 у справі №902/1154/22 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 08341806) на користь Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) 644 275, 30 грн - пені; 536 896, 08 грн - штрафу, 263 549, 45 грн. - процентів за порушення надання звітних документів". Апелянт зазначає, що застосування судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення змісту статті 61 Конституції України є помилковим та таким, що не відповідає обставинам даної справи, оскільки у даному випадку в діях відповідача - ДП "45 експериментальний механічний завод" наявні два різних господарські правопорушення, за вчинення яких норми чинного законодавства України не містять заборони щодо одночасного застосування таким видів санкції, як штраф та проценти. Вказує, що у даному випадку до відповідача застосовані такі форми неустойки, як штраф та проценти за вчинення різних за свою суттю господарських правопорушень, а саме за порушення терміну виконання ремонту (абзац 1 пункту 7.2. Договору) та за порушення термінів надання звітних документів (абзац 5 пункту 7.2 Договору). Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/1154/22/1168/23 від 15.03.2023 витребувано матеріали справи №902/1154/22 з Господарського суду Вінницької області. 29.03.2023 матеріали справи №902/1154/22 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №902/1154/22 поновлено Міністерству оборони України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 у справі №902/1154/22; об`єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу Міністерства оборони України з апеляційною скаргою Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 у справі №902/1154/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Міністерства оборони України та Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 у справі №902/1154/22; розгляд апеляційних скарг призначено на "09" травня 2023 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №

1. Запропоновано прокурору та позивачу у строк до 24.04.2023 надати суду відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 у справі №902/1154/22 та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу. Запропоновано відповідачу у строк до 24.04.2023 надати суду відзив на апеляційну скаргу Міністерства оборони України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу. Запропоновано прокурору у строк до 24.04.2023 надати суду письмові пояснення з приводу поданої апеляційної скарги Міністерства оборони України та докази надсилання таких пояснень та доданих до них документів позивачу. Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України. Копії ухвал направлено сторонам на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 69, 93, т.2). 11.04.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 у справі №902/1154/22, в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (а.с. 96-102, т. 2). 17.04.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від заступника керівника Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 у справі №902/1154/22, в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" залишити без задоволення (а.с. 107-112, т. 2). Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 розгляд апеляційних скарг відкладено на 30.05.2023 об 15:00 год. (а.с. 145, т. 2). В судове засідання 30.05.2023 з`явились прокурор та представник позивача (в режимі відеоконференцзв`язку). Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Міністерства оборони України та надав усні пояснення щодо суті спору. Заперечив доводи апеляційної скарги Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" з підстав, викладених у відзиві. Прокурор також підтримав доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України, надав усні пояснення щодо суті спору. Заперечив доводи апеляційної скарги Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" з підстав, викладених у відзиві. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі. Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне. 25.08.2021 між Міністерством оборони України (Замовник, позивач) та Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" (Виконавець, відповідач) укладено Договір № 370/3/5/2/1/9 про закупівлю послуг за державні кошти (Договір), відповідно до п.1.1. якого Виконавець зобов`язується надати Замовникові Послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (регламентований ремонт танко-ремонтної майстерні ТРМ-80 з доведенням до виду ТРМ-80Д) (далі ремонт Виробів) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг (Додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги (а.с. 38-45, т. 1). Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору термін надання послуг - відповідно до Календарного плану надання послуг з ремонту Виробів (додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору. Термін проведення ремонту Виробів встановлюється Календарним планом надання послуг (Додаток 1 до Договору). За змістом пункту 5.18. Договору зобов`язання Виконавця по наданню послуг за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження Акту приймання наданих послуг Замовником (Додаток 4 до Договору). Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення терміну виконання зобов`язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості. Окрім того, за не повернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання Послуг, Виконавець сплачує проценти за кожний день користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невикористаних коштів. Відповідно до п. 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Згідно із п. 8.2 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (п. 8.3. Договору). Цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а з питань розрахунків - до повного виконання Сторонами зобов`язань по цьому Договору. Закінчення строків Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії Договору (п.п. 10.1., 10.2. Договору). Додатком №1 до Договору сторони погодили Календарний план надання послуг з ремонту Виробів, визначивши термін виконання ремонту - 15.11.2021 та термін надання звітних документів - 30.11.2021 (а.с. 46, т. 1). У Специфікації до Договору сторони визначили найменування та номери виробів, щодо яких надаються послуги з регламентованого ремонту (а.с. 47, т. 1). В подальшому, починаючи з 23.09.2021 між сторонами укладено ряд додаткових угод, відповідно до яких внесено зміни до Договору щодо строку попередньої оплати, ціни Договору, зміни до Специфікації та Календарного плану щодо кількості виробів відносно яких надаються послуги з регламентованого ремонту, строку дії Договору (а.с. 48-60, т. 1). Додатковою угодою №1 від 23.09.2021 внесено, зокрема, зміни до п. 4.5. Договору та викладено його в такій редакції: "За письмовим погодженням між Сторонами, відповідно до належним чином оформленого Рішення заступника Міністра оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах особливого періоду та у період проведення операції об`єднаних сил, Замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі до 30% від ціни Договору терміном на три місяці (але не пізніше терміну надання послуг за Договором) згідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти. Виконавець у строк не пізніше терміну поетапного надання послуг, після отримання попередньої оплати, повинен надати Замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок Замовника." Додатковою угодою №4 від 29.12.2021 внесено зміни до п. 10.1. Договору в частині строку дії договору до 30.03.2022. Поряд з цим в редакції Додаткової угоди №5 від 03.03.2022 внесено зміни в Календарний план надання послуг з ремонту Виробів, визначивши кількість регламентованого ремонту 3 одиниць виробів. 28.09.2021 на рахунок ДП "45 експериментальний механічний завод" перераховано попередню оплату за Договором в сумі 6 131 010, 43 грн згідно вимоги на оплату №370/3/302 від 27.09.2021. Факт виконання обумовленого у Специфікації ремонту Виробів підтверджується спільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом №1 приймання наданих послуг з ремонту Виробів від 23.02.2022 на загальну суму 7 669 944 грн з ПДВ (а.с. 75, т. 1); Міністерство оборони України двічі зверталося до відповідача із претензіями щодо неналежного виконання умов Договору (а.с. 61-70, т.1), поряд з цим у матеріалах справи міститься відповідь на претензію вих. №130 від 22.02.2022, яка обґрунтована простроченням виконання зобов`язання внаслідок обставин непереборної сили, що підтверджено копією сертифікату Вінницької ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №500-22-0071 від 18.02.2022. Як зазначає прокурор, ДП "45 експериментальний механічний завод" було порушено строки виконання Договору № 370/3/5/2/1/9 від 25.08.2021 в частині надання послуг до 15.11.2021 та звітних документів до 30.11.2021, а також зобов`язань щодо повернення попередньої оплати в сумі 6 131 010,43 грн, внаслідок чого Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону подано позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" 759 324, 45 грн - пені за порушення строків надання послуг; 536 896, 08 грн - штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів та 263 549, 45 грн - суми процентів за порушення термінів надання звітних документів. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 у справі №902/1154/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на користь Міністерства оборони України 644 275, 30 грн - пені; 536 896, 08 грн - штрафу та 17 718, 02 грн - витрат на сплату судового збору. У стягненні 115 049, 15 грн пені та 263 549, 45 грн процентів відмовлено. Місцевий господарський суд зазначив, що факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Однак, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів безпідставності стягнення 115 049,15 грн пені внаслідок неправильного визначення початку прострочення виконання зобов`язання, а також безпідставності стягнення процентів, що по своїй суті є пенею та призводить до подвійного стягнення. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді. Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру". Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Предметом позову у даній справі є вимоги заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" про стягнення штрафних санкцій за договором №370/3/5/2/1/19 від 25.08.2021 про закупівлю послуг з ремонту і технічного обслуговування МТО-80 та її модифікації з доведенням до виду МТО-80Д у сумі 1 559 769 грн. Прокурор зазначає, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України. Листом вих. №15-190 вих-22 від 26.10.2022 Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону повідомила Міністерство оборони України про намір в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернутися в інтересах держави в його особі до Господарського суду Вінницької області з відповідним позовом. Обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. Протягом розгляду даної справи Міністерство оборони не заперечило щодо здійснення представництва інтересів держави у даному спорі прокурором та не повідомило про намір самостійно звернутися з позовом до суду. Поряд з цим позивач у даному спорі підтримав позицію прокурора щодо задоволення позову. Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду, прокурор звернувся з даним позовом. Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. З укладеного між сторонами Договору № 370/3/5/2/1/9 про закупівлю послуг за державні кошти від 25.08.2021 вбачається, що останній за своєю правовою природою є фактично договором підряду, що містить деякі елементи договору надання послуг. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Основний критерій відмінності роботи від послуги, на який найчастіше звертається увага при розгляді господарських справ (встановлення дійсних правовідносин між сторонами спору) - майновий результат роботи і відсутність такого у послуги. Іншими словами різниця між послугами і роботами полягає у тому, що саме оплачується - процес (послуги) чи результат (роботи). У зобов`язаннях по виконанню робіт на одного з контрагентів покладається обов`язок виконати роботу, яка б завершувалась досягненням певного матеріального результату, а в зобов`язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками, тобто споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої зазвичай не збігається з часом її надання. З матеріалів справи вбачається, що пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем поетапно за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання Замовником Акту приймання наданих послуг, який є невід`ємною частиною Договору (Додаток 4 до Договору), відповідно до наданих Виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). Згідно зі ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 550 ЦК України). Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Так, відповідно до Календарного плану надання послуг з ремонту Виробів (Додаток №1 до Договору) сторони визначили термін виконання ремонту - 15.11.2021 та термін надання звітних документів - 30.11.2021. Тобто сам по собі Додаток №1, як календарний план надання послуг, містить у собі дві дати та етапи робіт, останньою з яких є 30.11.2021. Поряд з цим не зважаючи на наявність етапності виконання договору, на думку суду, дані умови Договору не змінюють самої правової природи зобов`язання з виконання підрядних робіт, яке в даному випадку по своїй суті є неподільним зобов`язанням, яке за наявності декількох дат виконання, має бути виконане не пізніше останньої дати, погодженої сторонами. Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення терміну виконання зобов`язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості. Отже, відповідальність у вигляді пені за змістом п. 7.2. Договору сторони встановили саме за порушення терміну виконання зобов`язання, а не виконання певних етапів робіт. Водночас у п. 5.18. Договору сторони визначили, що зобов`язання Виконавця по наданню послуг за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження Акту приймання наданих послуг Замовником (Додаток 4 до Договору). Системно проаналізувавши у своїй сукупності вищезазначені умови Договору, погоджені на розсуд сторін, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальність відповідача, як Виконавця за Договором, у вигляді пені та штрафу має місце у разі виконання відповідачем зобов`язання за Договором поза межами 30.11.2021. Оскільки у розумінні положень договору та чинного законодавства про підряд невиконання таких робіт саме у строк до 30.11.2021 призводить до прострочення виконання зобов`язання та настання відповідальності. Однак в даному випадку, факт остаточного (повного) виконання ремонту виробів, обумовлених у Специфікації, зафіксовано у Акті №1 приймання наданих послуг з ремонту Виробів, який датовано 23.02.2022. При цьому такий Акт обопільно підписано сторонами без жодних зауважень і застережень та сторони підтвердили, що взаємних претензій (щодо якості та комплектності Виробу) не мають. Так, Договором не передбачено яким саме документом визначається дата фактичного виконання ремонту, однак виконання зобов`язання Виконавця за Договором сторони погодили саме за фактом підписання та затвердження Акта приймання наданих послуг Замовником (п. 5.18 Договору). Підписання такого Акта, як засвідчення факту виконання зобов`язання щодо передання робіт підрядником і прийняття їх замовником, відповідає приписам ч. 4 ст. 882 ЦК України. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що зобов`язання відповідача за Договором є простроченим з 01.12.2021, а не з 16.11.2021, як визначено позивачем. Аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції. Судом першої інстанції здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок пені за період прострочення з 01.12.2021 по 22.02.2022 на суму 7 669 944 грн та встановлено обґрунтованість такого нарахування саме в сумі 644 275,3 грн, що є на 115 049, 15 грн менше, ніж заявлено позивачем. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду та приходить до висновку про правомірність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у визначеній судом сумі 644 275, 30 грн. Щодо вимоги позивача про нарахування штрафу в порядку п. 7.2. Договору колегія суддів приходить до висновку, що дана вимога є обгрунтованою і суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її задоволення. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за не повернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання Послуг, Виконавець сплачує проценти за кожний день користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невикористаних коштів. Водночас у цьому ж пункті зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України Сторони встановили інший розмір відсотків - 0 (нуль) відсотків для Замовника. Поряд з цим колегія суддів звертає увагу, що зобов`язання відповідача за Договором є цілісним, сторони погодили його виконання саме за фактом підписання та затвердження Акта приймання наданих послуг Замовником (п. 5.18 Договору). Тобто допущене відповідачем прострочення виконання зобов`язання є одним і тим же правопорушенням, за що особа не може нести подвійну відповідальність. Принцип свободи договору належить до загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 ЦК України, та є одним із принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав. Водночас в межах свободи договору дозволено все те, що не суперечить Закону, а в даному випадку пункт 7.2. Договору в частині визначення процентів суперечить ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, що у разі їх одночасного застосування із визначеною сторонами пенею призведе до порушення положень ст. 61 Конституції України. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 263 549, 45 грн - процентів за порушення термінів надання звітних документів. Щодо доводів скаржника Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" про наявні у даному випадку форс-мажорні обставини, як підстави звільнення від взятих на себе договірних зобов`язань, колегія суддів зазначає наступне. Змістом частини 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов язання. Положеннями статті 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов язання, відсутність у боржника необхідних коштів. При цьому, у пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Відповідно до частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" (від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР; зі змінами, внесеними згідно із Законом № 530-ІХ від 17.03.2020) вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непероборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. У свою чергу, за визначенням пункту 3.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 р. № 44(5), не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної та національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо. Колегія суддів зауважує, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. На підтвердження наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) відповідачем надано сертифікат Вінницької торгово-промислової палати № 0500-22-0071 від 18.02.2022 про форс-мажорні обставини, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): обмеження встановлені адміністративними та нормативно-правовими актами у зв`язку з пандемією Сovid в Німеччині та наслідки повені, що сталася влітку 2021 року в районі м. Кельн (Німеччина) щодо обов`язку (зобов`язання) ДП "45 ЕМЗ", а саме: виконати регламентований ремонт танко-ремонтної майстерні ТРМ-80 з доведенням до виду ТРМ-80Д, а Міністерство оборони України прийняти та оплатити ці послуги. Відповідно до вказаного сертифікату період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання: 21.10.2021, дата закінчення: 15.02.2022 У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Колегія суддів звертає увагу, що форс-мажор (у даному випадку обмеження встановлені адміністративними та нормативно-правовими актами у зв`язку з пандемією Сovid в Німеччині та наслідки повені) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Водночас, відповідачем не доведено, що саме обмеження встановлені адміністративними та нормативно-правовими актами у зв`язку з пандемією Сovid в Німеччині та наслідки повені, призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за Договором. З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до Вінницької торгово-промислової палати з листом (заявою) про засвідчення форс-мажорних обставин 15.02.2022, тобто після закінчення строків, встановлених Договором, на виконання ремонту (15.11.2021) та на надання звітних документів (30.11.2021). Сертифікат №0500-22-0071 Вінницької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий 18.02.2022. Таким чином, відповідач почав вживати заходи з засвідчення форс-мажорних обставин після звернення позивача до нього з претензіями від 12.01.2022 та 07.02.2022. У висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 вказано: "повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні янайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору; водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор)". Окрім того, колегія суддів зазначає, що вищевказані форс-мажорні обставини (наймасштабніша повінь у м. Кельн Федеративної Республіки Німеччина, що сталася 14.07.2021) існували як до укладення Договору №370/3/5/2/1/9 від 25.08.2021 між Міністерством оборони України та ДП "45 ЕМЗ", так і на момент укладення договору 26.07.2021 між ДП "45 ЕМЗ" та ДП "Автомоторс", а умовами спірного договору не передбачено, що здійснюватиметься поставка комплектуючих частин саме ДП "Автомоторс". У договорі №370/3/5/2/1/9 від 25.08.2021 відсутні будь-які посилання на вказане підприємство. Таким чином, неможливість виконання свого зобов`язання іншим контрагентом відповідача - ДП "Автомоторс" не має прямого впливу на зобов`язання сторін за Договором № 370/3/5/2/1/9 про закупівлю послуг за державні кошти від 25.08.2021, позаяк ДП "Автомоторс" не є стороною такого Договору. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання відповідача на обставини непереборної сили, які існували на час укладення Договору, не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення. На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на апелянтів. Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Міністерства оборони України та Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2023 у справі №902/1154/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №902/1154/22 повернути до Господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "08" червня 2023 р. Головуючий суддя Розізнана І.В. Суддя Грязнов В.В. Суддя Бучинська Г.Б.