Постанова Закарпатський апеляційний суд № 305/461/20

Справа № 305/461/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 18 травня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Фазикош Г.В., з участю секретаря Сливки С.В., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 29 березня 2022 року (у складі судді Ємчука В.Е.) за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» до Ясінянської селищної ради Рахівського району та ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, недійсними договору купівлі-продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, - ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» (надалі Залізниця) звернулося до суду з позовом у березні 2020 р. Після зміни предмету позовних вимог (т.1, а.с.131-133) просило: -визнати незаконним та скасувати рішення Лазещинської сільської ради в частині передачі у власність земельної ділянки площею 0,6658 га у с. Лазещина, 1087, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0289 га; -визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за № 760 приватним нотаріусом Маріною А.С.; -визнати недійсним Державний акт серії ЯЕ № 445003 від 18.06.2008 р. на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684501:01:001:0054 у державному реєстрі прав; -зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь АТ "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" земельну ділянку площею 0,0289 га, що накладається на смугу відведення залізниці, за кадастровим номером 2123684501:01:001:0054, і знаходиться в АДРЕСА_1 , як землі смуги відведення залізниці. Заявлені вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Позивач із метою оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування землями смуги відведення залізниці провів комісійне обстеження за напрямком Івано-Франківськ Рахів у адміністративних межах Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, в результаті чого (акт від 17.05.2017 р.) виявлено, що земельна ділянка на км 102 пк4-5, яка знаходиться у власності ОСОБА_1 , площею 0.0289 га накладається на смугу відведення залізниці. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру та державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 445003 від 18.06.2008 р. указану земельну ділянку загальною площею 0.6658 га придбано ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 760 від 13.02.2008 р. На земельну ділянку, яка накладається (перетинається) зі смугою відведення залізниці площею 0.0289 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 445003 від 18.06.2008 р. для ведення особистого селянського господарства та зареєстровано в Державному земельному кадастрі за № 2123684501:01:001:0054 і внесено до реєстру речових прав. Зайняття земельної ділянки спеціального призначення, якими є землі залізничного транспорту, з порушенням Закону України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності. У цьому випадку позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку належить розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. А власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку ( п.143 правового висновку Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц). Тобто, ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є захист права землекористування у виді усунення перешкод шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку. Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.11.2021 р. до участі в справі залучено Ясінянську селищну раду Рахівського району як правонаступника Лазещинської сільської ради рахівського району. Рішенням Рахівського районного суду від 29.03.2022 р. у задоволенні позову відмовлено. Указане судове рішення мотивоване недоведеністю заявлених вимог. У апеляційній скарзі Залізниця просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме: -визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 445003 від 18.06.2008 р. на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684501:01:001:0054 у Державному реєстрі прав; -витребувати від ОСОБА_1 на користь Залізниці земельну ділянку площею 0.0289 га, що накладається на смугу відведення залізниці за кадастровим номером 2123684501:01:001:0054 і знаходиться у АДРЕСА_1 , як землі смуги відведення залізниці; -провести розподіл судових витрат. Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого: -суд першої інстанції, пославшись на відсутність первинних правовстановлюючих документів, фактично позбавив права на захист землекористування залізниці стосовно теперішнього власника ( ОСОБА_1 ); -судом не надано належної оцінки щодо позовної вимоги про витребування від ОСОБА_1 земельної ділянки як одного зі способів захисту, який у цьому випадку є ефективним і може застосовуватися як самостійна вимога чи поєднана з іншими. У письмовому відзиві на скаргу Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області просить відмовити в задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін і розглянути справу без участі їх представника (т.2, а.с.1-12). Узагальнені заперечення зводяться до такого: -Залізниця не набула права користування спірною земельною ділянкою, оскільки в неї відсутні будь-які рішення органів місцевого самоврядування або правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку; -Представником Залізниці як суміжним землекористувачем не було підписано акт встановлення і погодження меж спірної земельної ділянки; -Доводи апелянта не ґрунтуються на законі та матеріалах справи, а є лише припущеннями. У письмовому поясненні Ясінянська селищна рада Рахівського району як правонаступник усіх прав і обов`язків Лазещинської сільської ради позов та апеляційну скаргу Залізниці не визнає і категорично заперечує, оскільки Залізниця не надала достатніх доказів у підтвердження свого права на землекористування спірною земельною ділянкою, яка була оформлена відповідно до діючого на той час законодавства. Просить розглянути справу без участі її представника (т.2, а.с.31-32). У судове засідання учасники справи вчетверте не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого всі були належно повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Окрім того, Залізниця у своїй письмовій заяві від 28.11.2922 р. просила провести розгляд справи без участі її представника (т.2, а.с.33). За таких обставин колегія суддів вважає необхідним розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їх правова аргументація відома та зрозуміла. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, із таких мотивів. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги про визнання протиправним рішення органу місцевого самоврядування і правочину, на підставі яких ОСОБА_1 був виданий оскаржуваний державний акт, не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач не довів, що цей акт і правочин були видані всупереч прийнятим рішенням або визначеній компетенції органу, який його видав, і те, що він порушує саме його права та охоронювані законом інтереси, що підлягають захисту шляхом відновлення порушеного права. Позовні вимоги про визнання недійсним Державного акту серії ЯЕ № 445003 від 18.06.2008 р. на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 , і скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684501:01:001:0054 у державному реєстрі прав, зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь АТ "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" земельної ділянки площею 0,0289 га, що накладається на смугу відведення залізниці за кадастровим номером 2123684501:01:001:0054 і знаходиться в АДРЕСА_1 як землі смуги відведення залізниці, не можуть бути задоволені, оскільки відповідні правовстановлюючі документи, а саме: рішення Лазещинської сільскої ради, без номера, без дати, та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6658 га в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 від 13.02.2008 р., які є підставою для переходу до особи прав на земельну ділянку, не встановлені судом, є такими, що не приймалися зазначеним органом місцевого самоврядування, та не посвідчувалися нотаріусом, а відтак ці вимоги є похідними. При цьому, суд установив наступні факти й обставини. За твердженням Залізниці відповідач ОСОБА_1 володіє земельною ділянкою площею 0,6658 га в АДРЕСА_1 , частина площі якої у розмірі 0,0289 га накладається (перетинається) зі смугою відведення залізниці. Указану земельну ділянку ОСОБА_1 має у власності на підставі рішення Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за № 760 приватним нотаріусом Маріною А.С. і державного акту серії ЯЕ № 445003 від 18.06.2008 р. на право власності на земельну ділянку. Ухвалою суду від 15.04.2020 р., за клопотанням представника позивача, витребувано від приватного нотаріуса Рахівського нотаріального округу Маріни А.С. копію договору купівлі-продажу земельної ділянки пл. 0,6658 га, кадастровий номер 2123684501:01:001:0054, що розташована в АДРЕСА_1 від 13.02.2008 р. № 760, укладений на користь ОСОБА_1 , та від Лазещинської сільської ради Рахівського району копію рішення сільської ради про виділення у власність земельної ділянки пл. 0,6658 га, кадастровий номер 2123684501:01:001:0054, що розташована в АДРЕСА_1 , яка на цей час перебуває у власності ОСОБА_1 . На виконання указаної судової ухвали Лазещинською сільською радою надано до суду повідомлення № 143 від 29.04.2020 р., зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,6658 га, кадастровий номер 2123684501:01:001:0054, яка розташована в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2008 р. № 760, посвідченого приватним нотаріусом Маріною А.С. На підставі цього договору купівлі-продажу ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 18.06.2008 р., серія ЯЕ № 4545003. Іншої підстави для набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку не існує. Лазещинська сільська рада не приймала рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,6658 га, кадастровий номер 2123684501:01:001:0054, яка розташована в АДРЕСА_1 . Натомість, рішенням 16 сесії ІУ скликання Лазещинської сільської ради від 22.12.2005 р. ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку 0,8661 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , на підставі чого їй був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.10.2010 р. серії ЗК № 030342. Отже, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,8661 га, кадастровий номер 2123684501:01:001:0016, розташовану в АДРЕСА_1 , частину якої (0,200 га) у 2008 р. було продано згідно з договором купівлі-продажу від 13.02.2008 р. № 760, посвідченого приватним нотаріусом Маріною А.С., а на частину земельної ділянки, яка лишилася у власності продавця (0,6658 га), виготовлена землевпорядна документація, яка разом з договором купівлі-продажу стала підставою для надання державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.10.2010 р. серії ЗК № 030343. Також приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріною А.С. у відповідь на витребування доказів надано повідомлення № 65/011 від 30.09.2021 р. про те, що витребуваний договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,6658 га з кадастровим номером 2123684501:01:001:0054, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на користь громадянки ОСОБА_1 , не посвідчувався, у нотаріальній конторі відсутній, у зв`язку з чим виконати ухвалу суду про витребування доказів неможливо. Рішенням 16 сесії ІУ скликання Лазещинської сільської ради Рахівського району від 22.12.2005 р. затверджено проект відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передано у власність ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,8661 га. Відповідно до державного акту серії ЯЕ № 445003 від 18.06.2008 р., ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6658 га в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 760 від 13.02.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Маріною А.С., що підтверджено витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2103887862019 від 13.11.2019 р. У той же час немає даних про те, між ким укладений цей договір, а позивачем згадується лише ОСОБА_1 . Залізниця доводить, що для захисту його порушених земельних прав необхідно визнати незаконним і скасувати рішення Лазещинської сільської ради в частині передачі у власність земельної ділянки площею 0,6658 га у АДРЕСА_1 , що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0289 га, проте не вказує ні номер, ні дату рішення. Натомість, під час судового розгляду цей довід спростовано матеріалами справи, з яких випливає, що Лазещинською сільською радою не приймалося жодного рішення про передачу у власність відповідачки ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,6658 га в АДРЕСА_1 . Тобто, відсутній сам акт індивідуальної дії (рішення) органу місцевого самоврядування, який просить визнати незаконним скасувати позивач. Насправді ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку площею 0,8661 га на підставі рішення 16 сесії ІУ скликання від 22.12.2005 р., яке не є предметом спору. Здобутими в процесі розгляду справи документами та матеріалами спростовується також і довід позивача щодо оспореного правочину від 13.02.2008 р. № 760, посвідченого приватним нотаріусом Маріною А.С., оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,6658 з кадастровим номером 2123684501:01:001:0054, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на користь громадянки ОСОБА_1 , не посвідчувався, у нотаріальній конторі відсутній. Отже, позивач просить скасувати неіснуючий договір купівлі-продажу земельної ділянки на користь ОСОБА_1 . Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким чином, що відповідачка ОСОБА_1 отримала за рішенням Лазещинської сільської ради Рахівського району земельну ділянку загальною площею 0,6658 га в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, яку ж і отримала на підставі договору купівлі-продажу № 760 від 13.02.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Маріною А.С., про що надалі видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Тобто, з цих тверджень позивача випливає, що відповідачка ОСОБА_1 сама собі продала земельну ділянку, отриману за рішенням органу місцевого самоврядування, що суперечить нормам чинного законодавства України. Зробивши припущення про наявність рішення Лазещинської сільської ради в частині передачі відповідачці земельної ділянки площею 0,6658 га в АДРЕСА_1 , договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6658 га в АДРЕСА_1 , у користь ОСОБА_1 , від 13.02.2008 р. № 760, позивач фактично бездоказово резюмував виникнення в нього порушеного права стосовно земельної ділянки та припустився логічної помилки, коли в обґрунтування свого позову фактично використав концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип диспозитивності цивільного судочинства. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги, які по суті ухваленого рішення зводяться до питання способу захисту порушеного права з покликанням на відповідну судову практику ВС, колегія суддів відхиляє у зв`язку з наступним. Згідно з положеннями ст.ст. 152, 155 ч.1 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173 ЦК України). Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення, за умови його невідповідності закону, не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункт 46), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42, 43, 47, 49). Тобто, звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути належним способом захисту прав позивача без оспорювання рішення органу місцевого самоврядування, яке вже було реалізовано та вичерпало свою дію, без оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності за умови, що такі рішення, правочин і державний акт існували та стосувалися спірної земельної ділянки і конкретної особи (осіб), а також за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі доведеності, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав. Однак, у спірних правовідносинах установлено та не спростовано, що Лазещинська сільська рада не приймала рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,6658 га, кадастровий номер 2123684501:01:001:0054, яка розташована в АДРЕСА_1 , а договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,6658 га з кадастровим номером 2123684501:01:001:0054, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на користь громадянки ОСОБА_1 , не посвідчувався, у нотаріальній конторі відсутній; немає даних і про те, між ким укладений цей договір. До того ж, позивач у порядку зміни предмету позову заявив вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку Залізниці, що за своїм правовим змістом є вимогою негаторного характеру, на яку не поширюється строк позовної давності, але потребується оспорення відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, договору та іншого правочину, в той час, як в апеляційній скарзі уже просить задовольнити вимогу про витребування земельної ділянки, тобто віндикаційну вимогу, на яку поширюється позовна давність, але не потребується оспорення усього ланцюжка правових підстав і правочинів, а це різні правовідносини. При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова в задоволенні негаторного позову не позбавляє позивача права заявити віндикаційний позов про витребування земельної ділянки і навпаки. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» залишити без задоволення. 2.Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 29 березня 2022 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 02 червня 2023 р. Судді: