Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/9296/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" червня 2023 р. Справа№ 910/9296/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Тищенко О.В. Гончарова С.А. за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.06.2023 у справі №910/9296/22 (в матеріалах справи) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Служби безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023, повний текст якого складений 23.03.2023 у справі № 910/9296/22 (суддя Алєєва І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Служби безпеки України за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення 1 310 679, 43 грн. ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 035 531,65 грн. за поставлений у періоди з 21.11.2021 по 30.11.2021, з 01.12.2021 по 18.12.2021 та з 01.01.2022 по 07.02.2022, але неоплачений природній газ, а також нарахованих за невиконання вказаного обов`язку пені в сумі 104 281,27 грн., 3 % річних в сумі 12 082,84 грн. та інфляційних втрат в сумі 158 783,67 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що: - за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу, тобто постачальником, який не має право відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; - 26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 809 і від 09.12.2020 року № 1236» п. 2 якої встановлено зобов`язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021, серед іншого, бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником; - враховуючи те, що відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України) та у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем у визначені періоди останнього автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача, а спожитий відповідачем у вказані періоди природний газ, відповідно, віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що: - ним за результатами здійснення переговорів 15.11.2021 з третьою особою укладено договір на постачання природного газу № 25-1054/21-БО-Т умови якого відповідач виконував своєчасно та у повному обсязі , а включення його до портфелю постачальника «останньої надії» є наслідком невиконання третьою особою прийнятих на себе зобов`язань щодо реєстрації ЕІС-коду відповідача в реєстрі власних споживачів; - відповідачу рахунки на оплату газу від позивача не надходили, відповідач повідомив позивача про існування укладеного з третьою особою договору на постачання природного газу № 25-1054/21-БО-Т від 15.11.2021; - заборгованість, нарахована позивачем за типовим договором у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання не підлягає відшкодуванню з боку відповідача, оскільки вказані збитки утворені не з вини відповідача, а внаслідок безпосередніх дій третьої особи. Третя особа у письмових поясненнях зазначила про те, що: - з огляду на укладення з відповідачем договору на постачання природного газу № 25-1054/21-БО-Т від 15.11.2021, нею 16.11.2021 було подано запит на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника на точці виходу Київоблгаз, проте при реєстрації споживача (відповідача) третя особа отримала повідомлення про те, що ЕІС-код відповідача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об`єктів споживання); - інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких споживачів виключно окремо по кожному об`єкту (вузлу обліку) із зазначенням ЕІС-коду споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу, проте шаблоном договору постачання природного газу передбачалось зазначення лише ЕІС-коду споживача; - водночас інформацію від споживача (відповідача) щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу по точці виходу Київгазу по яких буде здійснюватись постачання природного газу в рамках укладеного договору третьою особою отримано листом на електронну пошту 06.12.2021, а 16.12.2021 подано запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника на точці виходу Київгаз, які (запити) було підтверджено 16.12.2021 та зареєстровано відповідача в реєстрі споживачів третьою особи з датою початку постачання з 19.12.2021; - також 04.01.2022 відповідач попросив третю особу приєднати до укладеного між ними договору ще два додаткових об`єкти споживання, з огляду на що 05.01.2022 третя особа подала відповідні інформаційні запити, які (запити) було підтверджено 05.01.2022 та зареєстровано відповідача в реєстрі споживачів третьою особи з датою початку постачання з 08.01.2022; - вказане свідчить про те, що третьою особою було забезпечено реєстрацію споживача (відповідача) на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів постачальника. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/9296/22 позовні вимоги задоволено та присуджено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 1 035 531,65 грн., пеню у розмірі 104 281,27 грн., 3 % річних в розмірі 12 082,84 грн., втрати від інфляції в розмірі 158 783,67 грн. та судовий збір у розмірі 19 660,19 грн. При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується як факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії», так і обсяги спожитого газу та те, що вказаний газ відповідачем оплачено не було, з огляду на що позивач має право на стягнення як вартості вказаного газу, так і нарахованих за прострочення виконання обов`язку по його оплаті, інфляційних втрат, 3 % річних та пені у заявлених позивачем до стягнення сумах. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Служба безпеки України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/9296/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам, які мають значення для справи внаслідок їх неправильної оцінки та неправильного визначення обставин правовідносин, а оскаржуване рішення ухвалене у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що дії саме третьої особи призвели до виникнення у відповідача спірної заборгованості перед позивачем, а відтак такі суми не можуть бути стягнуті з відповідача. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023, справу № 910/9296/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.. З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/9296/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/9296/22. 08.05.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/9296/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.06.2023 об 11:00 год. 06.06.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й у суді першої інстанції та додатково зауваживши на тому, що відповідач визнав споживання обсягу природного газу, поставленого позивачем та направив на адресу позивача лист № 19/11-3645ВС від 15.05.2023 з пропозицією укласти мирову угоду, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. До відзиву позивачем додано копію листа відповідача № 19/11-3645ВС від 15.05.2023. У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2000/23 від 06.06.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9296/22. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/9296/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А. Станом на 06.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило. Щодо наданого позивачем додаткового доказу, а саме копії листа відповідача № 19/11-3645ВС від 15.05.2023, колегія суддів зазначає таке. Враховуючи, що апелянт додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав. Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України). У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. У апеляційній скарзі апелянт не наводить жодних обґрунтувань щодо неможливості подати вказані докази до суду першої інстанції, проте зі змісту вказаних доказів слідує, що всі вони не існували на момент винесення оскаржуваного рішення. Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18. За таких обставин, додана позивачем під час апеляційного перегляду копія листа відповідача № 19/11-3645ВС від 15.05.2023 як додатковий доказ колегією суддів не приймається. Третя особа представників в судове засідання не направила, про причин неявки суду не повідомила. Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження. Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав. Позивач відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»). 26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» (далі Постанова КМУ № 1102), п 2 якої постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, серед іншого, доповнено п. 41-8 яким визначено зобов`язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником. Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України). Стаття 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Згідно з пунктом 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила постачання природного газу), підставою для постачання природного газу споживачу є: - наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; - наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; - наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; - включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді: - відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків. або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника. Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: - реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді; - інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет. функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Пунктом 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи; Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС: - постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем; - з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди га є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу. Реєстрація постачальником, крім постачальника «останньої надії», побутового споживача здійснюється на безстроковий період; - реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках: 1) відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»; 2) відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня. наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником; - реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу; - дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі; - на наступну газову добу після реєстрації оператора газорозподільної системи в реєстрі споживачів іншого постачальника, крім постачальника «останньої надії», або підтвердження номінації оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, на газову добу D до 15:00 UTC (17:00 за київським часом) години для зимового періоду та 14:00 UTC (17:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби (D-1), оператор газорозподільної системи автоматично виключається з реєстру споживачів постачальника «останньої надії»; - оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. З довідки ТОВ «Оператор газотранспортної системи» № ТОВВИХ-22-6251 від 14.06.2022 слідує, що відповідача (споживача за ЕІС-кодом - 56XS000009G2200B) було включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» у періоди з 21.11.2021 по 18.12.2021 та з 01.01.2022 по 07.01.2022, і у вказані періоди відповідачем було спожито наступні обсяги природного газу: з 21.11.2021 по 30.11.2021 - 5 566,17 м3; з 01.12.2021 по 18.12.2021 - 10 632,41 тис. м3; з 01.01.2022 по 07.01.2022 - 10 962,35 тис. м3. Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу: - договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника; - договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. - договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. З огляду на те, що у визначені вище періоди відповідача було включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» (позивача), в силу положень чинного законодавства між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та споживачем, а об`єми природного газу, спожитого відповідачем у такі періоди автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача, а спожитий у вказані періоди природний газ віднесено до об`ємів, поставлених саме позивачем. При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення заборгованості з огляду на те, що ним було укладено договір з третьою особою. Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що 15.11.2021 відповідач (споживач) та третя особа (постачальник) уклали договір постачання природного газу № 25-1054/21-БО-Т (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник передає замовлений Споживачем обсяг природного газу у період з 15.11.2021 по грудень 2022 року в кількості 199,740 тис. куб. метрів Відповідно до п. 3.2 Договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. З наданих третьою особою пояснень слідує, що: - з огляду на укладення з відповідачем Договору нею 16.11.2021 було подано запит на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника на точці виходу Київоблгаз, проте при реєстрації споживача (відповідача) третя особа отримала повідомлення про те, що ЕІС-код відповідача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об`єктів споживання); - інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких споживачів виключно окремо по кожному об`єкту (вузлу обліку) із зазначенням ЕІС-коду споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу; - водночас інформацію від споживача (відповідача) щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу по точці виходу Київгазу по яких буде здійснюватись постачання природного газу в рамках укладеного договору третьою особою отримано листом на електронну пошту 06.12.2021, а 16.12.2021 подано запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника на точці виходу Київгаз, які (запити) було підтверджено 16.12.2021 та зареєстровано відповідача в реєстрі споживачів третьою особи з датою початку постачання з 19.12.2021; - також 04.01.2022 відповідач просив третю особу приєднати до Договору ще два додаткових об`єкти споживання, з огляду на що 05.01.2022 третя особа подала відповідні інформаційні запити, які (запити) було підтверджено 05.01.2022 та зареєстровано відповідача в реєстрі споживачів третьою особи з датою початку постачання з 08.01.2022. Отже, вказані пояснення, так як і інші наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що у періоди з 21.11.2021 по 18.12.2021 та з 01.01.2022 по 07.01.2022 в інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів постачальника-третьої особи фактично було зареєстровано не всі об`єкти споживача-відповідача до яких постачався природній газ, а відтак, з огляду на те, що відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України) в силу наведених вище положень чинного законодавства, об`єкти, які не були зареєстровані за постачальником-третьою особою, були включені до реєстру споживачів постачальника «останньої надії»-позивача та, з огляду на вказане, між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії». Про те, що відповідач за укладеним з третьою особою Договором отримав не всі необхідні йому обсяги природного газу свідчить і те, що з наданих третьою особою актів приймання-передачі природного газу (між відповідачем та третьою особою) від 30.11.2021 та від 31.12.2021 вбачається, що відповідачем було отримано газу менше, ніж обсяги, які погоджені сторонами у Договорі. В свою чергу обсяги поставленого позивачем відповідачу природного газу підтверджуються наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» довідкою ТОВ «Оператор газотранспортної системи» № ТОВВИХ-22-6251 від 14.06.2022. При цьому, колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що він, як споживач природного газу, має обов`язок оплатити всі отримані ним обсяги природного газу, та на тому, що заявлена позивачем до стягнення сума за своєю правовою природою не є збитками, а становить вартість спожитого відповідачем природного газу. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Типовий договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501. Так, за змістом розділу IV Типового договору: - постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (п. 4.1); - об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2); - постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3); - споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4). З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021. Цією ж постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість. Як вірно встановлено судом першої інстанції: - у період жовтень-листопад 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу не перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб. метр; - у період з 01.12.2021 по 07.01.2022 ціна розраховувалася відповідно до формули пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021; - з 01.12.2021 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ІІДВ) відповідно до умов публічного (укладеного) Типового договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка додається. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача. На виконання п. 4.4 Типового договору позивачем на адресу відповідача направлялись відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу № 34886 від 10.12.2021, № 2332 та № 6341 від 10.02.2022, однак вказані рахунки не були оплачені. Факт направлення цих рахунків підтверджується списками рекомендованих листів прийнятих АТ «Укрпошта» до пересилання. Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. публічного Типового Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято та не оплачено наступні обсяги природного газу: - з 21.11.2021 по 30.11.2021 - 5 566,17 м3 газу на суму 93 511,66 грн.; - з 01.12.2021 по 18.12.2021 - 10 632,41 тис. м3 на загальну суму 541 284,05 грн.; - з 01.01.2022 по 07.01.2022 - 10 962,35 тис. м3. на загальну суму 400 735,94 грн. Також, позивачем відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ не побутовим споживачем постачальнику «останньої надії» №119/4.3- 1743-2022 від 28.01.2022, в якій позивач просив відповідача сплатити спірну заборгованість. Вказана вимога залишилася без виконання. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 1 035 531,65 грн., пеню в сумі 104 281,27 грн., 3 % річних в сумі 12 082,84 грн. та інфляційні втрати в сумі 158 783,67 грн. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Яке встановлено вище, за умовами укладеного між позивачем та відповідачем Типового договору відповідач прийняв на себе обов`язок оплачувати поставлений позивачем природній газ, проте доказів виконання вказаного обов`язку матеріали справи не містять. З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті природного газу на суму 1 035 531,65 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 1 035 531,65 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 104 281,27 грн., 3 % річних в сумі 12 082,84 грн. та інфляційних втрат в сумі 158 783,67 грн. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманого за Типовим договором природного газу, позивач відповідно до приписів Типового договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду. За таких обставин, суд першої інстанції, перевіривши виконанні позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, правомірно задовольнив позовні вимоги за розрахунками позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. Щодо посилань відповідача на те, що дії саме третьої особи призвели до виникнення у відповідача спірної заборгованості перед позивачем, а відтак такі суми не можуть бути стягнуті з відповідача, колегія суддів зазначає таке. Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Типовим договором, а при розгляді справи судом встановлено порушення відповідачем умов вказаного договору в частині проведення розрахунків за поставлений газ, що свідчить про законність вимог позивача про стягнення з відповідача плати за отриманий газ, а також нарахованих за невиконання обов`язку по оплаті газу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що наведені ним заперечення, які фактично зводяться до порушення третьою особою обов`язків за Договором, не спростовують факту наявності у відповідача обов`язку оплатити саме позивачу спірні обсяги природнього газу. За змістом положень ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, ймовірне недодержання третьою особою своїх обов`язків за Договором не може свідчити про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов Типового договору. При цьому, так як правовідносини сторін (відповідача та третьої особи) за Договором не є предметом розгляду у цьому судовому провадження, факти належного виконання третьою особою прийнятих на себе за Договором обов`язків колегією суддів не досліджуються та не встановлюються. Водночас, у випадку якщо відповідач вважає, що третьою особою неналежним чином були виконані прийняті на себе за Договором обов`язки, він не позбавлений права вимагати, в тому числі і в судовому порядку, стягнення з третьої особи безпідставно отриманих коштів, штрафних санкцій, збитків тощо. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/9296/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства Служби безпеки України задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/9296/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/9296/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9296/22. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 06.06.2023. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді О.В. Тищенко С.А. Гончаров