Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/4521/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4521/22 пров. № А/857/6840/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Улицького В.З., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року (ухвалене головуючим - суддею Біньковською Н.В. у м. Львів) у справі № 300/4521/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, та забов`язання до вчинення дій, ВСТАНОВИВ: Позивачка звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.05.2022 № 89 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил - рідного внука ОСОБА_2 , щодо якого ОСОБА_1 тривалий час виконувала фактичні обов`язки як матері так і батька унаслідок смерті рідної матері та позбавлення рідного батька батьківських прав, одноразової грошової допомоги з підстави загибелі під час безпосередньої участі у бойових діях; зобов`язати Міністерство оборони України, призначити та виплатити ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил - рідного внука ОСОБА_2 , щодо якого ОСОБА_1 тривалий час виконувала фактичні обов`язки як матері так і батька унаслідок смерті рідної матері та позбавлення рідного батька батьківських прав, одноразову грошову допомогу з підстави загибелі під час безпосередньої участі у бойових діях відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до відповідача за виплатою одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її внука під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України, однак рішенням Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.02.2022 ОСОБА_1 протиправно відмовлено у призначенні та виплаті вказаної допомоги. Відмова мотивована тим, що позивач не була членом сім`ї загиблого, в тому числі не була його утриманцем. Позивач стверджує, що належить до кола осіб, які вважаються членами сім`ї військовослужбовця, а тому має право на отримання грошової допомоги у разі загибелі такого військовослужбовця, оскільки була опікуном онука - ОСОБА_2 , тривалий час виконувала обов`язки як матері так і батька, унаслідок смерті його матері та позбавлення батька батьківських прав. Просить позов задовольнити. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано п. 5 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.05.2022 № 89 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця - її онука ОСОБА_2 , внаслідок загибелі (смерті), пов`язаної із захистом Батьківщини. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця - її онука ОСОБА_2 , внаслідок загибелі (смерті), пов`язаної із захистом Батьківщини. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Позивачка скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Крім цього у відзиві просить постановити окрему ухвалу в правоохоронні органи про наявність підстав на притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності з підстав подачі завідомо надуманої апеляційної скарги. Щодо постановленні окремої ухвали, колегія суддів вважає про відсутність підстав для постановлення такої. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, 31.01.2020 ОСОБА_2 та Міністерство оборони України, в особі командира Військової частини НОМЕР_1 уклали контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. Військова частина НОМЕР_2 сповістила ОСОБА_1 про те, що її онук ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в районі населеного пункту Благодатне Миколаївської області, що підтверджується сповіщенням №76 від 28.03.2022. Згідно довідки про причину смерті від 30.03.2022 причиною смерті ОСОБА_2 , 2001 року народження, стало осколкове поранення правої нижньої кінцівки. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 06.04.2022, виданого Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті село Благодатне, Баштанський район, Миколаївська область. В наказі командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №96 від 20.04.2022 зазначено, що ОСОБА_2 проходив службу у Збройних Силах України та загинув в результаті вогнепального поранення, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій. 05.05.2022 ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4) із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 її внука ОСОБА_2 . Зазначена заява та додані до неї документи разом із висновком командування ІНФОРМАЦІЯ_4 про наявність у ОСОБА_1 права на отримання грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» листом від 05.05.2022 №9/1/643 були надіслані для розгляду до Міністерства оборони України. За наслідками розгляду поданої позивачкою заяви комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум зроблено висновок про відмову у призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, про що було складено протокол від 27.05.2022 №89. Підставою для відмови позивачці у призначені одноразової грошової допомоги зазначено те, що ОСОБА_1 була опікуном ОСОБА_2 до досягнення ним повноліття. Згідно зі ст.77 Сімейного кодексу України, піклування припиняється у разі досягнення фізичною особою повноліття (18 років), тому ОСОБА_1 не може бути отримувачем одноразової грошової допомоги ні як утриманець, ні як член сім`ї загиблого. На день загибелі військовослужбовця піклувальник не здійснював опіку і не мав прав та обов`язків щодо забезпечення ОСОБА_2 . Даних про перебування бабусі на утриманні онука та призначення їй пенсії в разі втрати годувальника як утриманцю немає. Копію посвідчення «член сім`ї загиблого» не надано, тому статус члена сім`ї загиблого не підтверджено. У зв`язку з викладеним, вказана комісія дійшла висновку, що позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті. Частиною 1 ст. 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Тобто, вказаний вище Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Частиною 1 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Частиною 6 та 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Водночас, ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначене ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ. Тобто, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Разом з цим, як вірно зазначив суд першої інстанції, що для вірного вирішення цього спору, суду слід встановити коло осіб, які вважаються членами сім`ї військовослужбовців та мають право на отримання грошової допомоги у разі загибелі таких військовослужбовців. Закон № 2011-ХІІ, який є спеціальним у спірних правовідносинах, визначення «члена сім`ї» не містить. При цьому, члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Статтею 31 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка визначає в яких випадках члени сім`ї будуть вважаються утриманцями, передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Відповідно до частин 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, ознаками, за наявності яких можна стверджувати, що особи належать до однієї сім`ї є спільність їх проживання, пов`язаність спільним побутом та наявність у них по відношенню один до одного взаємних прав та обов`язків. Конституційний суд України, у своєму рішенні у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин 4 і 5 ст. 22 Закону України «Про міліцію» та ч. 6 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») зазначив, що членами сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).» Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що: а) позивачка та загиблий ОСОБА_2 проживали разом; б) позивачка та загиблий ОСОБА_2 вели спільний побут та мали взаємні права та обов`язки. Так, зокрема суд першої інстанції врахував, що станом на час виникнення спірних правовідносин позивачка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . В свою чергу, загиблий ОСОБА_2 до смерті також був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання. Крім цього, підтвердженням спільного проживання позивачки та ОСОБА_2 однією сім`єю та ведення спільного господарства, є: свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 11.07.2001 загиблого, свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 від 29.12.2017, свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 17.11.2004, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 23.05.2008, рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03.10.2013 у справі №342/783/13-п, розпоряджень Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 04.11.2013 №309 та від 21.11.2013 №334, які були додані позивачем до заяви про призначення про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її внука ОСОБА_2 , слідує, що у зв`язку із тим, що мати загиблого ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його батько ухилявся від виконання батьківських обов`язків через що рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03.10.2013 був позбавлений батьківських прав, ОСОБА_2 після смерті матері залишився на вихованні та утриманні бабусі по лінії матері - ОСОБА_1 , з якою спільно проживав. За змістом рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03.10.2013 у справі №342/783/13-п, рішенням Чернелицької селищної ради № 39 від 10.06.2008 ОСОБА_1 призначено опікуном над внуком. Неповнолітній ОСОБА_4 (попереднє прізвище ОСОБА_2 до зміни 29.12.2017) проживав з бабусею ОСОБА_1 , виховувався нею, навчався в школі, ОСОБА_1 цікавилась навчально-виховним процесом, забезпечувала ОСОБА_4 матеріально, регулярно відвідувала батьківські збори, класні виховні заходи, слідкувала за його здоров`ям, створювала умови для навчання вдома. Згідно з розпорядженням Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області № 309 від 04.11.2013 малолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Городенківська районна державна адміністрація Івано-Франківської області прийняла розпорядження №334 від 21.11.2013, яким призначила ОСОБА_1 опікуном над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3. Також суд враховує, що повідомлення про смерть (загибель) ОСОБА_2 № 76 від 28.03.2022, видане Військовою частиною НОМЕР_2 , було адресоване саме позивачці, а не будь-якій іншій особі. Колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що вказані докази у сукупності та кожен зокрема підтверджують те, що позивачка є членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 у розумінні вимог Сімейного кодексу України та має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок його загибелі під час виконання обов`язків військової служби. Суд враховує, що відповідачем вказаний факт не ставиться під сумнів, останній посилається лише на те, що на час загибелі військовослужбовця піклувальник (позивачка) не здійснювала опіку і не мала прав та обов`язків щодо забезпечення ОСОБА_2 . Разом з цим суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги такі доводи відповідача, оскільки вони жодним чином не спростовують факту спільного проживання і ведення спільного побуту позивачкою та ОСОБА_2 . Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.07.2022 у справі №240/5809/18. Враховуючи наведене вище, суд вважає, що п. 5 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.05.2022 №89 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця її онука ОСОБА_2 (дата загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_1 ), внаслідок загибелі (смерті), пов`язаної із захистом Батьківщини, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 28.02.2022 № 168, якою врегульовано питання деяких виплат військовослужбовцям, особам начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168 у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Пунктом 2 Постанови № 168 встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва). Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором. Таким чином, Постанова № 168 визначає перелік осіб, у результаті загибелі яких, сім`ям цих загиблих осіб виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн. Днем виникнення такого права - є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. І така грошова допомога може бути виплачена лише, якщо сім`я загиблої особи не отримала одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства. Як слідує з матеріалів справи, що дата загибелі (смерті) ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , припадає на період воєнного стану. При цьому встановлено, що загибель (смерть) ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 сталася внаслідок здійснення бойових дій, «Так, пов`язані із захистом Батьківщини». Відтак, враховуючи наведене вище колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку існують всі передбаченні законодавством підстави для призначенні позивачці одноразової грошової допомоги згідно п. 2 Постанови №

168. Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури». Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Таким чином, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п. 2 Постанови № 168, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця її онука ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язаної із захистом Батьківщини. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі № 300/4521/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький