Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/3169/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5290/23 Справа № 202/3169/22 Суддя у 1-й інстанції - Ісаєва Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Усик А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, -за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петренко Ірина Феліксівна на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про закриття провадження у справі від 05 квітня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ У червні 2022 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він є самотньою та хворою людиною похилого віку, є інвалідом 3-ї групи. У зв`язку з хронічними захворюваннями, він потребує значних витрат на придбання ліків, обстеження, проходження курсу лікування. Крім того, за станом здоров`я він потребує проведення хірургічної операції, грошових коштів на проведення якої у нього не має. Позивач також зазначив, що відповідачі у справі є його дітьми, однак добровільно матеріальної допомоги на його утримання вони не надають. Останні є працездатними особами, працюють, аліментів нікому не сплачують, проте, уникають від виконання своїх обов`язків. Він, позивач, не був позбавлений батьківських прав відносно жодного з відповідачів та сумлінно сплачував аліменти на їх утримання. У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь аліменти на його утримання у розмірі по 1/4 частині їх заробітку (доходу) з кожного. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2023 рокупровадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька закрито. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петренко Ірина Феліксівнанадійшла апеляційна скарга в якій ставиться питання про скасування ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про закриття провадження у справі від 05 квітня 2023 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на висновки судів вищих інстанцій апелянт зазначив, що підстави позову, поданого у червні 2022 року змінилися та не є тотожними з вимогами у цивільній справі № 202/8016/17 від 22 травня 2019 року, оскільки на даний час позивачем було надано суду безліч доказів на обґрунтування своїх позовних вимог. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзивів на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило. В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ Позивач та його представник Петренко І.Ф. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали. Відповідач ОСОБА_6 , відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Єлісєєв О.Д. проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Відповідачка ОСОБА_4 належним чином повідомлена про день та час розгляду справи (а.с.184), у судове засідання не з`явилась, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи: Рішенням судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2019 року у справі № 202/8016/17 ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення. Враховуючи, що у провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 202/8016/17, по якій судом було прийнято рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України. З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 зазначено, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц вказано, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17). Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15). За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Визначаючи підстави позову як елементи його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили. Європейський суд з справ людини у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2019 року у справі № 202/8016/17 ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог суд зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення. У червні 2022 року позивач повторно звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька З аналізу позовів вбачається те, що як на підставу заявлених позовних вимог про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, в обох позовах ОСОБА_1 посилається на свій похилий вік, поганий стан здоров`я, потребу у проведенні хірургічної операції, на яку він не має коштів, тяжке матеріальне становище та просить стягнути на його користь аліменти на його утримання у розмірі по 1/4 частині заробітку (доходу) з кожноговідповідача, що вказує на тотожність позовів. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що в цьому спорі вимоги про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька обґрунтовуються іншими доказами, не спростовують висновок суду першої інстанції про тотожність позовів, оскільки наявність у справі інших доказів підстав позову не змінює. Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла до переконання, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для закриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги цього висновку суду не спростовують і не дають підстави для скасування ухвали суду, яку постановлено з дотриманням вимог закону. При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Прийнята судом ухвала відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для її скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петренко Ірина Феліксівна залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про закриття провадження у справі від 05 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено та долучено до матеріалів цивільної справи 06 червня 2023 року. Судді: