Постанова 4850 № 200/146/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року справа №200/146/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 р. у справі №200/146/23 (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_2 грошової компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 16.12.2022 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 16.12.2022 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів зазначає, що позивач вимушений звертатись до суду у місячний строк після звільнення з військової служби (звільнений 16.12.2022 року, до суду звернувся 11.01.2023 року), попередньо 04.01.2023 року подавши до відповідача заяву про надання інформації щодо виплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно. При цьому відповідачем станом на день прийняття рішення судом не надано відповідь на заяву позивача та відзив на позовну заяву. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 10 липня 2018 року по 16 грудня 2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Так, наказом командира вказаної військової частини від 10 липня 2018 року № 195 (по стройовій частині) позивача з 10 липня 2018 року зараховано до списків особового складу військової частини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 грудня 2022 року № 351 (по стройовій частині) позивача, звільненого наказом від 08 грудня 2022 року № 244-РС о/с з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 16 грудня 2022 року. Грошову компенсацію вартості за не отримане під час проходження військової служби речове майно йому нараховано та виплачено не було, що не заперечується. 05 грудня 2022 року позивач подав на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт від (вх. № 9780/1 від 07 грудня 2022 року), в якому просив надати вказівку начальнику речової служби про надання йому довідки-розрахунку за не отримане речове майно, що належить до видачі, в зв`язку зі звільненням з лав Збройних Сил України по закінченню строку дії контракту, з метою отримання грошової компенсації за не отримане речове майно згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178. 04 січня 2023 року позивач надіслав до командування Сухопутних військ Збройних Сил України, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 (опис вкладення поштового відправлення АТ «Укрпошта» від 04 січня 2023 року, фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 04 січня 2023 року (трекінг 6780312836448))) заяву від 24 грудня 2022 року, що адресована командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України, в якій в частині грошової компенсації вартості за неотримане речове майно просив: 1) надати інформацію чи виплачена йому грошова компенсація вартості за неотримане речове майно; 2) надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі. Також, просив направити це звернення за належністю до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), оскільки в місті, де вона розташована, не працює відділення АТ «Укрпошти». При вирішенні справи суд виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2011-XII). Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII). Згідно із частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вищевказаної статті, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 232). Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №

178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів. Отже, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати: або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього. Право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно зберігається за ними і після їх звільнення їх з військової служби. Як встановлено судом, позивача, звільненого в запас, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Відтак, він мав право за бажанням отримати: або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього. Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно реалізується шляхом волевиявлення, тобто шляхом подання особою відповідної заяви (рапорту). Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження №К/9901/38716/18), від 29.08.2019 у справі № 2040/7697/18, від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту подання позивачем до відповідача заяви (рапорту) про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Як встановлено матеріалами справи, 04 січня 2023 року позивачем до командування Сухопутних військ Збройних Сил України було надіслано заяву (заява від 24 грудня 2022 року) з проханням надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі. В заяві позивач просив направити це звернення за належністю до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), оскільки в місті, де вона розташована, не працює відділення АТ «Укрпошти». Разом з тим, в заяві від 24 грудня 2022 року прохання виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно не міститься. Вказана заява, з якою позивач пов`язував позовні вимоги, фактично є запитом на отримання інформації. Також, в поданому позивачем до відповідача рапорті від 05 грудня 2022 року щодо надання довідки-розрахунку за не отримане речове майно, що належить до видачі, прохання виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно також не міститься. Доказів подання позивачем до відповідача інших заяв (рапортів) зі спірного питання не надано, про наявність таких не зазначено. Вказані обставини об`єктивно унеможливлювали надання позивачу грошової компенсації вартості за не отримане речове майно. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, позов подано до суду передчасно, адже позивач не позбавлений права на отримання грошової компенсації вартості за не отримане речове майно шляхом звернення до відповідача з відповідною заявою або рапортом. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав відсутні. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 р. у справі №200/146/23 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 р. у справі №200/146/23 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 06 червня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко