Постанова 4824 № 758/8610/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 758/8610/21 Головуючий у суді першої інстанції: Ковбасюк О.О. Номер провадження: 22-ц/824/3133/2023 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 травня 2023 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., при секретарі - Качалабі О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракицька Ірина Миколаївна, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права власності на недоотриману пенсію у порядку спадкування та зобов`язання до вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В: В Подільський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі ГУ ПФУ у Київській області, відповідач) про визнання права власності на недоотриману пенсію у порядку спадкування та зобов`язання до вчинення певних дій, в якому, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати право власності на недоотриману пенсію з 01 липня 2014 року по 10 червня 2017 року у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоотриману пенсію з 01 липня 2014 року по 10 червня 2017 року померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_2 , після смерті якої він отримав свідоцтво про паво на спадщину за заповітом, посвідчене приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області. Спадщина, на яку видане свідоцтво про право на спадщину, складається з суми недоотриманої пенсії у розмірі 50 501 грн. 74 коп. Однак, при отриманні грошових коштів вказана сума була безпідставно зменшена відповідачем до 42 201 грн. 10 коп. Розмір недоплати складає 8 300 грн. 64 коп. Позивач у своїй позовній заяві вказав, що зменшення суми недоотриманої пенсії відповідач обґрунтував ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що зазначена норма стосується недоотриманої пенсії самим пенсіонером, а не спадкоємцем. Померла ОСОБА_2 не отримувала пенсію протягом 2014-2019 років не з власної вини, а через бойові дії на території Луганської області, у зв`язку з чим, органи пенсійного фонду не здійснювали свої функції за місцем проживання померлої.. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракицька І.М., оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу, ГУ ПФУ у Київській області проти доводів апеляційної скарги заперечило, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракицька І.М., підлягає задоволенню виходячи з наступного. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, Подільський районний суд міста Києва виходив з того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог. Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 в місті Луганську, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №

87. Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Чумачовою Г.О. 01 червня 2000 року за реєстровим № 814, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її онук ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 50 501 грн. 74 коп., яка належала померлій ОСОБА_2 на підставі листа відділу з питань виплати пенсії № 14 Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 03 квітня 2020 року за № 1000-0415-8/25128. З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вбачається, що розмір недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 за період з 11 червня 2017 року по 30 червня 2019 року становить 42 201 грн. 10 коп. Спірні правовідносини у вказаній справі зводяться до питання про те, чи має право позивач на недоотриману пенсію з 01 липня 2014 року по 10 червня 2017 року у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст. 1219 ЦК України). Згідно із ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. З п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, вбачається, що для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. За змістом ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно із ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України. Відповідно до статті 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. Згідно із п. 4.14 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який було затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 із змінами та доповненнями, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Зі змісту постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 570/6046/14-ц вбачається, що під час розгляду справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування суду слід перевіряти чи були спадкоємцем здійснені всі необхідні заходи щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, чи вимагав він у відповідності до приписів пунктів 1, 3 глави 13 розділу I Порядку від нотаріусу винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва), чи оскаржував таку постанову у судовому порядку або відразу звернувся до суду за правилами позовного провадження. Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 має право на спадщину, яка складається з недоотриманої пенсії у розмірі 50 501 грн. 74 коп., що належала померлій ОСОБА_2 , яке видано на підставі листа відділу з питань виплати пенсії № 14 Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 03 квітня 2020 року за № 1000-0415-8/25128. Колегія суддів звертає увагу, що згідно із ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера. Рішення стосовно припинення виплати пенсії ОСОБА_2 на інших підставах суду не надано. Таким чином, колегія суддів вважає, що весь розмір пенсії, недоотриманої померлою, має бути сплачений її спадкоємцю без будь-яких обмежень, та правові підстави відмови у такому відшкодування відсутні. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування. Положеннями ст. 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року підлягає скасуванню із ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог. За правилами ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракицька І.М., підлягає задоволенню, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог, з ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4 540 грн. Керуючись статтями 141, 259, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракицька Ірина Миколаївна, задовольнити. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права власності на недоотриману пенсію у порядку спадкування та зобов`язання до вчинення певних дій задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на недоотриману пенсію за період: з 01 липня 2014 року по 10 червня 2017 року у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію за період з 01 липня 2014 року по 10 червня 2017 року померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 4 540 гривень судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар