Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/414/20

Справа № 308/414/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 травня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючої - судді Кожух О.А., суддів - Кондора Р.Ю., Собослоя Г.Г., за участі секретаря - Зубашкова М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тирпак Антон В`ячеславович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2022 року (повний текст рішення складено 22.11.2022, суддя Дергачова Н.В.) у справі №308/414/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі: Банк) звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 08.08.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір MKH7GA0000000026, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 58 331,97 доларів США, зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.08.2028. Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 08.08.2008. Позичальниця свої зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість, яку станом на 26.11.2019 Банк визначив у сумі 440 530,94 доларів США, з яких: 47 796,17 доларів США - заборгованість за кредитом; 73 921,11 доларів США - заборгованість за відсотками; 19 067,14 доларів США - заборгованість з комісії; 299 746,52 доларів США - пеня. При цьому, з урахуванням принципу диспозитивності, Банк просив суд стягнути з відповідачів солідарно саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 47 796,17 доларів США (за курсом 24,05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26.11.2019 складає 1 149 497,89 грн). Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2022 позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08.08.2008 № MKH7GA0000000026 за період із 15 січня 2015 року до закінчення строку дії договору 08.08.2028 у загальній сумі 44 554,71 доларів США, що за курсом 24.05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26.11.2019 року складає 1 071 540,78 грн. (Один мільйон сімдесят одна тисяча п`ятсот сорок гривень 78 копійок), яка складається із заборгованості 44554,71 доларів США заборгованості за кредитом (тілом кредиту). У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 24.11.2021 № 32855/32856/21-32 підпис від імені ОСОБА_2 у графі «19.2 ПОРУЧИТЕЛЬ» у оригіналі Договору поруки від 08.08.2008 № MKH7GA0000000026, укладеному між Приват Банком та ОСОБА_2 , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, належними та допустимими доказами доведено, що другий відповідач - ОСОБА_2 не підписувала договір поруки від 08.08.2008, тобто такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Стягуючи заборгованість з ОСОБА_1 з 15 січня 2015 року суд першої інстанції виходив з того, позивач звернувся до суду із цим позовом 15 січня 2020 року, тому щодо всіх щомісячних платежів по тілу кредиту, які позичальник повинен був сплатити до 15 січня 2015 року, сплинув встановлений сторонами п`ятирічний строк позовної давності, і в задоволенні позову щодо першого відповідача в цій частині слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Суд не взяв до уваги посилання представника ОСОБА_3 на сплив позовної давності через звернення 18.03.2009 ЗАТ КБ «ПриватБанк» до суду із позовом про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку в рахунок повного дострокового погашення заборгованості за цим кредитним договором, оскільки за ухвалою від 06.09.2010 цей позов був залишений без розгляду, що, відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України, не зупиняє перебігу позовної давності. На таке рішення суду подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тирпак А.В. Посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Банку відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права стосовно обчислення строку позовної давності; судом не враховано, що Банк раніше, 18.03.2009, звертався до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок повного дострокового погашення заборгованості за спірним кредитним договором; вважає, що даний позов пред`явлено у січні місяці 2020 року з пропуском узгодженого сторонами 5-річного строку позовної давності; посилається на те, що відповідно до п. 8.1.2 кредитного договору, внаслідок порушення позичальником термінів оплати на 120 календарних днів - настав строк повернення кредиту у повному обсязі (залишку заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, пені) - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки поручитель ОСОБА_2 та Банк рішення суду не оскаржили, тому апеляційний суд, з урахуванням принципу диспозитивності, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог до позичальника ОСОБА_1 , не роблячи висновків щодо неоскарженої частини рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 . Заслухавши суддю-доповідача, позицію відповідача ОСОБА_2 та представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08.08.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір MKH7GA0000000026, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 58 331,97 доларів США, зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.08.2028. Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 08.08.2008. Як зазначав Банк, позичальниця свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого Банк нарахував заборгованість, яка станом на 26.11.2019 складала 440 530,94 доларів США, з яких: 47 796,17 доларів США - заборгованість за кредитом; 73 921,11 доларів США - заборгованість за відсотками; 19 067,14 доларів США - заборгованість з комісії; 299 746,52 доларів США - пеня. Водночас, з урахуванням принципу диспозитивності, Банк просив суд стягнути саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 47 796,17 доларів США (за курсом 24,05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26.11.2019 складає 1 149 497,89 грн). У суді першої інстанції ОСОБА_1 подавала до матеріалів справи письмову заяву про застосування строків позовної давності, у якій посилалася, зокрема, на те, що Банк у 2009 році реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок повного погашення заборгованості за кредитним договором № MKH7GA0000000026 від 08.08.2008 у повному обсязі (а.с. 130-133, 134-135 т. 1, 194-196 т. 2, 217 т.2). На підтвердження зазначених обставин додавала копію позовної заяви Банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення від 16.02.2009 та оригінал ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 27.03.2009 про відкриття провадження у справі № 2п-1869/08 за позовом Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту (а.с. 134-135 т. 1, 217 т.2 ). При перевірці наявних відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень апеляційним судом встановлено, що раніше, у лютому 2012 року, Банк звертався до суду з позовом до ПАТ«Акцент-банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № MKH7GA0000000026 від 08.08.2008 у розмірі 775 769,04 грн; стягнути з ПАТ «Акцент-банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.2012 у справі № 0417/2990/2012, яке набрало законної сили 20.03.2012, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/47651266). Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 775 769,04 гривень. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 10 000,00 гривень. Цим рішенням встановлено, що згідно договору № MKH7GA0000000026 від 08.08.2008 ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 58 331,97 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.08.2028. Виконання зобов`язання було забезпечено договорами поруки: ПАТ «Акцент-Банк» - у розмірі 10000 грн., ОСОБА_2 - у тому ж розмірі, що і боржник. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою ОСОБА_1 умов договору № MKH7GA0000000026 від 08.08.2008 заборгованість за нею станом на 09.12.2011 складала 98 344,06 дол. США., в тому числі заборгованість: 47 526,84 дол. США - за кредитом; 21 137,63 дол. США - по процентам за користування кредитом; 4647,17 дол. США - по комісії за користуванням кредитом; 20 319,57дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань; 31,29 дол. США - штраф (фіксована частина); 4681,56 дол. США - штраф (процентна складова). У відповідь на запит апеляційного суду, Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська повідомлено листом від 21.04.2023 № 0417/2990/2012/7938/2023, що заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.2012 у справі № 0417/2990/2012 - набрало законної сили 20.03.2012 та станом на 21.04.2023 заяв про перегляд заочного рішення не надходило; цивільну справу № 0417/2990/2012 знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с.82). Також указаним судом надано копію такого заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.2012 у справі № 0417/2990/2012 із відміткою про набрання ним законної сили 20.03.2012 (а.с.83). Отже, Банк звернувшись у лютому 2012 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовними вимогами до ПАТ «Акцент-банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № MKH7GA0000000026 від 08.08.2008, реалізував своє право достроково вимагати заборгованість у повному обсязі, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки та комісії. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення - змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке не виконано в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за судовим рішенням заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Такий правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), та неодноразово підтверджений рішеннями Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у інших справах. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Така правова позиція викладена у постанові Велика Палата Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18), та неодноразово підтверджена рішеннями Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у інших справах. Таким чином, Банк звернувся у 2012 році до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у повному обсязі, рішенням суду справі № № 0417/2990/2012 позов було задоволено, проте Банк продовжував нараховувати передбачені кредитним договором відсотки та пеню. В даній справі Банк повторно просив стягнути з позивальника та поручителя ОСОБА_2 солідарно заборгованість за тілом кредиту у розмірі 47 796,17 доларів США. Підстав для закриття провадження у справі за п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України колегія суддів не вбачає, оскільки у справі № 0417/2990/2012, рішення у якій ухвалено Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 07.03.2012, було ухвалено не між тими ж самими сторонами та за іншими позовними вимогами. Отже, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості, яка стягнута судовим рішенням в іншій справі, є безпідставними та задоволенню не підлягають. Зважаючи на викладене, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з тим, що заборгованість за кредитним договором № MKH7GA0000000026 від 08.08.2008, у тому числі за відсотками станом на 09.12.2011, була уже стягнута з боржника ОСОБА_1 судовим рішенням у справі № № 0417/2990/2012. Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 130-133, 134-135 т. 1, 194-196 т. 2), колегія суддів зазначає, що у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, слід відмовити не внаслідок спливу позовної давності, а внаслідок необґрунтованості таких вимог (безпідставності матеріально-правових вимог), що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині. Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 , через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, (п.п.1, 3, 4 ст. 376 ЦПК України) слід скасувати та у задоволенні таких вимог Банку до ОСОБА_1 - відмовити. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 24109,66 грн (а.с. 38 т. 3), які підлягають стягненню на її користь з Банку. Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.1,3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2022 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 ) 24109,66 грн. у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 червня 2023 року. Головуюча: Судді: