Постанова Харківський апеляційний суд № 953/6098/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/6098/22 Головуючий І інстанції - Лисиченко С.М. Провадження № 33/818/307/23 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є. за участю захисника Ігнатенко З.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 09 січня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - УСТАНОВИВ Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, ОСОБА_1 05.10.2022 о 20 годині 30 хвилин в м. Харкові по вул. Шевченка, 84, керував автомобілем Toyota Camry Hibriо, державний номер НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку, в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД, м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, за результатами якого було складено висновок №1260: позитивний, ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 09.01.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що 05.10.2022 року його було незаконно зупинено працівниками поліції, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулося за його відсутності, до Управління патрульної поліції він не викликався, вважає, що це є порушенням його прав і суперечить вимогам ст. 256 КУпАП., оскільки він був позбавлений права надати пояснення. Про те, що працівниками поліції було складено протокол, він дізнався тільки коли отримав повістку про виклик до суду та ознайомився з матеріалами справи. В судовому засіданні захисник Ігнатенко З.І. апеляційну скаргу підтримала просила задовольнити та просила зупинити провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби, посилаючись на те, що він є наразі перебуває на військовій службі у ЗСУ та бажає приймати особисто участь у справі. Мотиви суду Розглядаючи клопотання захисника про зупинення провадження у справі апеляційний суд зазначає наступне. Якщо певні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону). 01.05.2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану. Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Враховуючи це, застосування норм КПК до правовідносин у даній справі за аналогією закону не видається можливим. Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі. Отже, чинним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо), стаття 277 КУпАП. Відповідно до ст.6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім цього, слід зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою і закриття провадження з цих підстав не відповідатиме інтересам самого ОСОБА_1 . Крім того, з наданих захисником доказів перебування ОСОБА_1 на службі в ЗСУ вбачається, що командиром ВЧ НОМЕР_2 видано рекомендаційний лист про призначення ОСОБА_1 на посаду стрілець-помічник гранатометника механізованої роти ВЧ НОМЕР_2 . Тобто надані судом докази свідчать лише про рекомендаційний характер зарахування ОСОБА_1 до лав ЗСУ. З урахуванням того, що судом першої інстанції було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення з участю ОСОБА_1 , а також з урахуванням того, що він скористався своїм правом та особисто подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції з викладенням ним доводів щодо заперечення висновків суду першої інстанції та ним було укладено договір з адвокатом, тобто професійним юристом, на представництво його інтересів, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання захисника слід відмовити. Розгляд справи слід продовжити, оскільки захиснику надано всі права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є достатнім для здійснення ефективного захисту та його подальшої участі у дослідженні доказів, які долучені до матеріалів справи. Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 05.10.2022 о 20 годині 30 хвилин в м. Харкові по вул. Шевченка, 84, керував автомобілем Toyota Camry Hibrio, державний номер НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку, в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД, м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, за результатами якого було складено висновок №1260: позитивний, громадянин ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 225417 від 09.10.2022 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: - оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - рапортом працівника поліції - повідомленням про запрошення ОСОБА_1 до підрозділу поліції за адресою: м.Харків, вул. Шевченка,26, для розгляду вчиненого останнім адміністративного правопорушення, яке відбудеться о 15-00 годині 09.10.2022 року. Зі змісту повідомлення вбачається, що воно отримано ОСОБА_1 05.10.2022 року, про що свідчить особистий підпис останнього; - висновоком КНП ХОР ОНД щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.10.2022, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у стані наркотичного сп`яніння (канабіноїди); - рапортом поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Гайдової В. від 09.10.2022 року, відповідно до даних якого 05.10.2022 під час патрулювання в м.Харкові екіпажом №1151, приблизно о 20-30 хвилин за адресою: м.Харків, вул Шевченка,84, м.Харків, було виявлено транспортний засіб Toyota Camry Hibrio, реєстраційний номер НОМЕР_1 з непрацюючою фарою. Водієм вказаного транспортного засобу був ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого під час бесіди були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. В подальшому ОСОБА_1 надав згоду на проходження огляду у відповідного лікаря КНП ХОР ОНД, після проходження огляду водій був відсторонений від керуванням транспортним засобом. 09.02.2022 отримано висновок відповідного фахівця, складений за результатами огляду ОСОБА_1 , який виявися позитивним. Водій транспортного засобу ОСОБА_1 заздалегідь був повідомлений про дату отримання висновку лікаря, однак на телефонні дзвінки не відповідав та не з`явився, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_1 був складений протокол про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову ДП018846885 про притягнення останнього адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП; Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Доводи захисника про те, що матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 керував автомобілем є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме, як вбачається з наданих суду письмових пояснень ОСОБА_1 особисто підтвердив, що 05.10.2022 року він керуючи автомобілем проїжджаючи біля буд.84 по вул. Шевченка в м.Харкові був зупинений інспектором патрульної поліції у зв`язку з тим, що фара автомобіля не працювала. Крім того, такі пояснення ОСОБА_1 особисто підтвердив в суді першої інстанції (а.с. 13, 26-28) Перевіряючи доводи апелянта про те, що зупинка автомобіля була незаконною, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими та погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що причина зупинки була зазначена в рапорті працівника поліції від 09.02.2023 року, а саме непрацююча фара автомобіля. Крім того, ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції 08.12.2022 року та в апеляційній скарзі зазначив, що транспортний засіб, під його керуванням був зупинений інспектором патрульної поліції у зв`язку з тим, що ліва фара автомобіля не працювала. Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП , оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Доводи апелянта про те, що його не викликали для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому було порушеного його право надати пояснення є необґрунтованими, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що 09.10.2022 року о 15-09 годині поліцейські здійснюють дзвінок ОСОБА_1 за телефонним номером НОМЕР_3 , разом з цим він був поза зоною досяжності. Крім того, в повідомленні про запрошення ОСОБА_1 до підрозділу поліції за адресою: м.Харків, вул. Шевченка,26, для розгляду вчиненого останнім адміністративного правопорушення, зазначено, що складання протоколу відбудеться о 15-00 годині 09.10.2022 року. ОСОБА_1 був ознайомлений з таким повідомлення про що свідчить його особистий підпис 05.10.2022 року . Таким чином, відомості зафіксовані на вказаному відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що і дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 09 січня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик