Постанова 4806 № 302/729/22

Справа № 302/729/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 01.06.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Біланинця І. І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Біланинця І. І., в с т а н о в и в : Постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Колочава Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, не працюючий, одружений, зі слів має на утриманні двох малолітніх дітей, визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. Відповідно до постанови, 10 липня 2022 року, о 00 годин 14 хвилин, рухаючись по вул. Шевченка, у с. Колочава Хустського району Закарпатської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «FIAT Scudo», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння відмовився в медичному закладі Міжгірської районної лікарні, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України. В апеляційній скарзі адвокат Біланинець І. І. вказує на те, що постанова суду єнеобґрунтованою та незаконною, просить її скасувати. Апелянт вважає, що дії працівників поліції та лікаря медичного закладу були упереджені відносно ОСОБА_1 . Вказує на те, що сертифікат, який може підтвердити кваліфікацію лікаря, остання стороні захисту не надала, акт медичного освідчення складений з порушеннями, медичний висновок є таким, що викликає сумніви, а відсутність відомостей про відсторонення водія від керування транспортним засобом свідчить про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Апелянт зазначає, що поліцейський під час розгляду справи у суді здійснював психологічний тиск на суд та сторону захисту. Звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутній відеозапис зупинки автомобіля ОСОБА_1 , оскільки, як стверджував під час розгляду справи у місцевому суді поліцейський, на той момент бодікамери не працювали. Однак, під час освідування вони були справними. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення складений безпідставно. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши пояснення адвоката Біланинця І. І., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності ОСОБА_1 , якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, однак до суду він не з`явився, хоча обізнаний з тим, що в апеляційному суді розглядається подана адвокатом Біланинцем І. І. апеляційна скарга. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення особи про судове засідання та думки адвоката Біланинця І. І. про можливий розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Отже, неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 «а» ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного), або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи дотримався зазначених вимог закону, повно і всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема такими. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №236563, 10 липня 2022 року, о 00 годин 14 хвилин, рухаючись по вул. Шевченка, у с. Колочава Хустського району Закарпатської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «FIAT Scudo» державний номерний знак НОМЕР_1 , від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння відмовився в медичному закладі Міжгірської районної лікарні, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України. У графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 зазначив, що: «він їхав з поля та від проходження медичного освідчення він відмовляється». Підписом у протоколі ОСОБА_1 підтвердив, що зміст процесуального документу йому відомий. Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ВАБ №099064 від 10.07.2022, підтверджується той факт, що за порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) грн (а. с. 3). Медичним висновком №261 від 10.07.2022 підтверджується те, що ОСОБА_1 пройшов освідування у закладі охорони здоров`я, а саме у КНП «Міжгірська РЛ», у результаті чого лікарка ОСОБА_2 констатувала, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння за об`єктивними ознаками (а. с. 4). На відеозаписі, який міститися на DVD - диску, відображена подія, яка мала місце 10.07.2022 за участю ОСОБА_1 , який, перебуваючи в приміщенні Міжгірської районної лікарні, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився та своєю поведінкою продемонстрував, що наміру пройти освідування він не має, за що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомився, про що свідчать у тому числі його підписи та письмові пояснення, викладені у протоколі. Окрім того, у матеріалах справи містяться такі процесуальні документи: направлення поліцейського СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Герби І.М., від 10.07.2022 відповідно до якого ОСОБА_1 направляється на освідування до медичного закладу (а.с.23); Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 261 від 10.07.2022, складений лікарем КНП ЛПУ «Міжгірська районна лікарня» ОСОБА_2 та відповідно до якого у обстежуваного ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження обстеження ОСОБА_1 відмовився (п.18) та за результатами огляду встановлено у ОСОБА_1 алкогольне сп`яніння по об`єктивних ознаках (п. 20) (а. с. 24); посвідчення про проходження підвищення кваліфікації серії АР № 005563, з якого вбачається, що лікар КНП ЛПУ «Міжгірська районна лікарня» ОСОБА_2 проходила підвищення кваліфікації у Ужгородському національному університеті за циклом спеціалізації (удосконалення) «діагностика станів сп`яніння» (а. с. 26). Оцінюючи кожен вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Герба І.М. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу та інших матеріалів справи, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Окрім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що під час розгляду апеляційної скарги сторона захисту не надала доказів, які можуть свідчити про те, що поліцейський діяв всупереч закону при перевірці особи водія, направленні ОСОБА_1 на освідування та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, і що апелянт оскаржував дії працівників поліції, що фактично дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 погодився із законністю дій працівника поліції. Також апеляційним судом не встановлено жодних даних і про те, що в лікаря КНП «Міжгірська РЛ» ОСОБА_2 , у присутності якої ОСОБА_1 відмовився від проходження освідування, були підстави для обмови щодо факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння безпосередньо у закладі охорони здоров`я, у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази. Апеляційний суд бере до уваги і те, що, відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила у відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі Порядок). Відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт перебування за кермом автомобіля та зупинку транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , а також перебування апелянта у медичному закладі КНП «Міжгірська РЛ», куди працівники поліції направили ОСОБА_1 на проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння та відмову від такого, в апеляційній скарзі не заперечується. Натомість, апелянт вказує на те, що дії працівників поліції та лікаря медичного закладу були упереджені відносно ОСОБА_1 . Твердження у цій частині апеляційним судом розцінюються критично з огляду на таке. Так, саме письмовими доказами та змістом відеозапису підтверджується, що працівники поліції при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 , виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, про що власне повідомили ОСОБА_1 особисто, під час спілкування з ним, відтак запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, жодних порушень закону при направленні ОСОБА_1 на освідування, працівниками поліції вчинено не було. Згідно з п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, (далі - Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно з положеннями п.12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Як вбачається зі змісту відеозаписів, на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 відмовився від освідування у присутності лікарки ОСОБА_2 , аргументуючи це тим, що не хоче цього робити. Таким чином, враховуючи наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) працівники поліції обґрунтовано, відповідно до положень п. 6 розділу І та п.12 Розділу ІІ Інструкції вимагали від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Дослідивши фактичні обставини справи, які послідовно, у хронологічному порядку зафіксовані на відеозаписах, суд апеляційної інстанції не вбачає жодних підстав вважати, що відносно ОСОБА_1 були вчинені провокації, тиск або інші неправомірні дії з боку працівників поліції чи лікарки ОСОБА_2 , які б призвели до того, що ОСОБА_1 змусили примусово або всупереч його волі прибути до медичного закладу, або він під тиском підписав наявні у справі процесуальні документи, у тому числі пояснення, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, про те, що від освідування водій ОСОБА_1 свідомо відмовився. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив наявні у справі докази, не знайшли свого підтвердженні під час апеляційного розгляду справи. Такі, що спростовуються наявними у справі доказами та жодним чином не впливають на висновки місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є твердження апелянта про те, що сертифікат, який може підтвердити кваліфікацію лікаря, остання ОСОБА_1 не надала, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що причиною відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 було те, що на його вимогу надати для ознайомлення вищевказаний сертифікат, йому відмовили у його пред`явленні. З огляду на це, апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про те, що акт медичного освідчення складений з порушеннями, а медичний висновок є таким, що викликає сумніви, оскільки наявними доказами підтверджено, що на водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову на законну вимогу пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР, а не за перебування у такому стані, як це передбачено п. 2.9 «а» ПДР. Належними та достатніми доказами спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що відсутність відомостей про відсторонення водія від керування транспортним засобом свідчить про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння. З наявного у справі відеозапису убачається, що під час складання матеріалів адміністративного правопорушення у присутності ОСОБА_1 , останньому повідомлено, що транспортний засіб марки «FIAT Scudo» державний номерний знак НОМЕР_1 , буде вилучений працівниками поліції, відтак останнього відстороненого від керування автомобіля. На законність та обґрунтованість висновків місцевого суду не впливають доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутній відеозапис зупинки автомобіля ОСОБА_1 , оскільки, як стверджував під час розгляду справи у місцевому суді поліцейський, на той момент бодікамери не працювали. Однак, під час освідування вони були справними. На відеоматеріалі, який досліджений апеляційним судом, чітко зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження освідування, що стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд визнає безпідставними твердження апелянта про те, що поліцейський під час розгляду справи у суді здійснював психологічний тиск на суд та сторону захисту. Відхиляючи доводи в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що свідок ОСОБА_3 , який є поліцейським СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області підтвердив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення і під час розгляду справи у місцевому суді. Так, надаючи пояснення з приводу вказаної події у суді першої інстанції, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України про завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, поліцейський ОСОБА_3 пояснив, що 10.07.2022, він ніс добову службу разом з поліцейським ОСОБА_4 . Знаходячись в с. Колочава, побачили автомобіль марки «Фіат», який рухався по вул. Шевченка та у якого не горів задній габарит. Увімкнувши проблискові маячки на службовому автомобілі, вони зупинили вказаний транспортний засіб марки «Фіат», керуючись вимогами ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Документів водій при собі не мав. Його особу було встановлено за допомогою бази ІПНП та з`ясовано, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 . При розмові з водієм було виявлено, що останній мав ознаки алкогольного сп`яніння: нечітке мовлення, різкий запах з порожнини рота. Водієві було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі «Міжгірська районна лікарня», на що ОСОБА_1 погодився. Від керування автомобілем «Фіат» ОСОБА_1 був відсторонений, про що складений акт про вилучення даного транспортного засобу, який був поміщений на майданчик відділення поліції №

2. На службовому автомобілі через 30-40 хвилин вони прибули до районної лікарні смт Міжгір`я. Всі разом зайшли до кабінету лікаря, яка запропонувала ОСОБА_1 продути у прилад газоаналізатора «Драгер», однак той відмовився проходити медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, що було зафіксовано на бодікамеру. Причини відмови від проходження медичного огляду ОСОБА_1 не пояснював, будь-якої недовіри лікарю не висловлював, зауважень на дії працівників поліції від нього не надходило. В подальшому ним відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення вимог п. 2.5 ПДР, оскільки ОСОБА_1 в приміщенні районної лікарні відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що пояснення свідка, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки вони відібрані у встановленому законом порядку, сумнівів у достовірності та об`єктивності цих пояснень апеляційний суд на вбачає. Вказані пояснення підтверджують обставини, які викладені у письмових доказах та на відеозаписі, що міститься у матеріалах справи. Разом з тим, як убачається з оскаржуваної постанови, сторона захисту під час розгляду справи у місцевому суді не надала жодних доказів, які можуть ставити під сумніви достовірність наданих поліцейським ОСОБА_3 вищевикладених пояснень. На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені. З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд доходить до висновку про те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.5 ПДР та, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з неповнотою судового розгляду, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Отже, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова суду першої інстанції як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни, а подана стороною захисту апеляційна скарга без задоволення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Біланинець І. І. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН