Постанова 4857 № 380/14610/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14610/22 пров. № А/857/6420/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Улицького В.З., за участю секретаря Пославського Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року (постановлену головуючим суддею Качур Р.П. у м. Львові) про закриття провадження у справі № 380/14610/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу за період з 16.08.2016 по 28.02.2018; визнати протиправними дії відповідача щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 18.04.2019; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 16.08.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 18.04.2019, виходячи з фіксованої величини 4 049,03 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що за період з 16.08.2016 по 28.02.2018 відповідач повинен нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, а з 01.03.2018 по 18.04.2019, виходячи з фіксованої величини 4049,03 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 18.04.2019 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 18.04.2019, виходячи з фіксованої величини 4049, 03 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 закрито. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач вже звертався до суду з вимогами про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.04.2019 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за наслідками розгляду яких прийнято судове рішення, яке набрало законної сили. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що зі змісту позовної заяви слідує, що позивач у цій справі (380/14610/22) заявив зокрема такі позовні вимоги: визнати протиправними дії відповідача щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 18.04.2019; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 18.04.2019, виходячи з фіксованої величини 4 049,03 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 380/12586/20, яке набрало законної сили 24.11.2021, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16.08.2016 по 18.04.2019у; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.08.2016 по 18.04.2019. При цьому, в межах адміністративної справи № 380/12586/20, ОСОБА_1 заявлено такі позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.08.2016 по 18.04.2019 в повному обсязі; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 16.08.2016 року по 28.02.2018 року, а в період з 01.03.2018 по 18.04.2019 не врахування абзаців 4, 6, пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16.08.2016 по 18.04.2019 в сумі 117316,80 грн, із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 16.08.2016 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 18.04.2019 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Відтак, позивач вже звертався до суду з вимогами про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.04.2019 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, за наслідками розгляду яких прийнято судове рішення, яке набрало законної сили. Суд зазначає також те, що перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 380/12586/20 судом апеляційної інстанції був ініційований саме позивачем. Також суд враховує, що позивачем у справі № 380/12586/20 вже було заявлено позовні вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.04.2019 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 і судом прийнято рішення щодо таких вимог, яке набрало законної сили. А тому, зі спірних позовних вимог слідує, що є судове рішення у справі № 380/8755/20, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Не є спірною та обставина, що позивачу відповідно до вказаного вище рішення суду було здійснено виплату індексації грошового забезпечення. У цій адміністративній справі позовні вимоги заявлені у зв`язку з незгодою позивача із виконанням відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/12586/20 щодо неправильного застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Однак вказані позовні вимоги були предметом розгляду у справі № 380/12586/20, тобто, є судове рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відтак, за своєю сутністю зміст позовних вимог, які були заявлені позивачем в межах адміністративної справи № 380/12586/20 та в даній справі є тотожними. При цьому, формулювання змісту заявлених позовних вимог у спосіб який є відмінним від наведеного у справі № 380/12586/20 не змінює суті спірних правовідносин та обставин, якими позивач їх обґрунтовує. В даному випадку, колегія суддів погоджується з вказаним вище висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих же підстав. Отже, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору. Тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Колегія суддів зазначає, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна покликання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення праворозуміння таких норм. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі у вказаній частині позовних вимог, оскільки між сторонами новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав який вирішений в судовому порядку та рішення суду набрало законної сили. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують судове рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року про закриття провадження у справі № 380/14610/22 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 01 червня 2023 року