Постанова Одеський апеляційний суд № 523/3720/20

Номер провадження: 22-ц/813/5196/23 Справа № 523/3720/20 Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.05.2023 року м. Одеса .Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря Сінько А.І., учасники справи: позивачі Товариство з обмеженою відповідальністю Одеський орден "Знак Пошани" завод Продовольчого машинобудування Підприємство з колективною власністю Завод "Продмаш", Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп плюс Сервіс", відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Департамент міського господарства Одеської міської ради, Комунальне підприємство "Міське агентство з приватизації житла", ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» на протокольну ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року, постановлену Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Дяченко В.Г. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Одеського ордену "Знак Пошани" завод Продовольчого машинобудування Підприємство з колективною власністю Завод "Продмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп плюс Сервіс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла", ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про скасування розпорядження та визнання права власності, в с т а н о в и в: У березні 2020 року позивачі Товариство з обмеженою відповідальністю Одеський орден "Знак Пошани" завод Продовольчого машинобудування Підприємство з колективною власністю Завод "Продмаш" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп плюс Сервіс" звернулись до суду із вказаним позовом, збільшивши згодом підстави позову, залучивши у якості співвідповідача ОСОБА_3 та який мотивувало тим, що відповідно до договору дарування № 800 від 31.07.2013 року, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В. купівлі-продажу від 27.07.2013 року, ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла в дар 536/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55.2 кв.м, житловою площею 35,6 кв.м. У пункті 1.1. вказаного договору зазначено, що вказана частка належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори від 27.11.2007 року. Згідно із витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 7322747 від 31.07.2013 року, 464/1000 квартири АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 1950 від 19.07.2018 року, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Заботкіною Т.Ю. Частка 464/1000 вибула із власності Заводу «Продмаш» на законних підставах, а саме на підставі договору купівлі-продажу. Вважають, що право власності ОСОБА_7 на нерухоме майно - 536/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55.2 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м. є незаконним та підлягає скасуванню. Житловий будинок АДРЕСА_2 , станом на 1987 рік перебував в державній власності та знаходився в оперативному управлінні заводу «Продмаш». 27.07.1990 завод «Продмаш» придбав у власність зазначений житловий будинок, що підтверджується Державним актом про викуп майна державного орендного підприємства Одеського заводу «Продмаш». Таким чином завод «Продмаш» придбав у держави майно шляхом викупу. Перевіркою, здійсненою Фондом державного майна України в 1993 році, встановлено, що викуп державного майна орендного підриємства Одеського заводу «Продмаш» відповідав чинному на той час законодавству. На виконання рішення Виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19.04.1991 року, зареєстровано на праві власності за Заводом «Продмаш» будинки, в тому числі і будинок АДРЕСА_2 . На підставі рішення № 234 від 19.04.1991 року, завод «Продмаш» 20.05.1991 року зареєстрував своє право власності та отримав Реєстраційне посвідчення на домоволодіння АДРЕСА_2 . На виконання протоколу № 68 Загальних зборів учасників Одеського ордена «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування, підприємство з колективною власністю завод «Продмаш» від 25 квітня 2014 року, та протоколу № l Загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» (далі ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС) від 20.06.2014 року для створення статутного капіталу, у жовтні 2014 року у відповідності з актом приймання-передачі від 01.10.2014 року Одеський ордена «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування, підприємство з колективною власністю Завод «Продмаш» передав, а ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» прийняв до Статутного капіталу Товариства домоволодіння в цілому, з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , крім приміщень відчужених раніше. Відповідно до листа КП «Міське агентство з приватизації житла» від 10.03.2017 року № 122/01-09, стало відомо, що ОСОБА_5 незаконно приватизувала 536/1000 частки квартири АДРЕСА_3 , так як будинок за адресою: АДРЕСА_2 станом на липень 1994 року належав на праві власності Заводу «Продмаш». У відповідності з діючою на липень 1994 року редакцією Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» останній визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання, що також зазначається у діючій редакції цього закону. 27.07.1990 завод «Продмаш» придбав у власність зазначений житловий будинок, і приватизація не стосується житлового фонду, що належить особам на праві інших ніж державна форма власності, тому оскільки квартира АДРЕСА_1 станом на липень 1994 року не відносилася до об`єктів приватизації, тому не могла бути приватизована у відповідності до закону, а особи, що мешкали в будинку, мали право набути право набути право власності на інших підставах, а не в порядку приватизації. Проте, відповідно до розпорядження органу приватизації № 3521 від 12.07.1994 та свідоцтва про право власності на житло від 12.07.1994, ОСОБА_5 набуто право власності на 536/1000 частин квартири АДРЕСА_1 шляхом приватизації 536/1000 частин квартири АДРЕСА_4 . У зв`язку із проведенням приватизації всупереч ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», тому зазначені розпорядження органу та свідоцтво про право власності на житло підлягають скасуванню. На теперішній час 536/1000 частин квартири АДРЕСА_5 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 800 від 31.07.2013 року, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В, за яким ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла в дар 536/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55.2 кв.м, житловою площею 35,6 кв.м. У пункті 1.1. вказаного договору зазначено, що вказана частка належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори від 27.11.2007 року. У зв`язку з тим, що 536/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , вибула з володіння Заводу шляхом ї незаконної приватизації, Завод має право витребувати 536/1000 частки квартири АДРЕСА_4 від добросовісного набувача ОСОБА_1 шляхом визнання договору дарування № 800 від 31.07.2013 року недійсним та повернення права власності за Заводом «Продмаш». А тому ТОВ «Темп плюс сервіс» фактично не в змозі прийняти від Заводу «Продмаш» будинок в цілому, так як деякі квартири в спірному будинку вибули із володіння власника - Заводу «Продмаш» поза його волею, тобто фактично були викрадені у Заводу. А тому ТОВ «Темп плюс сервіс» заявляє тотожні вимоги разом із Заводом на втрачене майно, так як це необхідно для можливої подальшої передачі втраченого майна на баланс ТОВ «Темп плюс сервіс» для завершення повної та остаточної передачі будинку у власність ТОВ «Темп плюс сервіс» в частині втрачених Заводом квартир. Оскільки Завод дізнався про здійснення незаконної приватизації лише 10 березня 2017 року при отримані на адвокатський запит відповіді від КП «Міське агентство з приватизації житла» від 10.03.2017 року № 122/01-09, відповідно до якої було надано копії документів, що свідчать про порушення прав Заводу шляхом вчинення приватизаційних дій стосовно майна, яке належить на праві власності Заводу. Зазначений адвокатський запит було подано з метою отримання інформації про те, яким чином власність Заводу вибула з його володіння, так як при проведенні технічної інвентаризації, яка проводилася в 2014 році з метою передачі майна ТОВ «Темп плюс сервіс», було встановлено лише відсутність квартир у власності Заводу, що стало підставою для з`ясування підстав переходу права власності на квартири до третіх осіб без відома власника - Заводу. Тому позивачі просили вважати строк для подачі позовної заяви не пропущеним і формально поновити його. Відновити порушене право Заводу «Продмаш», скасувавши розпорядження органу приватизації № 35421 від 12.07.1994 року, яким 536/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 29,6 кв.м передано ОСОБА_5 , та свідоцтво про право на 536/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , видане 12 липня 1994 року на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів № 35421 від 12.07.1994 року, шляхом витребування майна від добросовісного набувача ОСОБА_1 , визнавши недійсним договір дарування № 800 від 31.07.2013 року, виданий Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В., скасувавши реєстрацію права власності на 536/1000 квартири за адресою: АДРЕСА_6 , зареєструвавши право власності на квартиру за Одеським орденом «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування, підприємство колективною власністю завод «Продмаш». Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2020 року прийнята позовна заява до розгляду, відкрите провадження у справі та призначене у справі підготовче засідання на 04.08.2020 об 11-й. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Хайнак В.Д. про закриття провадження у справі. Закрито підготовче засідання та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14-10 год 21.03.2022 року. Розгляд справи неодноразово відкладався та призначений вчергове на 16.02.2023 о 12-й. 09 лютого 2023 року на адресу суду першої інстанції від позивача ТОВ «Завод «Продмаш» надійшла заява про зміну предмету позову по справі № 523/3718/20, в якій просив відновити порушене право Заводу «Продмаш» шляхом витребування 536/100 частини квартири АДРЕСА_1 , від добросовісного набувача ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір дарування останнього набувача ОСОБА_1 за № 800 від 31.07.2013, виданого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В.; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 536/1000 квартири за адресою: АДРЕСА_6 ; визнати протиправними дії КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради при реєстрації свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 на 536/100 частини квартири АДРЕСА_1 , яке видано 12 липня 1994 року на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 35421 від 12.07.1994. Одночасно 09 лютого 2023 року на адресу суду від позивача ТОВ «Завод «Продмаш» надійшло клопотання про поновлення позивачам пропущений процесуальний строк для подання письмової заяви про зміну предмету позову та залучення в якості співвідповідача КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, в якій просив поновити позивачами пропущений процесуальний строк для подання письмової заяви про зміну предмету позову та залучення КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради до участі у справі в якості співвідповідача як пропущений з поважних, незалежних від позивачів причин; залучити в якості співвідповідача КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради. В судовому засіданні 16 лютого 2023 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси, занесеною до протоколу судового засідання від 16 лютого 2023 року, відмовлено представнику позивача щодо клопотання про поновлення процесуального строку та долучення в якості співвідповідача КП «БТІ ОМР». Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивачі Товариство з обмеженою відповідальністю Одеський Ордена «Знак Пошани» Завод продовольчого машинобудування та Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» 03 березня 2023 року звернулись до апеляційного суду з апеляційною скаргою. 17 березня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський Ордена «Знак Пошани» Завод продовольчого надійшла заява про залишення апеляційної скарги від Заводу «Продмаш» без розгляду. 21 березня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський Ордена «Знак Пошани» Завод продовольчого машинобудування про відкликання апеляційної скарги. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський Ордена «Знак Пошани» Завод продовольчого машинобудування про залишення без розгляду його апеляційної скарги відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський Ордена «Знак Пошани» Завод продовольчого машинобудування про відкликання апеляційної скарги задоволено. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський Ордена «Знак Пошани» Завод продовольчого машинобудування на протокольну ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року повернуто особі, яка її подала Товариству з обмеженою відповідальністю Одеський Ордена «Знак Пошани» Завод продовольчого машинобудування. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» на протокольну ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року. В апеляційній скарзі позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» вважає незаконною оскаржувану ухвалу як ухвалу про залишення без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, заявлені ТОВ Одеський ордена знак пошани Завод продовольчого машинобудування «Продмаш» та ТОВ «Темп плюс сервіс» на підставі ст. 49 ЦПК України про зміну підстав позову, доповнення вимог з залученням додаткового співвідповідача по справі і висунення до нього додаткових вимог, а також клопотання про поновлення процесуальних строків, які були пропущені позивачем для висунення заявлених вимог з поважних причин та визнати право позивачів на прийняття судом першої інстанції на підставі ст. 49 ЦПК України вказаних заяв та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з прийняттям позову в редакції, наданій суду позивачами в судовому засіданні від 16 лютого 2023 року. Доводами апеляційної скарги є те, що протокольна ухвала мотивована тим, позивач втратив процесуальне право звертатись до суду з відповідним клопотанням, так як судом підготовче провадження було закрито в попередньому судовому засіданні, і позивач не скористався своїм правом до закриття; суд обмежив позивача в його процесуальних правах, оскільки підготовче провадження було закрите головуючим по справі без додержання вимог ст. 189 ЦПК, а саме - суд був зобов`язаний остаточно визначити предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників процесу. Будучі в підготовчому провадженні 15 лютого 2022 року, головуючий вкотре видалився до нарадчої кімнати для вирішення процесуальних питань по справі, які були ним вирішені, а також і вирішив питання про закриття підготовчого провадження, не виконавши всіх вимог ст. 189 ЦПК України, а також не поцікавився думкою сторін по справі, чи є в них ще будь-які клопотання та чи вважають вони за можливе завершити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Суд порушив вимоги ст. 189, 200 ЦПК України, оскільки видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення щодо заявлених клопотань щодо витребування нових додаткових доказів, які позивачі не взмозі отримати самостійно, по виходу із нарадчої кімнати оголосив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання і ухвалу про завершення підготовчого провадження. Оскільки суд передчасно закрив підготовче судове засідання, не поцікавившись думкою позивачів, обмежив їх право у повному обсязі користуватися своїм правом відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, тому позивач був змушений заявити клопотання про доповнення своїх позовних вимог та залучення додаткових учасників процесу з наданням до справи додаткових доказів під час судового розгляду по суті, оскільки позивач під час підготовчого провадження був обмежений судом в можливості скористатися цими процесуальними правами. Отже, судом створено для позивачів штучну процесуальну проблему, а саме: можливість відмовити у позові з тих підстав, що мотивувальна частина позову містить обґрунтування вимог, які стосуються осіб, що не були залучені до участі у справі, і ця обставина вже не може бути виправлена позивачами навіть шляхом подачі нового позову, так як обгрунтуваня позову вже подано суду та розглядається ним. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В судовому засіданні представник ТОВ «Темп плюс сервіс» підтримав доводи апеляційної скарги. Представник Одеського орден "Знак Пошани" завод Продовольчого машинобудування Підприємства з колективною власністю Завод "Продмаш" вважав апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання. Судом встановлено, що 16 лютого 2023 року під час розгляду справи в судовому засіданні судом вирішувалося, зокрема, питання щодо клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання письмової заяви про залучення в якості співвідповідача КП «БТІ ОМР». Вказане розглядалося на підставі поданої 09 лютого 2023 року від імені позивача ТОВ «Завод «Продмаш» заяви про зміну предмету позову по справі № 523/3718/20, одночасно з якою вказаним позивачем заявлено про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі такої заяви про зміну предмету позову та залучення КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР до участі у справі № 523/3720/20 в якості співвідповідача як пропущений з поважних, незалежних від позивача причин. За наслідками розгляду заяви позивача протокольною ухвалою суду від 16 лютого 2023 року було відмовлено представнику позивача щодо клопотання про поновлення процесуального строку та долучення в якості співвідповідача КП «БТІ ОМР». Постановляючи оскаржувану ухвалу від 16 лютого 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено процесуальний строк для подання клопотання про долучення в якості співвідповідача КП «БТІ ОМР». Як зазначає сам заявник в апеляційній скарзі, вказану ухвалу він розглядає саме як ухвалу про залишення без розгляду його заяви та клопотання. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне. Право кожного звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права, свобод чи інтересів передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст.6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див.Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). Згідно зі ст.129 Конституції Українидо основних засад судочинства належать, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумність строків розгляду справи судом. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Позивач є активною стороною у цивільному процесі, його ініціатором, який наділений, окрім рівних правами з іншими учасниками процесу, особливими правами, зокрема збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України). За ч. 1, 3 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. За ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Вбачається, що провадження справі відкрите ухвалою суду від 23 червня 2020 року, справу призначено у попереднє судове засідання на 04 серпня 2020 року об 11-й, яке неодноразово відкладалося, при цьому судом неодноразово задовольнялися клопотання представників позивачів про витребування доказів (4 серпня 2020 року, 17 травня 2021 року, 06 вересня 2021 року), 28 липня 2021 року позивачі зверталися до суду із заявою про збільшення підстав позову та залучення в якості співвідповідача ОСОБА_3 , яку ухвалою суду від 06.09.2021 прийнято до розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 15 лютого 2022 року, у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_8 про витребування доказів відмовлено до виходу в нарадчу кімнату. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2022 року закрите підготовче засідання та призначено цивільну справу до судового розгляду на 21 березня 2022 року о 14.10 год. Розгляд справи неодноразово відкладався, і в чергове був призначений на 16 лютого 2023 року о 12-й. 29 листопада 2022 року представник позивача Заводу Попроцький Д.М. звертався до суду із заявою про приєдання до матеріалів справи доказів. Із вищезазначеними заявами про зміну предмету позову та про поновлення процесуального строку вказаний представник звернувся до суду лише 09 лютого 2023 року. Заява про поновлення пропущеного строку містить обґрунтування поважності причин такого, що з вдповіді КП «БТІ» ОМР від 14 липня 2021 року вбачається відсутність реєстраційних записів про попереднього зареєстрованого власника чи то 536/1000 частки спірної картири, чи то квартири АДРЕСА_1 в цілому, і 15 лютого 2023 року в судовому засіданні судом одночасно була приєднана до матеріалів справи відповідь диретора КП «БТІ» ОМР від 29 жовтня 2021року та відмовлено позивачу ув задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів з винесенням ухвали про закриття підготовчого провадження, а позивачу не було надано строку для ознайомлення з матеріалами справи для подання письмової заяви про зміну предмету або підстави позову до винесення ухвали про закриття підготовчого провадження. Натомість, із відповідними заявами про поновлення пропущеного процесуального строку та про зміну предмету позову, позивач Завод звернувся до суду лише 09 лютого 2023 року майже через рік. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач мав реальну можливість скористатися своїм правом на остаточне формулювання своїх позовних вимог, зокрема, їх збільшення, та уточнення кола відповідачів протягом встановленого ЦПК України строку, однак не проявив належної зацікавленості та своєчасно не скористався ним. З наведених позивачем у клопотанні та апеляційній скарзі обставин також не вбачається поважних причин, які б обумовлювали неможливість реалізації позивачем своїх прав у відповідний термін. Довід заявника про те, що суд одночасно вирішив його клопотання та закрив підготовче провадження спростовується наявним у справі протоколом та звукозаписом фіксування судового процесу технічними засобами. При цьому, заявник не поясняює, які саме докази ним отримано 15 лютого 2023 року, що мають суттєве значення для справи, які мав врахувати суд під час вирішення його клопотання, і що має бути враховано судом під час вирішення питання про поновлення процесуального строку. Такі докази не надано і в суді апеляційної інстанції. Стаття 126 ЦПК України закріплює, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Правильно встановивши обставини, за яких позивач подав клопотання 09 лютого 2023 року, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що встановлений законом строк на вчинення позивачем такої процесуальної дії в даному судовому провадженні минув, поважних причин пропуску строку заявником не зазначено, тому слід відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку. При цьому слід зазначити, що позивач як заявник, так і Завод - в даному випадку не позбавлені права звернутися до належного, як вони вважають відповідача, з окремим позовом, оскільки такі позови не є тотожніми з огляду на суб`єктний склад і не зважаючи на можливу відмову у позові через пред`явлення позову до неналежного відповідача, на що помилково посилається заявник в апеляційній скарзі. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування протокольної ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2023 немає. Натомість, апеляційне провадження в частині доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» про відмову в залученні в якості співвідповідача КП «БТІ ОМР» слід закрити, оскільки така ухвала у відповідності до вимог ч. 1 ст. 353 ЦПК України не підлягає окремому оскарженню від рішення суду, а заперечення на такі ухвали включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 вказаної норми). Керуючись ст. 362, 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» залишити без задоволення. Протокольну ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року в частині відмови представнику позивача Одеського ордену "Знак Пошани" завод Продовольчого машинобудування Підприємство з колективною власністю Завод "Продмаш" про поновлення пропущеного процесуального строку залишити без змін. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» на протокольну ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року в частині відмови в залученні в якості співвідповідача КП «БТІ ОМР» закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 02 червня 2023 року. Головуючий М.В. Назарова Судді: В.В. Кострицький Ю.П. Лозко