Постанова 4813 № 521/822/23

Номер провадження: 33/813/790/23 Номер справи місцевого суду: 521/822/23 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Дерезюк В.В., осіб, які з`явилися до судового засідання: -захисника Лєпіліна Є.М. адвоката Марченка В.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Марченка Валентина Валентиновича на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: У січні 2023 року до Малиновського районного суду м. Одеси від Управління патрульної поліції в Миколаївській області надійшли матеріали адміністративного провадження разом з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 331417 від 29.11.2022 року, складеного відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок. Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Марченко Валентин Валентинович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова судді першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема судом першої інстанції допущено порушення принципу презумпції невинуватості, а самого апелянта було позбавлено права на справедливий суд. В апеляційній скарзі апелянт свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення категорично не визнає. На противагу складеному протоколу про адміністративне правопорушення зазначає, що матеріали провадження не містять відомостей про те, що апелянт керував транспортним засобом, зокрема був зупинений працівниками поліції саме під час руху транспортного засобу. Твердження місцевого суду, що апелянт визнає факт керування транспортним засобом та вживання алкоголю є помилковим, оскільки наявний відеозапис не містить таких фактів. Із залученого до матеріалів справи відеозапису, знятого працівниками поліції, вбачається, що відеозйомка обставин даного правопорушення поліцейськими велася з моменту, коли працівники поліції підійшли до припаркованого автомобіля, який перебував у нерухомому стані та біля якого стояли декілька чоловіків, один з них апелянт, всі гучно розмовляли. Апелянт зазначає, що поліцейські прямо заявили, що з`ясовують саме бажання апелянта продувати пристрій, тобто вимога щодо проходження огляду на стан сп`яніння не висувалась. На момент, коли мав би відбутися огляд на стан сп`яніння, у поліцейських не було технічного засобу для перевірки такого стану і проходження такої процедури не було можливим. В матеріалах справи наявне направлення на проходження огляду на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я, проте поліцейські не пропонували особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, пройти огляд в медичному закладі. Про будь-які права, що наявні у особи, яка притягується до відповідальності, поліцейські апелянту не повідомили. Також посилання в протоколі про адміністративне правопорушення, що апелянт відмовився від його підписання, є неправдивим, оскільки з відеозапису вбачається, що поліцейський висунув умову ознайомлення з цим протоколом лише після його підписання і не дав апелянту ознайомитись з протоколом, забравши його з рук апелянта. Апелянт зауважує, що місцевий суд проявив явну упередженість до ОСОБА_1 , як до особи, яка притягується до відповідальності, поставившись критично до його показань, оскільки на думку місцевого суду, апелянт ніяких доказів на своє виправдання не надав, а зізнання у вживанні алкоголю, яке зроблено зовсім іншою особою, місцевий суд приписав апелянту. Таким чином, місцевий суд порушив принцип презумпції невинуватості. За таких підстав апелянт вважає постанову суду першої інстанції незаконною і необґрунтованою, у зв`язку чим просить її скасувати, а провадження по справі закрити. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 адвоката Марченка Валентина Валентиновича, який з`явився у судове засідання та підтримав апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. За результатами розгляду справи у суді першої інстанції, на підставі досліджених доказів суддя дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Проте, апеляційний суд вважає вказані висновки судді місцевого суду передчасними. При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №331417 від 29.11.2022 року, водій ОСОБА_1 29 листопада 2022 року о 19 годині 00 хвилин по вулиці Стрітенська, 78 у місті Херсоні керував автомобілем «ВАЗ 210700-20, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори № 474923, 474157. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1). В апеляційній скарзі апелянт категорично заперечує факт керування транспортним засобом. За приписами пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За порушення даної норми права встановлено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, одними із ознак складу даного правопорушення є відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, тому орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення, повинен довести даний факт. Крім того, за змістом закону, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом. Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в простірі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування». Таким чином, знаходження біля транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. При цьому, судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Положення ст. 266 КУпАП, в редакції чинній на час вчинення правопорушення, передбачають, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Окрім протоколу про адміністративне правопорушення матеріали адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 містять відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції від 22.11.2022 року №474923 та №474157. Вказаними відеозаписами зафіксовано, як поліцейські 22.11.2022 року за викликом, який надійшов до оператора служби «102», прибули на місце події та, вийшовши з патрульної машини, підійшли до групи людей, які стояли біля припаркованих автомобілів. Один з осіб, одягнених у військову форму, повідомив поліцейському, що інша особа, яким виявився ОСОБА_1 , керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння і ледь не спричинив зіткнення з автомобілем, яким він (військовий) керував. Після чого особа у військовому одязі, яка повідомила про керування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, з дозволу поліцейського, без встановлення їх анкетних даних та без відібрання у неї пояснень з приводу керування автомобілем саме ОСОБА_1 , залишила місце події. Поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів та, отримавши відмову, склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , незважаючи на те, що ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом і присутні на місці інші особи також стверджували, що ОСОБА_1 не керував автомобілем. Також з відеозапису вбачається, що поліцейський пояснює, що особисто не бачив, хто саме керував транспортним засобом, оскільки приїхав за викликом. Тобто, відеозаписи працівників поліції, що приєднані до матеріалів адміністративного провадження, не містять ані факту керування ОСОБА_1 автомобілем «ВАЗ 210700-20, номерний знак НОМЕР_1 , ані факту зупинки вказаного автомобіля, ані встановлення особи, яка викликала поліцію з приводу керування автомобілем ОСОБА_1 . Крім того, до матеріалів адміністративного провадження особою, яка має право на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не приєднано письмових пояснень, відібраних у осіб, які повідомили оператору служби «102», що стали свідками факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, будь-яких доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, встановлених за допомогою об`єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону) матеріали справи не містять, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наведене у свої сукупності вказує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння. Викладені вище обставини суд першої інстанції не з`ясував, чим допустив неповноту та однобічність розгляду справи, не звернувши уваги, що тягар доведення обставин наявності складу адміністративного правопорушення покладається на органи поліції, які мають оформлювати матеріали справи про адміністративне правопорушення з фіксацією доказів і додання їх до протоколу про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог КУпАП. Недоведена винність особи у скоєнні адміністративного правопорушення рівнозначна доведеній її невинуватості. За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів керування останнім транспортним засобом, а тому вимога поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння в даному випадку є необґрунтованою. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Згідно роз`яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Таким чином, підсумовуючи вище викладене апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому постанову районного суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Одеський апеляційний суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Марченка Валентина Валентиновича задовольнити частково. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе