Постанова 4856 № 240/39932/21
від 31.05.2023 ·П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/39932/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа В.А. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 31 травня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач своїм правом передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 квітня 2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач, після досягнення 55 річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звернувся до відповідача із заявою від 04.11.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №
2. До заяви були надані документи, які підтверджують наявність трудового стажу для призначення пенсії. 12.11.2021 відповідачем надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії та повідомлено, що згідно поданих документів до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1988 по 11.11.1988, так як в даті наказу на зарахування наявне виправлення, а уточнююча довідка не надана. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 17.11.1988 по 20.07.1992, з 27.09.1993 по 11.10.2004 згідно уточнюючої довідки від 30.09.2021 №32, оскільки вона не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме відсутні посилання на відповідні Списки та первинні документи (накази по підприємству про прийняття, переведення та звільнення), інформація про період перебування у відпустці без збереження заробітної плати, а також відсутня інформація щодо проведення атестації робочих місць. Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно із п. 6 ч. 1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058). Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з: - 01.09.1983 по 30.04.1984 навчався в Житомирському технічному училищі №2 за професією машиніст-екскаваторів (підтвердежено копією диплома серія НОМЕР_2 ); - 04.05.1984 по 25.10.1984 працював в ПМК-159 на посаді "помічника машиніста екскаватора ЕТУ-202 по 4 розряду"; - 21.11.1984 по 15.11.1986 служив в рядах Радянської армії; - 30.12.1986 по 11.08.1987 працював в ПМК-159 треста "Житомирводстрой" на посаді "помічника машиніста екскаватора ЕТУ-202 по 4 розряду"; - 31.08.1987 по 15.07.1988 навчався в СПТУ №5 м. Житомира за професією майстер сільського будівництва (підтверджено копією диплома № НОМЕР_3 ); - 21.07.1988 по 08.08.1988 працював в Коростишівський ПМК - 9 треста "Полесагрострой" на посаді "каменщика 4 розряду"; - 01.09.1988 по 11.11.1988 навчання у Київському інженерно-будівельному інституті; - 17.11.1988 по 20.07.1992 працював у ПМК №9 треста "Полесагрострой" на посаді "каменщика 3 розряду (присвоєно 4 розряд муляра)"; - 27.09.1993 по 01.09.2000 працював у ПМК №9 треста "Полесагрострой" на посаді "майстра"; - 01.09.2000 по 11.10.2004 працював у ПМК №9 треста "Полесагрострой" на посаді "виконроб". Слід зазначити, що на момент роботи позивача у спірні періоди чинними були Списки №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Ради Міністрів СССР від 22 серпня 1956 року №1173 та постановою Кабінету Міністрів СССР від 26 січня 1991 року №10. Так, вказана посада позивача "машиністи екскаваторів / екскаваторщики та їх помічники" віднесена до Списку № 2 згідно Списків виробництв, робіт, професій, посад та показників із шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року. Крім того, до розділу ІІІ Метеллургическое производство (черные металлы) Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, входять: каменщики и бригадиры каменщиков на горячих работах. До розділу XXVII Строительство, реконструкция, техническое перевооружение, реставрация и ремонт зданий, сооружений и других объектов Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, роботи в яких надає право на державну на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів СССР від 26 січня 1991 року №10, входять: 2290100а-12680 Каменщики. Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну, пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах , пунктом б Інженерно-технічні працівники розділу XXIX Будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій передбачено посаду - майстри (десятники) і виконроби. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" № 162 від 11.03.1994 до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, розділ ХХVII Будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій включено "виконавці робіт". З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посада позивача "машиніст екскаватора", "каменщик" (муляр), "майстер", "виконроб" дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Даючи оцінку доводам апелянта в частині відсутності підстав для зарахування періоду роботи з 17.11.1988 по 20.07.1992, з 27.09.1993 по 11.10.2004 у зв`язку з відсутністю інформації про проведення атестації робочих місць, суд зазначає наступне. Відповідно до п.3 "Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Якщо атестацію робочих місць проведено до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до пільгового стажу зараховується п`ятирічний період роботи, що передує даті видання наказу про атестацію, а також період впродовж 5 років після вперше проведеної атестації. Якщо атестація вперше проведена після 21 серпня 1997 року в разі підтвердження зазначеного права до пільгового стажу зараховується п`ятирічний період, що передує даті видання наказу про її результати. Як зазначалось, пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Згідно з підпунктами 4.1 - 4.2 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника. За умовами п. 4.3 Порядку, у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який мас сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2 відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-ХІІ. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Отже, варто зазначити, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у врахуванні цього стажу при обрахунку пільгового стажу. Аналогічний правовий висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі 520/15025/16-а. Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи з 17.11.1988 по 20.07.1992, з 27.09.1993 по 11.10.2004 згідно уточнюючої довідки від 30.09.2021 №32, оскільки вона не відповідає вимогам пункту 20 Порядку, судова колегія вказує на слідуюче. Як вже зазначалося вище, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п. 20 Порядку №637). Крім того, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 виклав висновок про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Отже, з огляду на наявність записів у трудовій книжці позивача про періоди, що зараховуються до пільгового стажу, невідповідність уточнюючої довідки вимогам пункту 20 Порядку не є підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів до такого стажу. Щодо зарахування періоду проходження дійсної строкової служби в лавах Радянської Армії з 21.11.1984 по 15.11.1986 до пільгового трудового стажу, слід вказати наступне. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, в період з 21.11.1984 по 15.11.1986 позивач проходив строкову військову службу в рядах Радянської армії, що підтверджується трудовою книжкою. Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Як в період проходження позивачем військової служби, так і станом на даний час, є чинним Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (далі - Положення №590). Підпунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР. Так, відповідно до пункту "в" частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ). Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно з частиною 6 статті 2 цього Закону однією з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Отже, час проходження військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду. Відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 25.10.1984 був звільнений з роботи помічника машиніста екскаватора ЕТУ-202 по 4 розряду ,у зв`язку з призовом в лави Радянської армії та відповідно - 30.12.1986, після проходження служби, прийнятий на роботу помічником машиніста екскаватора ЕТУ-202 по 4 розряду. Таким чином строк проходження строкової служби слід зараховувати до пільгового страхового стажу. Згідно частини 1 статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. З матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 01.09.1983 по 30.04.1984 навчався в Житомирському технічному училищі №2 за професією машиніст-екскаваторів та з 31.08.1987 по 15.07.1988 навчався в СПТУ №5 м. Житомира за професією майстер сільського будівництва. Відповідно до записів трудової книжки з 04.05.1984 позивач був прийнятий на роботу помічником машиніста екскаватора ЕТУ-202 по 4 розряду та з 21.07.1988 прийнятий на роботу каменщиком 4 розряду після закінчення СПТУ №5. Оскільки, перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, період навчання підлягає зарахуванню до пільгового стажу. Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд першої інстанції лдійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, починаючи з 29.08.2021. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки в даному випадку відповідач не наводить обґрунтувань з приводу розміру витрат на правничу допомогу, тому колегія суддів не надає оцінку рішенню суду першої інстанції в цій частині. Оцінюючи наведені апелянтом аргументи, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані доводи, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.