Постанова Волинський апеляційний суд № 163/1999/22

Справа № 163/1999/22 Провадження №33/802/344/23 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2023 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року щодо нього, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою судді ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення на підставі ч.2 ст.36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. 31 березня 2023 року ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В якому зазначає, що пропустив строк на апеляційне оскарження, оскільки перебував на амбулаторному лікуванні з 03 по 06 січня 2023 року. Також посилається на повітряні тривоги, які були з 01.01.2023, а тому він переживав за безпеку сім`ї та свою особисту. Також зазначає, що подавши апеляційну скаргу 09 січня 2023 року, він не зволікав із її поданням, адже строки подання апеляційної скарги не переросли в тижні, місяці. Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав. У своєму клопотанні ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, зазначаючи, що перебував на амбулаторному лікуванні з 03 по 06 січня 2023 року. Також посилається на повітряні тривоги, які були з 01.01.2023, а тому він переживав за безпеку сім`ї та свою особисту. Також зазначає, що подавши апеляційну скаргу 09 січня 2023 року, він не зволікав із її поданням, адже строки подання апеляційної скарги не переросли в тижні, місяці. Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 вже втретє подає апеляційну скаргу на постанову судді Любомльського районного суду від 26.12.2022 щодо нього. Так, першу апеляційну скаргу він подав 09.01.2023 (т.2 а.с.25-31). Постановою Волинського апеляційного суду від 07.02.2023 апеляційну скаргу було повернуто апелянту, оскільки він пропустив строк на апеляційне оскарження, який закінчився 05 січня 2023 року і не просив його поновити (т.2 а.с.35). Після чого ОСОБА_1 17.02.2023 знову подав апеляційну скаргу на витщевказану постанову судді із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивував тим, що місцевий суд роз`яснив йому загальний, а не спеціальний строк на апеляційне оскарження і порядок його обчислення. При цьому також вказував, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то днем його закінчення є наступний робочий день (т.2 а.с.42-57). Постановою Волинського апеляційного суду від 23.03.2023 в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження було відмовлено з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення (т.2 а.с.83-84). 31 березня 2023 року ОСОБА_1 вкотре подав апеляційну скаргу на постанову судді Любомльського районного суду від 26 грудня 2022 року щодо нього та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В якому зазначає, що пропустив строк на апеляційне оскарження, оскільки перебував на амбулаторному лікуванні з 03 по 06 січня 2023 року. Також посилається на повітряні тривоги, які були з 01.01.2023, а тому він переживав за безпеку сім`ї та свою особисту. Також зазначає, що подавши апеляційну скаргу 09 січня 2023 року, він не зволікав із її поданням, адже строки подання апеляційної скарги не переросли в тижні, місяці. При цьому у новому клопотанні ОСОБА_1 вже наводить інші підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказуючи, що перебував на амбулаторному лікуванні з 03 по 06 січня 2023 року. Також посилається і на повітряні тривоги. Тобто, про своє перебування на амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 зазначив вперше, починаючи з 09 січня 2023 року. Раніше про цю обставину апелянт у своєму клопотанні не зазначав і відповідно не надавав жодних документів. Наведені у клопотанні доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення. Отже, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення з моментом її винесення, а не з моментом її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Так, як убачається із матеріалів справи 26 грудня 2022 року під час розгляду справи у Любомльському районному суді Волинської області ОСОБА_1 був присутній, що повністю підтверджується постановою (т.2 а.с.20-22) та протоколом судового засідання від 26.12.2022 (т.2 а.с.19). З резолютивної частини оскаржуваної постанови убачається, що вона містить в тому числі строк та порядок її оскарження (т.2 а.с.20, 22). Вказівка місцевого суду про можливість апеляційного оскарження постанови судді протягом 10 днів з дня її винесення через Любомльський районний суд, повністю відповідає вимогам ч.2 та ч.3 ст.294 КУпАП. Слід відмітити, що згідно протоколу судового засідання від 26.12.2022 ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи та проголошення постанови щодо нього. Після виходу з нарадчої кімнати суддя проголосив постанову та роз`яснив її зміст, строк та порядок оскарження до Волинського апеляційного суду (т.2 а.с.19 зворот). Апеляційну скаргу на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року ОСОБА_1 перший раз подав 09 січня 2023 року, що стверджується штампом вхідної кореспонденції місцевого суду (т.2 а.с.25), тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який для нього закінчився 05 січня 2023 року. Втретє він подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження 31 березня 2023 року. Отже, апелянт пропустив строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП, який закінчився 05 січня 2023 року. Доводи клопотання про те, що він перебував на амбулаторному лікуванні з 03 по 06 січня 2023 року не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки апелянт жодним чином не мотивує неможливості подання апеляційної скарги у строк з 27 грудня 2022 року по 03 січня 2023 року, тобто до дня початку амбулаторного лікування. Що ж стосується посилань ОСОБА_1 на повітряні тривоги, то слід зазначити таке. Як убачається із історії тривог (сайт https://alerts.in.ua/) протягом строку на апеляційне оскарження у Волинській області оголошувались тривоги: -27 грудня 2022 року один раз із 14-43 год по 16-28 год; -28 грудня 2022 року один раз з 11-21 год по 13-19 год; -29 грудня 2022 року один раз з 08-01 год по 10-46 год; -30 грудня 2002 року один раз з 12-04 год по 12-21 год; -31 грудня 2022 року один раз з 13-03 по 16-05 год; -01 січня 2023 року один раз з 00-37 год по 01-20 год; -02 січня 2023 року не оголошувалась; -03 січня 2023 року не оголошувалась; -04 січня 2023 року один раз з 10-37 год по 12-34 год; -05 січня 2023 року не оголошувалась. Отже, з аналізу щоденної кількості та тривалості тривог у Волинській області протягом строку на апеляційне оскарження постанови щодо ОСОБА_1 , убачається, що протягом трьох днів тривоги взагалі не оголошувались, а протягом решти семи днів оголошувалось лише по одній тривозі на день. А тому посилання апелянта на повітряні тривоги, як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими та безпідставними, враховуючи вищенаведену історію тривог. Твердження ОСОБА_1 про те, що строки його подання апеляційної скарги не переросли у тижні, місяці не ґрунтуються на вимогах ч.2 ст.294 КУпАП, так як вказана норма законодавства не містить жодного мінімального пропуску строку на апеляційне оскарження, за якого такий строк може бути безумовно поновлений. Крім того, як убачається із матеріалів даної справи ОСОБА_1 починаючи з 09 січня 29023 року вже втретє подає апеляційну скаргу. Так, першу апеляцію на постанову судді Любомльського районного суду від 26 грудня 2022 року щодо нього він подав 09.01.2023, другу 17.02.2023, і третю 31.03.2023. При цьому строк на апеляційне оскарження постанови судді щодо нього закінчився ще 05 січня 2023 року. Будь-яких поважних причин, які об`єктивно перешкодили ОСОБА_1 подати апеляційну скаргу в строк, визначений ч.2 ст.294 КУпАП, ним у черговому клопотанні не наведено. Отже, доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження не відповідають приписам ч.2 ст.294 КУпАП, і не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому і дане клопотання до задоволення не підлягає. Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Приписами ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року щодо нього та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року щодо нього відмовити. Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов