Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/8975/21

Справа № 127/8975/21 Провадження № 22-ц/801/469/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Міхасішина І. В., Матківської М. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2022 року, дата складення повного судового рішення 14 грудня 2022 року, та додаткове рішення цього ж суду від 12 грудня 2022 року, дата складення повного судового рішення 14 грудня 2022 року, ухвалені під головуванням судді Федчишена С. А. в залі суду в м. Вінниці, у цивільній справі № 127/8975/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, встановив: Короткий зміст позовних вимог У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з дня подання даного позову. Також просила стягнути аліменти на користь та утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня подання даного позову. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн. Позов мотивований тим, що сторони з 29.10.2019 перебувають у шлюбі. На даний час вони припинили подружні стосунки та проживають окремо. Під час шлюбу, у них народилась дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина на даний час проживає з позивачем та потребує постійного догляду, нормального харчування, одягу, а також інших витрат пов`язаних із забезпеченням рівня життя необхідного для її фізичного та розумового розвитку. Відповідач не надає матеріальну допомогу своїй малолітній дочці та не приймає участі в її утриманні, а також не надає матеріальну допомогу на утримання дружини. Відповідач являється іноземцем, постійно проживає і працює в Чеській Республіці, має великий дохід, а тому має змогу сплачувати аліменти на дитину в сумі, що надасть змогу забезпечити їй достатній, рівень життя та підтримувати здоров`я дитини в нормальному стані і на утримання дружини до досягнення дитиною 3-х річного віку. ОСОБА_2 є здоровою та працездатною особою, інших утриманців не має. Відповідач ОСОБА_2 був згоден з тим, що аліменти на утримання дочки та дружини потрібно виплачувати, але не згоден сплачувати у заявленому розмірі 1/4 та 1/6 всього його доходу. Якщо б суд встановив аліменти у затребуваному розмірі з його чистого доходу, то у дочки з дружиною був би вищий за стандартний рівень життя. Вважає, що своє зобов`язання щодо сплати аліментів виконав і тому термін його виплати минув, аліменти він сплачує. На час допиту, тобто на 20.12.2021, він на аліменти сплатив близько 170 000 чеських крон. Суми, які він оплачував на руки матері, були призначені і для ОСОБА_4 , і для дружини. Не знає, на що дружина їх використала. Знає, що іноді вона купувала щось для себе, писала йому про це. Дружина відмовилася від деяких подарунків від нього. Минулого року повернула посилку з одягом, сережками та іграшками для ОСОБА_4 . Зазначив, що він готовий платити аліменти на утримання дочки у розмірі від 10% до 20% від його доходу, відповідно у міру зростання дочки ці аліменти можуть бути збільшені. На утримання дружини він готовий платити близько 2 000 чеських крон на місяць. Вони з дружиною фактично ніколи не мешкали разом. Повідомив, що проживає у власній квартирі, витрати на комунальні послуги становлять 6 300 чеських крон на місяць, 600 крон за інтернет, 930 крон на рік за страхування. Сплачує податок на нерухомість 700 крон на рік. Окрім квартири іншої нерухомості у нього не має. Платежі на аліменти до цього часу перевищували його фінансові можливості, і йому доводилося брати борг у близьких людей, і він поступово намагається погасити борги. У нього немає стягнень чи неплатоспроможності. Окрім доходів від роботи, не має жодних інших доходів, навіть допомоги від держави. Навіть не може застосувати податкові пільги на доньку ОСОБА_4 . На роботу їздить машиною та поїздом. За поїздки поїздом оплачує 1 200 чеських крон на місяць (абонементний проїзний квиток), за паливо приблизно 3 000 крон. Витрати на обслуговування автомобіля, що складають 2 500 крон за технічний огляд раз на два роки, заміна літніх та зимових шин раз на 3-4 роки об`єднується в суму 10 000 крон, заміна масла раз на рік коштує близько 3 000 крон, заміна іншої рідини (вода для склоомивача, гальмівна рідина) - близько 2 000 чеських крон на рік. Також сплачує обов`язкове страхування цивільної відповідальності у розмірі 3 5000 крон на рік, а також страхування від нещасних випадків у розмірі 10 000 крон на рік. На їжу витрачає приблизно від 3 000 4 000 чеських крон на місяць. Раз на два роки робить вклад в окуляри від 5 000 до 6 000 крон. Також він не згоден з тим, що повинен відшкодовувати дружині витрати на юридичне представництво. Вважає, що кожна сторона має оплачувати витрати на своє юридичне представництво. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 07.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь та утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07.04.2021 і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 638,60 грн. у відшкодування витрат за переклад документів. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2022 року вирішено питання розподілу судових витрат та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2022 року, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, тому просить скасувати оскаржуване рішення та повернути справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Також ОСОБА_2 подає апеляційну скаргу на додаткове рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2022 року. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 23.01.2023 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Стадник І. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31.01.2023 цивільну справу №127/8975/21 повернуто до Вінницького міського суду Вінницької області для усунення недоліків протягом п`яти днів, з дня отримання ухвали, після чого справа підлягає поверненню до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10.04.2023 справу призначено до розгляду, який здійснити без повідомлення учасників справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18.05.2023 вилучено суддю Стадника І. М. та визначено суддю Міхасішина І. В. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд ухвалив своє рішення лише на підставі документів, наданих матір`ю, і не взяв до уваги факти, наведені батьком під час його допиту 20 грудня 2021 року, проведеного районним судом у Блансько . Суд першої інстанції лише зазначив, що відповідач (батько) позовні вимоги не визнає. Однак батько, серед іншого, заявив, що під час візитів в Україну він заплатив майже 100 000 чеських крон аліментів на неповнолітню ОСОБА_4 на банківський рахунок матері та приблизно 70 000 чеських крон готівкою. Документів про сплату аліментів готівкою у батька немає. Однак до апеляції він додає виписку з рахунку та протокол допиту батька. Також він купував подарунки для доньки, що підтверджується записами з інтернет-магазину. Оскільки при визначенні розміру аліментів суд не врахував сплату батьком аліментів та вартість подарунків, які батько неповнолітньої ОСОБА_4 надіслав в Україну, і визначив розмір аліментів так, нібито батько не надавав будь-якої допомоги неповнолітній ОСОБА_4 в минулому, то рішення суду є неправильним. Відповідач вважає рішення помилковим у зв`язку з тим, що суд взагалі на врахував підстав для визначення аліментів у твердій грошовій сумі та призначив аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку на місяць на неповнолітню ОСОБА_4 та на її матір в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку на місяць. При цьому суд першої інстанції не обґрунтував розмір встановлених ним аліментів. Звертає увагу, що якби суди Чеської Республіки були компетентними для визначення розміру аліментів, розмір аліментів для неповнолітньої ОСОБА_4 був би значно нижчим. Відповідно до рекомендованої таблиці у разі одноосібного аліментного обов`язку на дитину віком до п`яти років розмір аліментів має встановлюватися у розмірі 14 % чистого місячного доходу зобов`язаного з батьків. Також відповідач вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів не взяв до уваги умови проживання батька, які не є незвичайними і не дозволяють йому сплачувати аліменти у такому високому розмірі. Його умови проживання були дослідженні більш детально в провадженні щодо опіки над неповнолітньою ОСОБА_4 , яке ведеться в Окружному суді в Блансько. Зауважує, що його права були обмежені під час розгляду справи, оскільки він не міг захищати свої інтереси в суді особисто або через представника. Батько вважає, що така судова процедура, стала перешкодою захищати свої права в процесі, коментувати доводи матері та мати свого представника в процесі, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішення суду першої інстанції йому до відома не надсилались, про їх існування він дізнався з офіційного сайту суду. Також повістку на засідання йому не вручили належним чином, тому дізнавшись про судове засідання, він назвав причини неможливості бути присутнім під час розгляду справи, які пов`язані з військовими діями на території України. Незважаючи на це, засідання відбулося за його відсутності. У зв`язку з тим, що батько був позбавлений можливості захистити свої права в суді першої інстанції згідно ст. 54 лист. в) Договір між Чеською Республікою та Україною про правову допомогу у цивільних справах із зазначенням причин відмови у визнанні та виконанні цього рішення. З цих причин оскаржуване судове рішення не може бути визнане та виконане на території Чеської Республіки. Також звертає увагу на те, що позивач не запрошувала його вирішити справу мирним шляхом і не намагалась домовитися з ним перед подачею позову. Навпаки, саме батько запропонував матері сплачувати аліменти на неповнолітню ОСОБА_4 в розмірі 250 Євро на місяць. Однак мати відмовилася укладати угоду. У такому випадку недоцільно присуджувати матері компенсацію витрат, пов`язаних із провадженням, оскільки розгляд справи міг би взагалі не відбутися, якби позивач вирішила питання шляхом укладення договору. Також неправильно визначено розмір судових витрат, оскільки з наданих позивачем документів зовсім незрозуміло, які саме документи перекладалися та на підставі чого визначали ціну на їх переклад. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу Позивачу ОСОБА_1 разом із ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 20.03.2023 надіслана копія апеляційної скарги ОСОБА_3 , а також роз`яснено право подати свій відзив з дотриманням вимог, встановлених статтею 360 ЦПК України. Відправлення вручено позивачу 11.04.2023. Позивач ОСОБА_1 своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Також не зверталася до суду з клопотанням про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу. А згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Фактичні обставини справи, встановлені судом Із матеріалів справи судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 29.10.2019 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 . Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_2 . Відповідно до довідки ТОВ «ЖЕО» №760 від 17.03.2021 ОСОБА_4 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з актом ТОВ «ЖЕО» № 13426 від 22.03.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням районного суду м. Бланско у справі № 0 Nc 154/2020-128 від 15.12.2021: І. Неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період до розлучення та після розірвання шлюбу батьків доручається під опіку матері. Батько має право спілкуватися з неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у формі відео-дзвінка, а саме - щотижня по вівторках з 18:00 год. до 18:30 год. за центральноєвропейським часом і по четвергах з 18:00 год. до 18:30 год. за центральноєвропейським часом, за допомогою програми для спілкування Месенджер. ІІ . Мати зобов`язана забезпечити безперешкодну розмову між неповнолітньою ОСОБА_4 та її батьком, без присутності інших осіб, забезпечити необхідні для цього технічні засоби та їх функціональне підключення до Інтернету. Крім того, мати зобов`язана належним чином та своєчасно підготувати неповнолітню до спілкування з батьком як фізично, так і психологічно. Крім того, батько має право спілкуватися з неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного року кожного третього календарного тижня в місяці: березні, червні, вересні та грудні протягом одного тижня, завжди з понеділка з 8 год. до неділі до 18 год. Передача неповнолітньої ОСОБА_4 здійснюватиметься за місцем постійного проживання матері за адресою: АДРЕСА_2 . Мати зобов`язана належним чином та своєчасно підготувати неповнолітню ОСОБА_4 до спілкування з батьком як фізично, так і психологічно, а також у вказаний час в місці передачі передати неповнолітню батькові та після закінчення спілкування прийняти назад. Батько зобов`язаний у вказаний час в місці передачі прийняти неповнолітню та після закінчення спілкування передати матері назад. В рамках режиму звикання вищезазначене особисте спілкування батька з неповнолітньою ОСОБА_4 здійснюватиметься до кінця березня 2023 р. на території України, у Вінницькій області, а саме: в березні 2022 р., червні 2022 р. та вересні 2022 р. за місцем постійного проживання матері за адресою: АДРЕСА_3 в грудні 2022 р. і березні 2023 р. за місцем проживання батька у Вінницькій області, Україна. Особисте спілкування батька з неповнолітньою в березні 2022 р., червні 2022 р. та вересні 2022 р. здійснюватимуться у присутності матері та без присутності інших осіб. Починаючи з місяця грудня 2022 р. батько має право на особисте спілкування із неповнолітньою ОСОБА_4 вже без присутності матері. Починаючи з місяця червня 2023 р. батько має право на особисте спілкування із неповнолітньою ОСОБА_4 і за межами України. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції повністю не відповідає. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Порушення норм процесуального права Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України). Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України). Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України). Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 8 квітня 2010 року). Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, неповідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України). Тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211, пункту 3) частини третьої статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що: обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу; невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства; розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 279 ЦПК України). У справі, що переглядається: ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2021 року суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначив судове засідання на 28.12.2021 о 10.00 год., про що постановив повідомити учасників справи. Виклик (повідомлення) про день судового розгляду направлено ОСОБА_2 (а.с. 54 т. 1). Надано судове доручення компетентному суду Чеської Республіки про вручення матеріалів позову і про допит в якості відповідача ОСОБА_3 . Провадження у справі зупинено до отримання відповіді з компетентного суду про виконання доручення. При відкритті провадження суд зазначив про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, разом з тим, ураховуючи подальшу активну участь сторін у змагальному процесі, подання багатьох клопотань, заяв, районний суд по суті розглядав справу у загальному позовному провадженні, про що свідчать виклики сторін у справі, безпосередня участь у судових засіданнях позивача та її представника, а також зміст рішення суду першої інстанції. У зв`язку з надходженням 09.02.2022 відповіді з компетентного органу про виконання доручення, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2022 відновлено провадження по цивільній справі з викликом сторін у судове засідання. У судовому засіданні, призначеному на 12.12.2022, ухвалено рішення, в якому зазначено, що «відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином». Аналіз матеріалів справи свідчить, що відомості про належне повідомлення відповідача про розгляд справи на 12.12.2022 у матеріалах справи відсутні. Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу у судовому засіданні, призначеному на 12 грудня 2022 року, за відсутності учасника справи - відповідача, належним чином не повідомленого про місце, дату та час судового засідання. В апеляційній скарзі на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2022 відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права, а саме - неповідомлення його належним чином про місце, дату і час судового засідання, призначеного на 12 грудня 2022 року, жодних документів щодо провадження йому не надавалося, єдиним джерелом інформації про провадження для батька є сайт суду, суд позбавив батька можливості захистити свої права, розглядаючи справу за його відсутності. Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції дає підстави для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте без додержання процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України). Аналогічний висновок викладено об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21). Повномасштабне військове вторгнення Російської Федерації та інтенсивні бойові дії, що тривають в Україні з 24 лютого 2022 року, завдали потужного удару по всіх ланках економічної, соціальної, фінансової систем української держави, зокрема до неналежного фінансування судової влади України. Проте суд першої інстанції не був позбавлений можливості судові повістки, а у випадках, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, разом з копіями відповідних документів надсилати на офіційну електронну адресу відповідача, що вказана ним у його зверненнях до суду, вирішити питання щодо участі відповідача у призначеному слуханні за допомогою відео-дзвінка, що було поставлене ним перед судом у заяві про призначення опікуна для розгляду від 19.07.2022. Стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Аналогічне роз`яснення щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, надане Пленумом Верховного Суду України в абз. 3 п. 17 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини першої статті 191 СК України, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини саме з моменту звернення до суду з відповідною позовною заявою. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 754/3558/16-ц (провадження № 61-22781св18). Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 369/9386/17 (провадження № 61-11933св22). Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»). Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. Розмір стягуваних аліментів повинен служити задоволенню актуальних життєвих потреб, відповідати життєвому стандарту в місці проживання, а не призводити до збагачення та бути джерелом інших нецільових витрат. Згідно п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України №146 від 26.02.1993 «Про перелік видів доходів які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Відповідно до Довідки від роботодавця (а.с. 86 т.1), що надіслана Міністерством юстиції Чеської Республіки на виконання запиту про вручення судових та позасудових документів від 29.04.2021, судом встановлено, що середньомісячний чистий дохід відповідача ОСОБА_3 , за останнім відомим місцем роботи становить 34 180 чеських крон, що за курсом НБУ 1,664 дорівнює 56 876 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2272 гривні. Встановлюючи розмір аліментів, який підлягає до стягнення з відповідача, суд враховує вибір позивача щодо способу стягнення аліментів на утримання дитини, а саме в частці від доходу відповідача, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також те, що відповідач є особою працездатного віку, офіційно працевлаштований, не має інших осіб на утриманні, а також те, що батьки в рівних частках повинні приймати участь в утриманні дітей Крім цього, судом взято до уваги розмір фактичних доходів відповідача, право позивача на утримання її чоловіком - батьком дитини до досягненням дитиною трирічного віку, про що ОСОБА_1 заявлені відповідні вимоги, наявність у відповідача права спілкуватися з неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до порядку, встановленого Рішенням районного суду м. Бланско у справі № 0 Nc 154/2020-128 від 15.12.2021. При цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 проживає в Чеській Республіці, неповнолітня ОСОБА_4 з матір`ю знаходиться в України, а тому для особистого спілкування батька з дитиною необхідні витрати на проїзд та його проживання, враховуючи віддаленість проживання обох батьків. З метою дотримання балансу прав та інтересів сторін по справі, а також дитини, на користь якої передбачається стягнення аліментів, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 слід стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 07.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття (що в середньому становитиме 11 375 грн. на місяць). Підстав для стягнення аліментів у більшому розмірі, в тому числі недостатності такого розміру аліментів для задоволення потреб дитини, позивачем не доведено. Сплачені батьком ОСОБА_2 аліменти, про що він вказує в своїй апеляційній скарзі, не впливають на розмір призначених судом аліментів, проте відповідні суми можуть бути зараховані в процесі виконання цього рішення суду. Стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку Згідно до частини другої статті 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання у разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Статтею 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища. Можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитини до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу. Тлумачення частини 2 статті 84, частини 2 статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу. Суд вважає, що позивач має право на отримання від відповідача аліментів на її утримання, а відповідач має змогу надавати таку допомогу, оскільки судом встановлено, що дитина проживає з ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, і враховуючи відсутність в неї самостійного доходу, чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині. Відповідач ОСОБА_2 працює та є працездатною особою, має постійний дохід у вигляді заробітної плати, а тому такий висновок узгоджується з обставинами справи та нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини. За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги в ці частині підлягають задоволенню, а тому слід стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь та утримання ОСОБА_1 в розмірі 1 /6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07.04.2021 і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнюючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без додержання процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення що, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, а позивач звільнена за законом від сплати судового збору за її подачу, з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 862,60 грн. Установлено, що за подачу апеляційної скарги відповідач сплатив 1 362,00 грн судового збору. Таким чином, відповідачу слід компенсувати за рахунок держави судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог (5%), що становить 68,10 грн. Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Представник позивача - адвокат Мишковська Т. М. 07.12.2022 надала суду заяву про долучення доказів понесених витрат. Вказує на те, що оскільки відповідач являється іноземцем, позивач була вимушена здійснювати переклад всіх документів, що є в матеріалах справи і копії яких йому направлялись. Позивачем на переклад документів було витрачено 30 638,60 грн., а саме: 15.04.2021 - 6 517,25 грн.; 04.11.2021 - 9 681,35 грн.; 24.05.2020 - 13 790 грн.; 13.09.2022 - 650 грн. До заяви додала копії квитанцій, докази направлення клопотання з додатками відповідачу. Оскільки зазначені витрати підтверджені належними доказами, суд вважає, що слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 638,60 грн. у відшкодування витрат за переклад документів, що відповідає положенням ст. 133 ЦПК України. Згідно положень частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Згідно з частинами другою, третьою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З договору від 19 березня 2021 року слідує, що адвокат Мишковська Т. М. та Хижук В. В. уклали договір про надання правової допомоги. Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги встановлено, що відповідно до розділу 4 сторони домовилися, що розмір плати (гонорару) за надання правової допомоги, яка обумовлена договором, складає 8 000 гривень. Оплата здійснюється шляхом авансу у розмірі 4 000 грн. та оплати залишку гонорару після виконання умов договору. На підтвердження факту надання правничої допомоги та фактично витраченого часу, адвокат надав суду опис виконаних робіт по справі 127/8975/21 на суму 8 000 грн. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Ураховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 12 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (громадянин Чеської Республіки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 07.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (громадянин Чеської Республіки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) аліменти на користь та утримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07.04.2021 і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (громадянин Чеської Республіки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 862,60 гривень. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (громадянин Чеської Республіки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 30 638,60 грн. у відшкодування витрат за переклад документів. Компенсувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (громадянин Чеської Республіки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) за рахунок держави судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог в розмірі 68,10 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. В. Міхасішин М. В. Матківська