Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 591/1779/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2023 р. Справа № 591/1779/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.03.2023 (суддя Сидоренко А.П., вул. Академісна, 13, м. Суми, 40030) по справі № 591/1779/23 за позовом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про продовження терміну затримання іноземця до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує захисту в Україні, ВСТАНОВИВ: Позивач - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив: -продовжити строк затримання громадянину російської федерації ОСОБА_1 до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, на 6 (шість) місяців з 12 березня 2023 року. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08.03.2023 року адміністративний позов задоволено. Продовжено строк затримання громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ДМС України за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, строком на шість місяців, починаючи з 12 березня 2023 року. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що посилання органів ДМС на військовий стан та неприйняття від нього заяви про визнання біженцем, порушує норми Основного Закону, оскільки таке право гарантоване відповідачу Конституцією України, ст.8 якої зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Також апелянт вказує, що позивачем не наведено підстав щодо того, що відповідач буде ухилятись від виконання покладених на нього обов`язків, чи він буде уникати примусового видворення у випадку прийняття такого рішення. Проте всупереч норм ст.289 КАС України і при наявності листа "Всеукраїнського конгресу народів Дагестану" позивач звернувся до суду з заявою про продовження строку затримання відповідача. Відзиву на вказану апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті. Відповідач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити. Позивач явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 12.09.2022 року Зарічним районним судом м. Суми ухвалено рішення у справі № №591/4135/22 за позовом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної Прикордонної служби України до громадянина російської федерації ОСОБА_1 , яким вирішено затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на термін до прийняття остаточного рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, але на строк не більше шести місяців. Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, 28 серпня 2022 року в напрямку Горналь (рф) Миропілля у 500 метрах від державного кордону після його незаконного перетину був виявлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 , якого було доставлено до фільтраційного пункту з метою проведення фільтраційно-перевірочних заходів. Постановою від 02 вересня 2022 року Краснопільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення. 28 серпня 2022 року посадовою особою позивача направлено на адресу УДМС в Сумській області повідомлення про звернення відповідача за захистом, оскільки він звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 складена заява-анкета про визнання біженцем або собою, що потребує додаткового захисту, а також анкета особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту. 31 серпня 2022 року від ОСОБА_1 посадовими особами прикордонної служби відібрано пояснення, відповідно до яких він відбував покарання у рф за сфабрикованим обвинуваченням, у червні 2021 року після відбуття покарання йому було встановлено обмеження волі, згодом - адміністративний нагляд. Вирішив залишити територію рф та поїхати до України. Перетнув кордон з Україною пішки, після чого був затриманий українськими прикордонниками. Листом від 31 серпня 2022 року УДМС в Сумській області повідомило НОМЕР_1 прикордонний загін, що на час воєнного стану зупинено строки надання адміністративних послуг, у зв`язку з чим відсутня об`єктивна можливість здійснити прийом та розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.7-9). Відповідно до листів Волинського ПТПІ від 05 жовтня 2022 року №04-01/581, від 24 жовтня 2022 року №04-01/612, від 02 грудня 2022 року №04-01/692, відповідач звертався до УДМС України у Волинській області про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, на що отримав відповідь, що «прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту можливе після припинення чи скасування воєнного стану» (а.с.11, 12-13, 14). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи, рішення міграційного органу за заявами відповідача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні відсутнє, а тому наявні підстави для продовження строку його затримання в пункті перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані приписами ст.289 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви (ч.2 ст.289 КАС України). За приписами частин одинадцятої та тринадцятої статті 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що у разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою. За наявності умов, за яких неможливо прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Під час судового розгляду встановлено, що відповідач 05 жовтня 2022 року, 24 жовтня 2022 року, 01 грудня 2022 року звернувся до УДМС України в Волинській області із заявами про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Водночас відповідно до ст.ст. 10, 12-2, 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з 24.02.2022 Україні введений воєнний стан строком на 30 діб. 15 березня Верховна Рада затвердила Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено дії воєнного стану ще на 30 днів з 05 години 30 хв. 26 березня до 24 квітня включно (продовжено до 24.05.2022). Указом Президента №341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (продовжено в подальшому). Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 165 зупинено строки надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб`єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (крім надання адміністративних послуг у сфері будівництва, визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності). Отже, на теперішній час розгляд заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, в тому числі розгляд заяви відповідача, призупинено на час воєнного стану в Україні. Водночас колегія суддів зазначає, що аналіз сукупності зазначених обставин вказує на те, що затримання відповідача є необхідним та виправданим за наведених умов в умовах воєнного часу, таке дозволить компетентним органам в установленому порядку здійснити відповідні процедури розгляду звернення особи за захистом в Україні, в тому числі пройти перевірку державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України на предмет дотримання інтересів державної безпеки в умовах воєнного стану. Відповідно до статті 9 Конвенції про статус біженців, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців" від 10 січня 2002 року N 2942-III, ніщо в цій Конвенції не позбавляє Договірну Державу права під час війни або за інших надзвичайних і виняткових обставин вживати тимчасових заходів, які вона вважає необхідними в інтересах державної безпеки, щодо тієї чи іншої окремої особи, ще до того, як ця Договірна Держава з`ясує, що ця особа дійсно є біженцем і що подальше застосування цих заходів щодо неї є необхідним в інтересах державної безпеки. В силу приписів ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. З огляду на зміст зазначених положень конституційних норм вбачається, що відповідна особа є користувачем на рівні з іншими особами правами і свободами, за наявності, якщо така особа перебуває в Україні саме на законних підставах. Якщо відсутня ознака законності перебування, то це створює для особи певні обмеження та відповідні юридичні наслідки. Враховуючи те, що на час розгляду справи, рішення міграційного органу за вказаними вище заявами про визнання відповідача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні відсутнє, то, відповідно, наявні підстави для продовження строку його затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Щодо клопотання відповідача та його представника про передачу відповідача на поруки ГО «Всеукраїнський конгрес народів Дагестану», колегія суддів зауважує наступне. У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Норми ст. 289 КАС України передбачають можливість звернення до суду, зокрема органу охорони державного кордону, з позовними вимогами про застосування до іноземців до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, одного з видів заходу, а саме: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Отже законодавство покладає обов`язок визначитися з позовними вимогами, з урахуванням принципів диспозитивності, у зазначеній категорії справ саме на суб`єкта владних повноважень, який ініціює відповідний адміністративний позов, в тому числі і у визначенні видів передбачених ч. 1 ст. 289 КАС України заходів. За вказаних обставин суд розглядає справу в межах заявленого адміністративного позову та не може вийти за межі позовних вимог, оскільки ч. 2 ст. 9 КАС України передбачає таку можливість лише в разі необхідності ефективного захисту прав особи з боку суб`єктів владних повноважень, що не є предметом заявленого позову. Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставним доводи апелянта про те, позивачем не наведено підстав щодо того, що відповідач буде ухилятись від виконання покладених на нього обов`язків, чи він буде уникати примусового видворення у випадку прийняття такого рішення, оскільки у мажах спірних правовідносин питання повернення (видворення) відповідача не розглядається. При цьому, виходячи з того, що рішення про примусове видворення відповідача не приймалося, твердження про ухиляння відповідачем від виконання рішення про його примусове видворення як і сумніви з цього приводу є передчасними. Стосовно подання відповідачем до матеріалів справи свідоцтва Правозахисного центру Меморіал та Комітету громадського сприяння про порушення прав і свобод ОСОБА_1 №1363 від 03.04.2023, заяви ОСОБА_1 до ДМС України від 03.04.2023 про добровільне повернення до третьої безпечної країни, Листа першого заступника начальника УДМС у Волинській області від 01.05.2023 про відмову у прийнятті рішення про добровільне повернення ОСОБА_1 до третьої безпечної країни, Листа Адміністрації Державної прикордонної служби від 09.05.2023, скарги ОСОБА_2 від 10.05.2023 Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Офіс Генерального прокурора України та Претавництво УВКБ ООН в Україні на рішення заступника начальника УДМС у Волинській області від 01.05.2023 про відмову у добровільному поверненні ОСОБА_1 до третьої безпечної країни, копії заяви ОСОБА_1 від 14.03.2023 до П`ятого прикордонного загону про відмову від отримання притулку в Україні та сприяння у виїзді з України, копії свідчень про неодноразові звернення ОСОБА_1 від 11.05.2023 про відмову від отримання притулку в Україні та сприяння у виїзді з України, копії заяви ОСОБА_1 від 12.05.2023 про відмову від отримання притулку в Україні та сприяння у виїзді з України під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тобто, законність рішення суду першої інстанції переглядається за тими доказами, які були наявні у суду першої інстанції і лише у виняткових випадках суд апеляційної інстанції може прийняти докази, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому такі докази повинні буди наявними до вирішення справи по суті. Водночас приєднані до матеріалів справи копії заяв та відповіді на них подавалися скаржником до компетентних органів вже після прийняття судом рішення у справі. Доказів звернення позивача із вказаними заявами до ухвалення судового рішення по справі, скаржником надано не було. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.03.2023 по справі № 591/1779/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя (підпис)В.В. Катунов Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 30.05.23.