Постанова Київський апеляційний суд № 755/17220/20

справа № 755/17220/20 головуючий у суді І інстанції Яровенко Н.О. провадження № 22-ц/824/3809/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 24 травня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Лобоцької В.П., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні бабусі з онукою, встановлення графіку зустрічей бабусі з онукою,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та просила зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні зі своєю внучкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити наступний графік спілкування, зустрічей ОСОБА_3 зі своєю внучкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - кожну першу та третю суботу кожного місяця за місцем проживання дитини в будь-який період часу з 10:00 год. суботи по 20:00 год. суботи з правом спілкуватися з дитиною, бачитись з дитиною, проводити час з дитиною, в присутності матері дитини ОСОБА_1 , з урахуванням режиму дня дитини, періоду сну дитини, періодів прийому їжі, здійснення гігієнічних процедур, тощо, які необхідні для дитини. - кожну другу та четверту неділю кожного місяця за місцем проживання ОСОБА_3 - з 10:00 год. неділі по 20:00 год. неділі з правом спілкуватися з дитиною, бачитись з дитиною, проводити час з дитиною, без присутності матері дитини ОСОБА_1 , з урахуванням режиму дня дитини, періоду сну дитини, періодів прийому їжі, здійснення гігієнічних процедур, тощо, які необхідні для дитини. При цьому. ОСОБА_3 забирає дитину о 10:00 год. неділі за місцем проживання дитини та о 20:00 год. неділі повертає дитину за адресою місця проживання дитини. - ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року (день народження ОСОБА_3 ) за місцем проживання ОСОБА_3 - з 10:00 год. дня по 20:00 год. дня з правом спілкуватися з дитиною, бачитись з дитиною, проводити час з дитиною, без присутності матері дитини ОСОБА_1 , з урахуванням режиму дня дитини, періоду сну дитини, періодів прийому їжі, здійснення гігієнічних процедур, тощо, які необхідні для дитини. При цьому, ОСОБА_3 забирає дитину о 10:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року за місцем проживання дитини та о 20:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року повертає дитину за адресою місця проживання дитини. - ІНФОРМАЦІЯ_2 (день народження ОСОБА_5 ) за місцем проживання дитини - в будь-який період часу з 10:00 год. дня по 20:00 год. з правом привітати дитину з днем народження, поспілкуватися з дитиною, побачитись з дитиною, дарувати подарунок дитині. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 09 березня 2019 року ОСОБА_1 самостійно забрала дитину з місця реєстрації та виїхала проживати з дитиною за адресою АДРЕСА_1 . Станом на даний час, дитина фактично проживає за вказаною адресою, що також підтверджується актом обстеження житлових умов від 12 серпня 2019 року. Листом від 21 липня 2020 року ОСОБА_1 повідомила позивача про те, що є питання, які не вирішені між нею та ОСОБА_4 (син позивача), а також про те, щоб зустрічі з дитиною відбувались з урахуванням режиму її навчання, харчування, розвитку, відпочинку та оздоровлення. 05 вересня 2020 року позивач звернулась до ОСОБА_1 щодо спілкування та побачення з внучкою з проханням надати графік занять та розпорядок дня внучки з метою узгодження графіку зустрічей. Однак, відповіді на звернення не було. 29 вересня 2020 року позивач повторно звернулась до ОСОБА_1 із зазначеним звернення, однак відповіді не отримала. Ненадання відповіді на вказані звернення, фактичне ігнорування прав позивача, остання вважає такими, що порушують право ОСОБА_3 на спілкування та виховання внучки. З березня 2019 року позивач не бачила внучку жодного разу, не проводила з нею дозвілля, не гуляла з дитиною на вулиці, не відпочивала з дитиною. Позивач вказує, що має житло, в якому проживає та є його власником, де забезпечені умови для перебування внучки (місце для сну, місце для занять, місце для ігор, місце для харчування, місце для забезпечення гігієнічних процедур тощо), що підтверджується відповідним актом обстеження житлових умов № 181 від 10 листопада 2020 року. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено наступний графік спілкування ОСОБА_3 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожну першу суботу та третю неділю місяця з 10-00 години до 16-00 години за місцем проживання дитини в присутності матері. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що доводи суду першої інстанції фактично були зведені до посилання на висновок органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 15 червня 2021 року. Таким чином, рішення суду не містить висновків щодо доводів позивача та тверджень сторони відповідача, а є закріпленням у судовому порядку висновку органу опіки та піклування. В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач вчиняє перешкоди щодо спілкування бабусі з онукою. При цьому, позивачем дійсно було направлено звернення в адрес відповідача у липні 2020 року, на яке відповідачем була надана відповідь. З тексту відповіді відповідача вбачається, що остання жодним чином не заперечує проти зустрічі позивача з онукою, а лише вважає за необхідне врахувати інтереси дитини, оскільки вона відвідує дитячий садок, секції, додаткові заняття з вивчення іноземних мов. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, в порушення ст. 81 ЦПК України визнав доводи позовних вимог лише на підставі твердження позивача, без надання з боку останньої жодного належного доказу. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні та вихованні з онукою ОСОБА_5 , суд першої інстанції в описовій та мотивувальній частині рішення суду не зазначив у чому саме полягають перешкоди з боку відповідача щодо спілкування позивача з онукою. Судом лише встановлений факт вчинення перешкод, без зазначення в чому вони полягають, час та місце їх вчинення, тощо. Також, в порушення вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог в частині встановлення графіку спілкування позивача з онукою. Часткове задоволення позову не співпадає з жодною вимогою позивача щодо встановлення графіку спілкування. Таким чином, суд першої інстанції фактично не задовольнив позовні вимоги частково, а рішенням суду затвердив висновок органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області, визнання обґрунтованості та законності якого взагалі не було предметом розгляду справи. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог стосовно того, що з боку відповідача вчиняються дії щодо перешкоджання спілкування бабусі з онукою, що позивач взагалі прагне спілкування з онукою та коли-небудь приймала участь у її вихованні. Позивачем обраний спосіб захисту своїх прав, який не передбачений сімейним законодавством України, позовна заява має штучний характер та подана не в інтересах позивача, а в інтересах третьої особи - ОСОБА_4 без врахування прав дитини. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.6). Позивач ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.5). В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що у ОСОБА_3 існують перешкоди до вільного спілкування з онукою, що підтверджується долученими до матеріалів справи зверненнями до ОСОБА_1 та відповідями відповідача на звернення позивача (а.с.7-9, 11-13). Відповідно до висновку органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 15 червня 2021 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити спосіб участі баби, ОСОБА_3 , у спілкуванні та вихованні онуки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином: кожної першої суботи та третьої неділі місяця з 10:00 год. до 16:00 год. за місцем проживання дитини в присутності матері. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції враховуючи встановлені факти, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, вважав правильним та доцільним визначити графік спілкування бабусі з онукою у порядку, що рекомендований третьою особою. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 2 СК України, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, від чумом та падчеркою, пасинком. Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей 1989 року, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці ЄСПЛ, яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року (Рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі "Нойлінгер і Шурук проти Швейцарії", п. 135; Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", п. 100; Рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року "М. С. проти України", п. 77). На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України. Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участь одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Із системного тлумачення вказаних статтей Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 р., ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватись передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 р. року по справі «Хант проти України»). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 вказувала про те, що не відповідаючи на її звернення стосовно встановлення графіку спілкування бабусі з онукою, ОСОБА_1 порушує її права на спілкування та виховання онучки, а тому просила суд зобов`язати відповідача усунути зазначені перешкоди. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції вказував про те, що між сторонами не погоджено способу участі позивача у вихованні онуки. Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України). Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні (частина перша статті 257 СК України). Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення (частина друга статті 257 СК України). Тлумачення статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення. Спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (стаття 263 СК України). Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина п`ята та шоста статті 19 СК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 вказує про те, що вона не чинить перешкод у спілкуванні позивача з онукою. При цьому, позивачем також не доведено факту, що ОСОБА_1 чинить такі перешкоди. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 607/13092/16-ц (провадження № 61-1713св17) зазначено, що: «будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України. За змістом статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Вирішуючи спір у цій справі, апеляційний суд встановив характер спірних правовідносин сторін у справі, норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передумов вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онукою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що задоволення вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з онукою можливе лише у разі наявності таких перешкод з боку відповідача. Натомість, ухвалюючи рішення про усунення перешкод, суд першої інстанції не зазначив у чому саме полягають перешкоди з боку відповідача з приводу спілкування позивача з онукою. З наданих відповідачем пояснень в суді першої інстанції та її представника в суді апеляційної інстанції остання не заперечує проти зустрічей позивача з онукою, при цьому, такі зустрічі не повинні порушувати інтереси дитини. Жодних доказів вчинення відповідачем перешкод в спілкуванні ОСОБА_3 з онукою позивач суду не надав. Відтак, в зазначеній частині позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з підстав їх недоведеності. В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку, у зв`язку з чим, суд прийшов до переконання, що спілкування позивача із дитиною буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як батьків, так і баби, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості. З урахуванням того, що між сторонами не було досягнуто згоди що встановлення графіку спілкування бабусі з онукою судом першої інстанції було витребувано висновок з органу опіки та піклування. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 15 червня 2021 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити спосіб участі баби, ОСОБА_3 , у спілкуванні та вихованні онуки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином: кожної першої суботи та третьої неділі місяця з 10-00 години до 16-00 години за місцем проживання дитини в присутності матері. Враховуючи зазначений висновок суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та встановив графік спілкування бабусі з онукою відповідно до нього. Позивач рішення суду в цій частині не оскаржувала та погодилась з встановленим судом графіком. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як вбачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_3 не просила суд встановити графік спілкування з онукою наступним чином: кожної першої суботи та третьої неділі місяця з 10-00 години до 16-00 години за місцем проживання дитини в присутності матері. Відтак, вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, на що обґрунтовано посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі. Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає за необхідне встановити графік спілкування позивача з онукою з урахуванням висновку органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 15 червня 2021 року та в межах позовних вимог ОСОБА_3 , а саме: кожну першу та третю суботу місяця з 10-00 години до 16-00 години за місцем проживання дитини в присутності матері, з урахуванням режиму дня дитини, періоду сну дитини, періодів прийому їжі, здійснення гігієнічних процедур, які необхідні дитині. З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав до задоволення позову в частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди у спілкуванні бабусі з онукою та щодо встановлення графіку спілкування бабусі з онукою з урахуванням висновку органу опіки та піклування, які ухвалені поза межами позовних вимог, є такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування судового рішення з прийняттям постанови по суті вимог позивача. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви ОСОБА_3 сплатила судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 1 681 грн. 60 коп. (840,8*2). Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (1/2), то з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 840 грн. 80 коп. (1681,6/2). При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2 522 грн. 40 коп. (1681,6*150%). Оскільки апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню (1/2), то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до відхиленої частини позовних вимог, а саме у розмірі 1 261 грн. 20 коп. (2 522,4/2). Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю між сумою, яка підлягає стягненню з останньої на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 420 грн. 40 коп. (1 261,20 - 840,8). На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року скасувати та прийняти постанову. Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні бабусі з онукою, встановлення графіку зустрічей бабусі з онукою задовольнити частково. Встановити наступний графік спілкування ОСОБА_3 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожну першу та третю суботу місяця з 10-00 години до 16-00 години за місцем проживання дитини в присутності матері, з урахуванням режиму дня дитини, періоду сну дитини, періодів прийому їжі, здійснення гігієнічних процедур, які необхідні дитині. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення складено 26 травня 2023 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.