Ухвала КЦС ВС № 464/6946/21

Ухвала 29 травня 2023 року м. Київ справа № 464/6946/21 провадження № 61-5240ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юхименко Руслана Іванівна, на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Куманська-Нор Оксана Павлівна, про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 12 квітня 2023 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юхименко Р. І., на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, повний текст якої складено 4 листопада 2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику п`ять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. Роз`яснено, що після усунення ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юхименко Р. І., вказаних недоліків, касаційним судом перевірятиметься відповідність касаційної скарги вимогам законодавства у іншій частині. Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Вказана касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юхименко Р. І., заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. В обґрунтування заявник вказує, що про розгляд справи її не повідомлено; копію судового рішення суду першої інстанції вона не отримувала. З матеріалами справи ознайомилася 13 березня 2023 року. На підтвердження надає копії заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 13 березня 2023 року та заяви про видачу судових рішень від 13 березня 2023 року. Вказані копії заяв містять відтиски печатки Сихівського районного суду міста Львова з відміткою про отримання документів 13 березня 2023 року та підписом. Крім того, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юхименко Р. І., вказує, що у позовній заяві ОСОБА_2 зазначила замість адреси заявника адресу відповідача, тому кореспонденцію заявник не отримувала. Також зазначає, що з 21 лютого 2022 року звільнена з посади директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, тому поштові відправлення за адресою відповідача не отримувала і про розгляд справи їй відомо не було. На підтвердження зазначеного надає копію наказу про звільнення від 21 лютого 2022 року № 226/к ро звільнення ОСОБА_1 з посади 1 березня 2022 року. Вважає, що зазначена причина пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин. Вивчивши зміст поданого заявником клопотання про поновлення строку, касаційний суд вважає, що вказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення не свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин. Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України). Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35). Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34). Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України передбачено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи. Зазначене відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення. Доводи заявника про неповідомлення її про розгляд справи з огляду на незазначення її дійсної адреси в позовній заяві, а також про те, що заявник звільнена з посади 1 березня 2022 року, відхиляються касаційним судом, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у вересні 2021 року, тобто за п`ять місяців до звільнення заявника. Водночас слід зазначити, що з вересня 2021 року до 1 березня 2022 року ОСОБА_1 займала посаду директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, тобто відповідача. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 10 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні заяви Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про відвід судді. Тобто відповідач, директором якого на той час була ОСОБА_1 , звертався до суду з відповідною заявою. За таких обставин касаційний суд доходить висновку, що з вересня 2021 року до 1 березня 2022 року заявник мала змогу довідатися про розгляд справи судом першої інстанції, про наявність справи у суді, що спростовує твердження про її необізнаність щодо подачі ОСОБА_2 позову. Крім того, в оскаржуваному рішенні Сихівського районного суду міста Львова від 20 червня 2022 року судом встановлено, що директор Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Куманська-Нор О. П. у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася. Касаційний суд зауважує, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи, проте судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не встановлено, що заявник з відповідною заявою зверталася. Окрім вищевикладеного, касаційний суд, вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, звертає увагу на наступне. Так, у касаційній скарзі заявник вказує про те, що замість її дійсної адреси, судова кореспонденція направлялися на адресу відповідача - АДРЕСА_1 . Водночас в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції адреса ОСОБА_1 зазначена наступна - АДРЕСА_2 . Ця ж адреса вказана заявником у касаційній скарзі як місце її проживання. За таких обставин доводи заявника про неправильне зазначення позивачем її місця проживання спростовуються змістом оскаржуваного рішення. Також слід вказати, що рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 червня 2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень вказану ухвалу оприлюднено 30 червня 2022 року, а постанова Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року - 8 листопада 2022 року. З огляду на викладене касаційна скарга відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України залишається без руху із наданням заявнику права протягом п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали звернутися до суду касаційної інстанції із заявою, в якій навести інші підстави для поновлення строку, а також надати докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юхименко Р. І., не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи при цьому постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, які не враховані в оскаржуваних судових рішеннях. Також підставою касаційного оскарження рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 червня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року заявник визначає порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ. Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права. Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником у касаційній скарзі не вказано, щодо якої норми права у подібних правовідносинахвідсутній висновок, та не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Згідно з підпунктом й пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 350 грн). Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн). Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_2 заявлено одну вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру. 1 відсоток від 193 331,40 грн складає 1 933,31 грн. Тому за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 682,62 грн (2 841,31(908+1 933,31)*200%), про що надати відповідний документ, або документ, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юхименко Руслана Іванівна, на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року залишити без руху. Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків. Якщо заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, не буде подано заявником у зазначений строк, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження. У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали в частині визначення підстав касаційного оскарження, касаційний суд як підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження не врахує. У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко