Ухвала КЦС ВС № 369/5733/22

Ухвала 29 травня 2023 року м. Київ справа № 369/5733/22 провадження № 61-4554ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 7 лютого 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство регіонального управління України, Міністерство внутрішніх справ України, ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 , ВСТАНОВИВ: 28 березня 2023 року подана касаційна скарга Міністерства оборони України на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 7 лютого 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 5 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику п`ять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. На підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва заявник мав надати суду належним чином засвідчені докази того, що він обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір); докази, що дозволяють встановити обсяг повноважень (статут, положення, трудовий договір (контракт), посадову інструкцію), які би засвідчували можливість підписанта діяти від імені Міністерства оборони України за правилами самопредставництва останньої. Роз`яснено, що після підтвердження повноважень Примака А. А. брати участь у справі від імені Міністерства оборони України касаційним судом перевірятиметься відповідність касаційної скарги вимогам законодавства у іншій частині. Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Вказана касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і Міністерство оборони України заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. В обґрунтування вказує, що копію оскаржуваної постанови ним отримано в електронному вигляді лише 10 березня 2023 року. Проте заявник не надає доказів, які свідчать про поважність причин пропуску строку касаційного оскарження, в тому числі доказів, що підтверджують дату отримання копії постанови суду апеляційної інстанції, що оскаржується. Належними доказами отримання копії постанови можуть бути, зокрема, конверт, в якому судом направлено копію оскаржуваної постанови; безпосередньо надіслана заявнику копія судового рішення суду апеляційної інстанції або супровідний лист, які містили б відмітку про дату та вхідний номер поштового відправлення; розписка про отримання копії судового рішення, скріншот електронної скриньки заявника, тощо. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення. Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35). Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34). За таких обставин касаційна скарга відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України залишається без руху з наданням заявнику права надати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали відповідні докази. Якщо заявником у встановлений судом строк не буде подано доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Касаційна скарга містить клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтоване тим, що заявник не має можливості сплатити судовий збір одночасно із поданням касаційної скарги. Вказує, що Міністерство є бюджетною установою та оплата судового збору здійснюється структурним підрозділом - Департаментом фінансів Міністерства оборони України через органи державного казначейства України. Також заявник посилається на запровадження воєнного стану на території України. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються статтею 136 ЦПК України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною. Як вбачається зі змісту вказаної норми існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті): 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях в силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи з чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним. З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Отже, положення статті 136 ЦПК України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону. Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи з майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору. Із системного аналізу норм права вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Юридична особа не позбавлена права звернутися з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20). Предметом даної справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому підстави для розгляду питання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відсутні. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що наведені Міністерством оборони України доводи є декларативними, не підтверджені жодними доказами, а розмір судового збору, який необхідно сплатити за подання касаційної скарги, не становить для заявника надмірний тягар. Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання заяви, за подання до суду фізичною особою заяви у справах окремого провадження ставка судового збору становила 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (496,20 грн). Тому за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн (496,20*200%), про що надати відповідний документ. Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 7 лютого 2023 року залишити без руху. Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків. Якщо заявником у встановлений судом строк не буде подано доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження. У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко