Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/12797/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12797/22 пров. № А/857/3293/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, ухвалене суддею Крутько О.В. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 380/12797/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з заявою від 16 травня 2022 року; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового утримання працюючого судді, починаючи з 16 серпня 2016 року, замість 84%, дорахувавши та виплативши по 6% щомісячно по березень 2021 року включно, а починаючи з квітня 2021 року нараховувати та виплачувати 66% від грошового утримання працюючого судді. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області викладену у листі від 18.06.2022 року у перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, здійснити з 16.08.2016 року до 18.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 66 % грошового утримання працюючого судді обчисленого відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ з врахуванням виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не виплатив позивачу довічне грошове утримання, за період з 16 серпня 2016 року по 31.03.2021 року, у більшому розмірі, виходячи із 90 відсотків грошового забезпечення діючого судді на відповідній посаді, через збільшення стажу роботи позивача, у зв`язку із включенням до стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського університету ім. І. Франка та календарного періоду проходження строкової військової служби. Крім того, починаючи з 01.04.2021 року, відповідач, не врахувавши до стажу роботи позивача двох років роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якої була визначена законом та давала право на призначення на посаду судді, протиправно здійснює виплату довічного грошового утримання у меншому розмірі, а саме 62% замість 66 %. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року, врахував до стажу роботи судді половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та календарний період проходження військової служби і провів перерахунок пенсії позивача у розмірі 84 % від грошового утримання діючого судді на відповідній посаді, який встановлений позивачу на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.04.2016 року у справі № 443/2023/15а. Крім того, відповідач посилається на норму ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, згідно з якою, щомісячне довічне грошове утримання з 30.09.2021 року виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Тому відповідач вважає, що підстав для перерахунку пенсії, виходячи із 90% грошового утримання діючого судді на відповідній посаді, з 16.08.2016 року по 31.03.2021 року, немає. Також відповідач зазначає, що пенсія позивачу обчислена виходячи із страхового стажу 26 років в розмірі 62% грошового утримання судді. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач 26.07.2015 року звільнений з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області у зв`язку з виходом у відставку (по досягненню 65-ти річного віку). На час звільнення позивача з посади судді суддівський стаж позивача становив 22 роки 6 місяців 11 днів. Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.04.2016 року у справі № 443/2023/15-а визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області щодо відмови здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотки грошового утримання судді Жидачівського районного суду Львівської області з 13 серпня 2015 року, з наступного дня після виключення зі штату Жидачівського районного суду Львівської області у зв`язку із звільненням з посади судді у відставку. Постанова набрала законної сили 13.07.2016 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року у справі № 1.380.2019.005633 визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Відділу з питань призначенням та перерахунку пенсій № 14 (Жидачівський район) щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального стажу роботи судді половину строку навчання у Львівському університеті ім. І. Франка та календарного періоду проходження строкової військової служби протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 14 Управління застосування пенсійного законодавства здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням до загального стажу роботи судді половини строку навчання у Львівському державному університеті ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби відповідно до розрахунку Жидачівського районного суду Львівської області від 16.08.2016 року № 02/159/2016, починаючи з 16 серпня 2016 року. Таким чином суддівський стаж позивача становив 26 років 11 місяців 20 днів. 16 травня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді, починаючи із серпня 2016 року, виходячи із 29 років стажу на посаді судді. 09.06.2022 року відповідач надіслав позивач лист у якому зазначив, що немає підстав для врахування роботи на посаді адвоката при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді. Зважаючи на те, що після перерахунку, розмір довічного грошового утримання позивача не змінився, позивач звернувся із цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Апеляційний суд звертає увагу на те, що позовні вимоги позивача зводяться до наступного: - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового утримання працюючого судді, починаючи з 16 серпня 2016 року по березень 2021 року включно, у зв`язку із збільшенням стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді, а саме зарахуванням до такого стажу половини строку навчання, календарного періоду проходження строкової військової служби та стажу роботи на посаді адвоката, - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% від грошового забезпечення працюючого судді, починаючи з квітня 2021 року, у зв`язку із зміною порядку нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме застосування до вказаних правовідносин Закону № 1402-VIII Що стосується перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового утримання працюючого судді, починаючи з 16 серпня 2016 року по березень 2021 року включно, у зв`язку із збільшенням стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді, а саме зарахуванням до такого стажу половини строку навчання, календарного періоду проходження строкової військової служби та стажу роботи на посаді адвоката, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) в редакції станом на 16 серпня 2016 року до стажу роботи що дає право на отримання довічного грошового забезпечення судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державні арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Статтею 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95 від 10.07.1995 року передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, також половини строку навчання на денному відділенні у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової військової служби. Отже період навчання позивача тривалістю 02 роки 05 місяців 17 днів та календарний період проходження строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 23 дні зараховується до суддівського стажу. Вказана стаття була чинною до 30.09.2016 року. Отже, станом на 30.09.2016 року стаж позивача, що дає право на отримання довічного грошового забезпечення судді становив 26 років 11 місяців 20 днів, у зв`язку з чим позивач мав право на отримання пенсії в розмірі (90% грошового забезпечення працюючого судді) протягом періоду з 16 серпня 2016 року по 30.09.2016 року. З 30.09.2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Відповідно до частини 1 статті 137 Закону № 1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Вказана норма в такій редакції діяла до 04 серпня 2018 року. Отже, період навчання позивача тривалістю 02 роки 05 місяців 17 днів та календарний період проходження строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 23 дні, протягом періоду з 30.09.2016 року по 04 серпня 2018 року зараховується до суддівського стажу роботи позивача. Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді". Отже, з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018, законодавець встановив нові правила обчислення стажу роботи на посаді судді, згідно з якими до суддівського стажу також зараховується період роботи у сфері права, вимога щодо якого була необхідною для призначення (обрання) особи на посаду судді вперше в силу вимог закону, який діяв на момент такого призначення (обрання). Тому, з 16 серпня 2016 року по 4 серпня 2018 року суддівський стаж позивача становив 26 років 11 місяців 20 днів. З 05.08.2018 позивач набув право на зарахування до суддівського стажу, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді Станом на 02.02.1993 року, відповідно до Закону СРСР від 04.08.1989 року № 328-I «Про статус суддів в СРСР» (далі - Закон № 328-I), народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен. 02.02.1993 року позивач вперше обраний на посаду судді Жидачівського районного народного суду Львівської області. Апеляційний суд встановив те, що позивач до призначення на посаду судді вперше працюва адвокатом у Вінницькій обласній колегії адвокатів, завідуючим юридичною консультацією Іллінецького району з 08.02.1980 року до 08.05.1991 року, адвокатом Львівської колегії адвокатів з 20.05.1991 року до 03.02.1993 року. Відтак, позивач має право на зарахування до стажу роботи судді двох років стажу роботи за юридичною спеціальністю. Таким чином апеляційний суд встановив, що з 05.08.2018 року по теперішній час суддівський стаж позивача з врахуванням стажу роботи суддею (заступником голови суду) 22 роки 6 місяців 11 днів, періоду навчання позивача тривалістю 02 роки 05 місяців 17 днів та календарний період проходження строкової військової служби тривалістю 01 рік 11 місяців 23 дні, роботи за юридичною спеціальністю 2 роки становить 28 років 11 місяців 20 днів. Щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відсотках від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, апеляційний суд виходить з наступних міркувань. Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового утримання працюючого судді, починаючи з 16 серпня 2016 року. З 8 червня 2016 року відповідно до Рішення Конституційного суду у справі № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року у вказаних правовідносинах застосуванню підлягала частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання" Як вище встановив апеляційний суд, станом на 16 серпня 2016 року (до 4 серпня 2018 року) суддівський стаж позивача становив 26 років 11 місяців 20 днів. Тому, позивач мав право на виплату грошового утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Крім того, за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років (6 років) розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшувався на два відсотки заробітку, що в сумі склало б 92 відсотки. Однак, з врахуванням вимог вищевказаної норми, позивач набув право на виплату грошового утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Вказана норма була чинною до 30.09.2016 року. З 30.09.2016 року набрав чинності Закон № 1402-VIII. Частиною 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Проте, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII передбачено певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Зокрема, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIIІ визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Отже, враховуючи те, що позивач кваліфікаційне оцінювання не проходив, розмір суддівської винагороди працюючого судді, виходячи з якого визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача не змінився. Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування» № 193-IX від 16.10.2019 року (далі Закон № 193-IX) (набрав чинності 07.11.2019 року) виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Апеляційний суд встановив, що вказані зміни до Закону № 1402-VIII не вплинули на порядок обчислення довічного грошового утримання позивача (відповідно до положень Закону № 2453-VI), оскільки позивач, після прийняття Закону № 193-IX кваліфікаційне оцінювання не проходив. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами, яким передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному (в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання) визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Таким чином, саме з 19.02.2020 року - наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Отже, з 16 серпня 2016 року по 18.02.2020 року позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі не більшому ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до Закону № 2453-VI. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про визнання відмови відповідача, що викладена у листі від 18.06.2022, у перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці протиправною. У зв`язку з цим, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача, здійснити з 16.08.2016 до 18.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI з урахуванням виплачених сум. З 19 лютого 2020 року і по даний час, згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. З метою перерахунку довічного грошового утримання на підставі Закону № 1402-VIII, позивач звернувся з позовом до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі № 380/7807/20 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №14 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.08.2020 №4 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, згідно із заявою від 18.08.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області від 03.03.2020 №422, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 (з врахування ухвали про виправлення описки у судовому рішенні). На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 проведено перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ з 19.02.2020 у розмірі 54% розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області від 03.03.2020 № 422 з врахуванням фактично виплачених сум. Як йшлося вище стаж позивача станом на 19.02.2020 становив 28 років 11 місяців 20 днів. Тому, зважаючи на правову норму ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, розмір довічного грошового утримання позивача становить 66 відсотків. Після 19.02.2020 позивач не набув нового стажу, який би давав право на інший розмір грошового утримання, тому суд першої інстанції вірно встановив, що з 19.02.2020 має право на отримання довічного грошового утримання у розмірі 66% заробітку діючого на відповідній посаді судді, зв`язку з чим, дії відповідача щодо визначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% заробітку діючого судді з 19.02.2020 є неправомірними. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. З огляду на те, що позивач не вказав, жодного із визначених КАС способу захисту порушених прав, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, підставно вийшов за межі позовних вимог, та обрав ефективний спосіб захисту порушених прав позивача. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року в справі № 380/12797/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 24.05.2023 року