Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/10969/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 607/10969/17 пров. № А/857/6775/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З., при секретарі судового засідання: Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2022 року у справі №607/17431/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції Черніцька І.СМ., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 25.03.2022),- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної міграційної служби в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МТР №000785 від 22 вересня 2021 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 вересня 2021 року Тернопільським відділом №1 УДМС у Тернопільській області винесено оскаржувану постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн. Зокрема, йому ставиться у вину те, що він, будучи громадянином Республіка Грузія, прибув в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» по паспорту серії 15ВВ75456, виданому 18 листопада 2016 року, терміном дії до 18 листопада 2026 року, після в`їзду в Україну її територію не покидав. Тобто, за час дозволеного дев`яносто денного строку перебування протягом 180 днів, на момент виявлення перебував в України понад дозволений строк. Зазначає, що викладені у постанові дані не відповідають дійсним обставинам справи та не підтвердженні будь-якими доказами. Також його було затримано на строк понад три години та про затримання не повідомлено Центр безоплатної правової допомоги. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню оскільки судом першої інстанції невірно встановлено обставини у справі, порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що Відповідач не мав можливості вирахувати 90-денний термін перебування що громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 в Україні, та сформувати висновки про таке перебування понад дозволений законом строк, тому не можливо чітко встановити підставу прийняття такого рішення. Недоведеними є обставини, які викладені у оскаржуваному рішенні того, що ОСОБА_1 вчинив дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України. Наведене вище апелянт обґрунтовує тим, що отримав відповідь на адвокатський запит від 24.09. 2021 року до Державної прикордонної служби України, копія якого долучена до позовної заяви. Листом за № 91-37941/0/15-21 від 29.09. 2021 року Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надав інформацію про те, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим 21.03. 2021 року громадянином Республіки Грузія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в базі даних не виявлено. Вказаний лист є доказом на підтвердження обставин наведених у позовній заяві та заперечення обставин наведених в оскаржуваному рішенні. Також зазначає, що у відповідності до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 ставиться в вину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме перебування в Україні протягом 180 днів, понад дозволений законом строк. Тобто, об`єктивною стороною інкримінованого адміністративного правопорушення є дії чи бездіяльність пов`язані із перебуванням ОСОБА_1 в Україні понад дозволений законом 90-денний термін, який помилково обчислений саме з 21.03.2021 року. Суд першої інстанції, упереджено прийняв до уваги обґрунтоване звернення про прийняття рішення про примусове повернення до країни походження чи третьої країни та заборони в`їзду на територію України № 292/5/01-21 від 22.09. 2021 року за підписом Начальника відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області О. Буняк, дані якого повністю спростовуються Листом за № 91-37941/0/15-21 від 29.09. 2021 року Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. Суд першої інстанції помилково прийняв до уваги та надав переважне значення поданій стороною відповідача: відповіді Державної прикордонної служби України від 18 жовтня 2021 року вбачається, що станом на 18 жовтня 2021 року Держава прикордонна служба України виконує: доручення УДМС в Тернопільській області від 23 вересня 2021 року за №6110.2-7645/61.1-21 щодо заборони в`їзду в Україну стосовно громадянина Республіки Грузії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 22 вересня 2024 року; рішення начальника Одеського Прикордонного загону щодо заборони в`їзду в Україну стосовно громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 03 грудня 2023 року. Зазначає, що вказаний документ датований 18.10. 2021 року, тобто датою яка слідує після винесення оскаржуваної постанови від 21.09.2021 року і не може бути підставою прийняття оскаржуваної постанови станом на момент розгляду уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення передбачене саме ч. 1 ст. 203 КУпАП. Крім цього, даний документ не вказує на те, що ОСОБА_1 прибув в Україну 21.03.2021 через КПП «Жуляни» по паспортному документу серії 15ВВ75456 виданому 18.11.2016 терміном дії до 18.11.2026, після в`їзду в Україну її територію не покидав. Тобто, за час дозволеного 90-денного строку перебування протягом 180 днів, на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законом строк, а лише містить інформацію про те, що станом на 18 жовтня 2021 року Держава прикордонна служба України виконує: доручення УДМС в Тернопільській області від 23 вересня 2021 року за №6110.2-7645/61.1-21 щодо заборони в`їзду в Україну стосовно громадянина Республіки Грузії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 22 вересня 2024 року; рішення начальника Одеського Прикордонного загону щодо заборони в`їзду в Україну стосовно громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 03 грудня 2023 року. Тому, питання законності перетину державного кордону апелянтом, не пов`язане із притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, і не було предметом позову в суді першої інстанції. Також, суд першої інстанції помилково прийняв до уваги та надав переважне значення поданій стороною відповідача копії листа Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 02 листопада 2021 року, в якому зазначено, що в базах інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН» є наявні відомості про виїзд громадянином Республіки Грузія ОСОБА_1 17 листопада 2017 року через Чорноморський морський порт за межі України по паспортному документу 11ВВ58033. Відтак, суд першої інстанції помилково зробив висновки, що є підстави вважати, що останній, будучи особою, якій заборонено в`їзд на територію України, перетнув державний кордон поза пунктами пропуску або без відповідних документів чи за документами, які мають недостовірні відомості. Вказаний даний документ датований від 02 листопада 2021 року, тобто датою яка слідує після винесення оскаржуваної постанови від 21.09.2021 року і не може бути підставою прийняття оскаржуваної постанови станом на момент розгляду уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення передбачене саме ч. 1 ст. 203 КУпАП. Також цей документ не вказує на те, що ОСОБА_1 прибув в Україну 21.03.2021 через КПП «Жуляни» по паспортному документу серії 15ВВ75456 виданому 18.11.2016 терміном дії до 18.11.2026, після в`їзду в Україну її територію не покидав. Тобто, за час дозволеного 90-денного строку перебування протягом 180 днів, на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законом строк, а лише містить інформацію про те, що в базах інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН» є наявні відомості про виїзд громадянином Республіки Грузія ОСОБА_1 17 листопада 2017 року через Чорноморський морський порт за межі України по паспортному документу 11ВВ58033. Тому, питання законності перетину державного кордону апелянтом, не пов`язане із притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, і не було предметом позову в суді першої інстанції. Якщо є підстави вважати, що ОСОБА_1 , будучи особою, якій заборонено в`їзд на територію України, перетнув державний кордон поза пунктами пропуску або без відповідних документів чи за документами, які мають недостовірні відомості, то відповідальність за зазначені дії передбачена ст. 203-1, ст. 204-1 КУпАП. Проте, ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за зазначеними статтями не притягувався. В будь-якому випадку не є доведеною об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП в розумінні того, що ОСОБА_3 прибув в Україну саме 21.03.2021 через КПП «Жуляни» по паспортному документу серії 15ВВ75456 виданому 18.11.2016 терміном дії до 18.11.2026, після в`їзду в Україну її територію не покидав та перебував понад 90 днів. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) є громадянином Республіки Грузія, що підтверджується його паспортом за № НОМЕР_1 . 23 грудня 2016 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 23 грудня 2016 року. Як слідує з обґрунтованого звернення про прийняття рішення про примусове повернення до країни походження чи третьої країни, та заборони в`їзду на територію України за №592/5/01-21 від 22 вересня 2021 року, складеного Відділом міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області, згідно оперативної інформації Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області громадянин Республіки Грузія ОСОБА_1 прибув в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» по паспортному документу 15ВВ75456, виданому 18 листопада 2016 року, терміном дії до 18 листопада 2026 року, з метою вчинення кримінальних правопорушень. 22 вересня 2021 року Тернопільським відділом №1 УДМС у Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МТР за №000785, згідно з яким 22 вересня 2021 року о 17 год. 30 хв. по вул. Є. Коновальця, 6 у м. Тернопіль був виявлений громадянин Республіки Грузія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування в України, а саме ухиляється від виїзду після закінчення дозволеного строку перебування, оскільки згідно інформації Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області останній в`їхав в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» та території України не покидав, тобто на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законодавством строк. Вказаний протокол підписаний позивачем. 22 вересня 2021 року Тернопільським відділом №1 УДМС у Тернопільській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МТР за №000785, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 22 вересня 2021 року о 17 год. 30 хв. по вул. Є. Коновальця, 6 у м. Тернопіль був виявлений громадянин Республіки Грузія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування в України, а саме ухиляється від виїзду після закінчення дозволеного строку перебування, оскільки згідно інформації Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області останній в`їхав в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» та території України не покидав, тобто на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законодавством строк. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 14 ст. 1, п. 1, 3 ст. 3, п. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.п. 2 п. 2 Порядку, затвердженого Постановою КМУ за №150 від 15 лютого 2012 року. Вказана постанова отримана позивачем, що підтверджується його підписом. Судом також встановлено, що з відповіді Державної прикордонної служби України від 29 вересня 2021 року, відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим 21 березня 2021 року громадянином Республіки Грузія ОСОБА_1 в базі даних не виявлено. З відповіді Державної прикордонної служби України від 18 жовтня 2021 року вбачається, що станом на 18 жовтня 2021 року Держава прикордонна служба України виконує: доручення УДМС в Тернопільській області від 23 вересня 2021 року за №6110.2-7645/61.1-21 щодо заборони в`їзду в Україну стосовно громадянина Республіки Грузії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 22 вересня 2024 року; рішення начальника Одеського Прикордонного загону щодо заборони в`їзду в Україну стосовно громадянина Республіки Грузія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 03 грудня 2023 року. Також, з листа Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 02 листопада 2021 року слідує, що в базах інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН» є наявні відомості про виїзд громадянином Республіки Грузія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17 листопада 2017 року через Чорноморський морський порт за межі України по паспортному документу 11ВВ58033. Відтак, є підстави вважати, що останній, будучи особою, якій заборонено в`їзд на територію України, перетнув державний кордон поза пунктами пропуску або без відповідних документів чи за документами, які мають недостовірні відомості. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до Положення про Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області затвердженого наказом Державної міграційної служби України від 18.07.2011 року №28 із змінами (далі - Положення), завданнями УДМС у Тернопільській області є реалізація на території Тернопільської області державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб та інших визначених законодавством категорій мігрантів (п.п.1 п.3 Положення). Підпунктом 30 п.4 Положення передбачено, що УДМС у Тернопільській області здійснює на території Тернопільської області відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб та інших визначених законодавством категорій мігрантів, у передбачених законодавством випадках притягує порушників до адміністративної відповідальності. У відповідності до ст.222-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), п.п.33 п.4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №360, та з метою забезпечення належного виконання посадовими особами Державної міграційної служби України законодавства при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.08.2013 року №825 затверджено Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України (далі - Інструкція), яка встановлює порядок оформлення, розгляду та обліку справ про адміністративні правопорушення посадовими особами апарату Державної міграційної служби України, головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення, протоколи про адміністративне затримання, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення. Нормами ст.222-2 КУпАП передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 200, 201, частина перша статті 203, стаття 203-1 (крім порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204, 205, 206). Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу. Пунктом 2.1. Інструкції встановлено, що складати протоколи про правопорушення та протоколи про затримання, а також у передбачених законодавством випадках доставляти осіб, які порушили правила перебування в Україні та транзитного проїзду через її територію, у приміщення ДМС, її територіальних органів і територіальних підрозділів, до поліції, до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, мають право уповноважені посадові особи головних управлінь (управлінь) ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які є державними службовцями (далі - уповноважені посадові особи). Уповноважені посадові особи складають протокол при виявленні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 185-3, 200, 201, частиною першою статті 203, статтями 203-1, 204, 205, 206 КУпАП, згідно з формою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції. З огляду на наведене, уповноважені посадові особи при виявленні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП (порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті) мають право складати протокол про адміністративне правопорушення. Розглядати дані справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу (відділів, секторів). Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до частини першої статті 203 КУпАП, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави (ч.ч.1, 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»). Відповідно до вимог ч. 16 ст. 4 вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. Згідно з вимогами п.п. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ за №150 від 15 лютого 2012 року, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі обґрунтованого звернення про прийняття рішення про примусове повернення до країни походження чи третьої країни, та заборони в`їзду на територію України за №592/5/01-21 від 22 вересня 2021 року, складеного Відділом міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області, працівниками відповідача встановлено факт порушення позивачем правил перебування в України. Зокрема, відповідачем встановлено, що позивач ОСОБА_1 22 вересня 2021 року о 17 год. 30 хв. по вул. Є.Коновальця, 6 у м. Тернополі, будучи громадянином Республіки Грузія, порушив правила перебування в України, а саме ухиляється від виїзду за межі України після закінчення дозволеного строку перебування. Згідно інформації Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області останній в`їхав в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» та території України не покидав, тобто на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законодавством строк, про що складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МТР за №000785 від 22 вересня 2021 року. Апелянт зазначає, що Відповідач не мав можливості вирахувати 90-денний термін перебування що громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 в Україні, та сформувати висновки про таке перебування понад дозволений законом строк, тому не можливо чітко встановити підставу прийняття такого рішення. Проте, всупереч наведеному, позивачем не зазначено та жодним чином не обґрунтовано коли саме, через який контрольно-пропускний пункт та на якій підставі він в`їхав на територію України та продовжував перебувати по час виявлення. Тобто заперечуючи в`їзд на територію України 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни», позивач наведені обставини не підтверджує належними доказами щодо в`їзду на територію України у іншу дату та інший КПП. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 незаконно перебуваючи на території України, правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП, оскільки диспозиція вказаної правової норми передбачає адміністративну відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні. Також апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що позивач протягом тривалого часу, а саме з 23 грудня 2016 року, перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України, неодноразово брав участь у судових засідання в судах першої та апеляційної інстанції України, позов, який пред`явлено до суду, підписано особисто позивачем, що свідчить про те, що позивач розуміє та володіє українською мовою. Крім того, позивачу при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови посадовими особами УДМС роз`яснено його права та зміст ст. 268 КУпАП, зокрема про те, що останній має право користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, що підтверджується його підписом у вказаному протоколі та постанові. Жодних доказів про те, що позивач заявляв клопотання з приводу залучення захисника та перекладача судом не здобуто та позивачем не надано. В протоколі та оскаржуваній постанові відсутні будь-які пояснення та доводи позивача щодо залучення перекладача чи захисника. Крім цього, ОСОБА_1 в минулому притягувався до адміністративної відповідальності за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, про що свідчить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.02.2018 року у справі за №607/10969/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення УДМС України у Тернопільській області від 10.05.2017 року про примусове видворення з України в частині заборони в`їзду на територію України, в задоволенні позову відмовлено. За результатами апеляційного розгляду постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 року рішення суду від 22.02.2018 року залишено без змін. З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 203 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. відповідає вимогами чинного законодавства. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність рішення відповідача згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям відповідає, оскільки оскаржувана постанова є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам КУпАП, оскільки при розгляді справи були з`ясовані і доведені обставини, які свідчать, що в діях позивача є склад правопорушення, за яке законом встановлено адміністративну відповідальність. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2022 року у справі №607/17431/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький Повне судове рішення складено 26.05.2023