Постанова 4855 № 640/21988/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21988/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0358455-1310-2655/Р від 12.08.2019. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підпунктами 265.7.1, 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 ПК України визначено, що податкові повідомлення-рішення про визначення суми податку як з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і плати за землю обчислюється та надсилається платнику податків до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Крім того, позивач вважає, що оскаржуване рішення підписане не уповноваженою особою, а також на думку позивача відсутній об`єкт оподаткування, оскільки відповідачем не визначено адресу нерухомого майна. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягає. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначив, що позивач може бути звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, а не від самого податкового зобов`язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, апелянтом заявлено клопотання, в якому просить замінити ГУ ДПС у м. Києві правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві (код 44116011), відокремлений підрозділ ДПС. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС за переліком згідно з додатком. Відповідно до наказу №755 від 24.12.2020, розпочато виконання територіальними органами ДПС, утворені як відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС №529 від 30.09.2020 повноважень та функцій територіальних органів ДПС, зокрема ГУ ДПС у м. Києві. Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача ГУ ДПС у м. Києві правонаступником ГУ ДПС у м. Києві, відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44116011) та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до її вступу, обов`язкові для ГУ ДПС у м. Києві, відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44116011) в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для ГУ ДПС у м. Києві. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, Головним управління ДФС у м. Києві 12.08.2019, прийнято податкове повідомлення-рішення №0358455-1310-2655/Р, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2016 рік у розмірі 54 138,86 грн, за 2017 рік у розмірі 94 191,20 грн. Вважаючи дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є неправомірними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України. Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Положеннями пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 вказаного Кодексу встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Підпунктами 265.7.1, 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 ПК України визначено, що податкові повідомлення-рішення про визначення суми податку як з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і плати за землю обчислюється та надсилається платнику податків до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). 07.12.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» № 2245-VIII, яким пункт 266.10 статті 266 ПК України доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3, змістом яких визначено: «У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу». Отже, вказаним Законом дозволено контролюючим органам визначати грошове зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 ст.102 ПК України. Положення вказаного Закону набрали чинності з 01.01.2018, в той час, коли оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесені за період 2016 та 2017 рік, тобто, вже після закінчення податкового періоду, за який визначено грошове зобов`язання. Колегія суддів дійшла висновку, що пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України, який передбачає визначення грошового зобов`язання із земельного податку в межах 1095-денного строку, слід застосовувати з того звітного періоду, в якому такі повноваження податковому органу були надані, тобто з 2018 звітного року. Так, у даному випадку, контролюючий орган при визначенні податкового зобов`язання за 2016 та 2017 роки повинен був дотримуватись приписів пп.266.7.2. п.266.7 ст.266 ПК України, відповідно до якого податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути винесено до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), а не п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України, з огляду на те, що вказана норма почала діяти лише з 01.01.2018. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 29 січня 2019 року у справі №817/213/16. Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки вказані зміни до Податкового кодексу набрали чинності з 01.01.2018, то їх неможливо застосувати до правовідносин, які виникли до набрання чинності новими правилами оподаткування. Щодо твердження позивача, що ОСОБА_2 не наділена повноваженнями підписувати податкові повідомлення-рішення, то суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до наказу ДФС України від 22.03.2018 року №4457 «Про надання повноважень», копія якого знаходиться в матеріалах справи, було уповноважено головного державного ревізора інспектора відділу адміністрування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та транспортного податку управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_2 на винесення податкових повідомлень - рішень, рішень про визначення податкових зобов`язань відповідно до вимог ПКУ, а саме: п.266.7 ст.266 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Щодо відсутності об`єкту оподаткування, то суд першої інстанції вірно вказав, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно наданого відповідачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачу належить нежиле приміщення загальною площею 3 928,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , тому податковим органом вірно визначено об`єкт оподаткування. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0358455-1310-2655/Р від 12.08.2019 яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2016 рік у розмірі 54 138,86 грн, за 2017 рік у розмірі 94 191,20 грн, тому наявні підстави для його скасування. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 29.05.2023. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Л.В. Бєлова