Постанова 4855 № 280/3279/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 280/3279/21 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М. суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У квітня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, яким просив: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати полковнику ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 26 березня 2021 року; - зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по 26 березня 2021 року включно. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року адміністративну справу № 280/3279/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва за територіальною підсудністю. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 позов задоволено частково: - визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по лютий 2018 року включно з урахуванням базового місяця січень 2014 року; - зобов`язано Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням базового місяця січень 2008 року, та з урахуванням вже виплачених сум. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та закрити провадження у справі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, не надано оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог. Додатково наголосив, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з січня 2016 року, водночас судом першої інстанції вирішено спір та визначено базовий місяць періоду нарахування сум індексації. Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки відповідач повинен був здійснити розрахунок індексації грошового забезпечення позивачу у спірний період з урахуванням базового місяця січень 2008 року. Також наголосив, що наявність у роботодавця повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням певного базового місяця індексації, не скасовує компетенцію суду щодо можливості зобов`язання відповідача врахувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць за наявності про це відповідного спору між сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в Міністерстві оборони України. Позивачем подано рапорт від 20 січня 2021 року тимчасово виконуючому обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, яким просив зокрема нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за 2014-2021 роки обраховану на підставі Закону України "про індексацію грошових доходів" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Згідно витягу з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 17 березня 2021 року №82 полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас. Відповідно до витягу з наказу директора Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 26 березня 2021 року №20 полковника ОСОБА_1 з 26 березня 2021 року виключено із списків особового складу. Вважаючи протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати полковнику ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 26 березня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача в період з січня 2014 року по лютий 2018 року включно є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не січень 2014 року, як визначено відповідачем, а тому наявні підстави для визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по лютий 2018 року включно з урахуванням базового місяця січень 2014 року та зобов`язання останнього перерахувати та виплатити позивачу індексацію за вказаний період з урахуванням базового місяця січень 2008 року. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації ( ст. 1-2). Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ. Статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до ст. ст. 4, 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток до 30 листопада 2015 року, та 103 відсотка - з 01 грудня 2015 року. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Відповідно до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 24 травня 2021 року №248/3/8/227 про виплачену суму індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 26 березня 2021 року, відповідно до якої позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з червня 2014 року по лютий 2018 року. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача в період з січня 2014 року по лютий 2018 року включно є січень 2008 року, а не січень 2014 року, як визначено відповідачем в довідці від 24 травня 2021 року №248/3/8/227, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням базового місяця січень 2008 року, та з урахуванням виплачених сум. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального права щодо наявності підстав для застосування січня 2008 року, як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення у спірних правовідносинах. Позовна заява обґрунтована тим, що Міністерством оборони України залишено поза увагою рапорт позивача від 20 січня 2021 року в частині проведення індексації грошового забезпечення за період з 2014 року по 2021 рік. Згідно з відповіддю на відзив та додатковими пояснення позивача від 12 серпня 2021 року останній зазначає, що станом на день звільнення зі служби відповідач не провів з ним розрахунок зі сплати індексації грошового забезпечення, водночас доводи відповідача щодо виплати індексації не підтверджені належними доказами. Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній справі є саме ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення, а не нарахування та виплата індексації грошового забезпечення з невірним застосуванням базового місяця для обчислення виплати індексації. Отже враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по лютий 2018 року включно з урахуванням базового місяця січень 2014 року та зобов`язання Міністерства оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням базового місяця січень 2008 року, та з урахуванням вже виплачених сум вийшов за межі позовних вимог. Відповідно до інформації Держстату України про індекс споживчих цін за 2014 рік (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) останній становив: січень- 100,2; лютий - 100,6; березень - 102,2; квітень - 103,3; травень - 103,8; червень 101,0; липень - 100,4; серпень - 100,8; вересень - 102,9; жовтень - 102,4; листопад - 101,9; грудень - 103,0. Оскільки, індекс споживчих цін у березні 2014 року перевищив 101 відсоток, то з квітня 2014 року грошове забезпечення позивача підлягало індексації, водночас, як встановлено судом, позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з червня 2014 року по лютий 2018 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року та зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року включно. Колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, водночас оскільки позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає оцінку вказаному рішенню в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року - скасувати в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по лютий 2018 року включно з урахуванням базового місяця січень 2014 року та зобов`язання Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням базового місяця січень 2008 року, та з урахуванням вже виплачених сум. Прийняти у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року. Зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року включно. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку