Постанова 4855 № 580/4568/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4568/22 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій ГАРАНЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Собківа Я.М., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому просив: - визнати противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не виплати недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь спадкоємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь спадкоємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.06.2018 по 31.01 2021 в сумі 129 030 грн. 15 коп. та інфляційні витрати за період з 21 липня 2021 року (день отримання права на пенсію) по день подачі позову в сумі 30 352 грн. 04 коп., а всього 159 382 грн. 19 коп. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не виплати недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь спадкоємця ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь спадкоємця ОСОБА_1 в сумі 129 030 (сто двадцять дев`ять тисяч тридцять) грн 15 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить змінити оскаржуване рішення та прийняти нове, яким стягнути з відповідача інфляційні витрати за несвоєчасно сплачений основний борг на користь позивача. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки № 7101000128 від 20.10.2014 ОСОБА_2 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа з фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому згідно довідки від 22.08.2017 № 0000306892 ОСОБА_2 було взято на облік як внутрішньо переміщена особа за іншим фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2021, виданого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я.І., спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її онук - ОСОБА_1 . Спадщина на яку видане дане свідоцтво складається з недоотриманої пенсії у сумі 134 734,47 грн. за період з 01.06.2018 по 31.01.2021, яка знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області. 21.07.2021 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 та надав усі необхідні для цього документи, зокрема свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.07.2021. 25.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою в якій просив проінформувати про стан перерахування недоотриманої пенсії ОСОБА_2 на рахунок позивача. Листом від 08.09.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача про те, що недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 20.07.2018 (три роки до дати звернення за недоотриманою пенсією) по 31.01.2021 нараховано у сумі 129 030,15 грн. і буде виплачено позивачу після фінансування такої виплати. У зв`язку з неотриманням виплат, позивач 16.05.2022 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з проханням проінформувати його про стан фінансування вказаної недоотриманої пенсії. Відповідач листом від 06.06.2022 повідомив позивача, що виплата пенсії буде здійснена у порядку та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, якою затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі - Порядок № 1165). Також, Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України листом від 22.06.2022 повідомив позивача про те, що виплата позивачу недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відбуватиметься в межах відповідного фінансового ресурсу у Порядку № 1165, за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету та зазначив, що на день написання листа бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік не затверджено. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Згідно зі ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до ст. 52 Закону №1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Вищевказана норма закону кореспондується зі статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991, згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постаново правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. Згідно зі ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Отже, позивач набув право власності на успадковане майно у вигляді недоотриманої пенсії як спадкоємець за законом, що не заперечується відповідачем. Як зазначено вище, для отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , позивач подав до Головного управління 21.07.2021 заяву щодо виплати недоотриманої пенсії вказаної особи з усіма необхідними документами про що відповідач зазначив у листах від 08.09.2021, 06.06.2022. Отже, Головне управління після отримання від позивача зазначеної вище заяви разом з усіма необхідними документами, повинно було здійснити виплату пенсії успадкованої після смерті бабусі позивача. Встановлено, що відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії, однак наполягає на тому, що виплату таких коштів буде здійснено відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 10.11.2021 № 1165. Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Окрім того, у силу абзацу другого пункту 1 Порядку №1165 пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. Пунктом 4 згаданого Порядку №1165 передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису. Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів. У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів. За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев`ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів. Отже, Порядок №1165 визначає додаткові умови виплати внутрішньо переміщеним особам пенсій за минулий період, що не передбачені Конституцією України та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). У преамбулі до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Суд враховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами. Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Крім того, як визначено статтею 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі" зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя (пункт 184). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (Заяви №23759/03 та №37943/06) від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50). З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача про неможливість виплати позивачу недоотриманих сум пенсії, адже наведене свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань. Отже, положення Порядку №1165 до спірних правовідносин не застосовуються, а тому право позивача на отримання пенсії, яка належала за життя померлій ОСОБА_2 , однак не була нею отримана, право на спадкування за законом, яке встановлено нотаріусом і ніким не оскаржене, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача визнати противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не виплати недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь спадкоємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь спадкоємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 в сумі 129 030 грн. 15 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Водночас, суд звертає увагу, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 не була сплачена її спадкоємцю, а тому вимога про виплату інфляційних витрат за період з 21 липня 2021 року (день отримання права на пенсію) по день подачі позову в сумі 30 352 грн. 04 коп. задоволенню не підлягає, адже є передчасною та спрямована на захист порушеного права у майбутньому. Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя В.В.Файдюк суддя Я.М.Собків